Максиміліан Франц (архієпископ Кельна)
Максиміліан Франц Ксавьєр Йозеф Йоганн Антон де Паула Венцель Австрійський (нім. Maximilian Franz Xaver Joseph Johann Anton de Paula Wenzel von Österreich; 8 грудня 1756 — 26 липня 1801) — церковний і державний діяч Священної Римської імперії, 63-й архієпископ Кельна-курфюрст і 35-й герцог Вестфалії в 1784—1801 роках, ерцгерцог.
| Максиміліан Франц | |
|---|---|
 | |
| Народився |
8 грудня 1756[1][2][…] Відень, Габсбурзька монархія[1] |
| Помер |
27 липня 1801[1][2][3] (44 роки), 27 червня 1801[4] (44 роки) або 26 серпня 1801[5] (44 роки) Відень, Габсбурзька монархія |
| Поховання | Імператорський склеп |
| Країна |
.svg){kind=small} Габсбурзька монархія |
| Діяльність | католицький священник, католицький єпископ |
| Галузь | Просвітництво[6] |
| Посада | Архієпископ Кельна[d], Курфюрст, Гросмейстери Тевтонського ордену, Roman Catholic Bishop of Münsterd і князь-єпископ |
| Військове звання | генерал |
| Конфесія | католицька церква[7] |
| Рід | Габсбурги-Лотаринзькі |
| Батько | Франц I[4] |
| Мати | Марія Терезія[4] |
| Брати, сестри | Марія-Антуанетта, Марія Кароліна, Марія Кароліна Австрійська (1748), Марія Йозефа Австрійська, Марія Кароліна Австрійська, Марія Христина, Марія Анна, Марія Амалія Австрійська, Марія Єлизавета Австрійська, Марія Йоанна Габріела Австрійська, Марія Єлизавета, Леопольд II, Фердинанд Австрійський[d], Карл Йосиф і Йосиф II |
| Нагороди |
  |
Життєпис ред.
Походив з династії Габсбург-Лотаринген. Молодший син імператора Франца I й Марії-Терезії Габсбург. Народився 1756 року у Відні, в палаці Гофбург. Батько помер, коли Максиміліану Францу було 9 років, його виховання взяла на себе мати. 1767 року отримав Великий Хрест ордена Святого Стефана. Декілька разів за дорученням матері відвідував Угорське королівство. 1769 року обирається коад'ютором великого магістра Тевтонського ордену Карла Лотаринзького.
1770 року висвячено на лицаря Тевтонського ордену. 1774 року здійснив велику подорож Німеччиною, Нідерландами, Італією та Францією. Під час перебування при Версальському дворі у нього розвинулася стійка неприязнь до французької знаті. З нагоди свого перебування в Зальцбурзі Вольфганг Амадей Моцарт створив на його честь оперу «Король-пастух». 1777 року склав меморандум з різними пропозиціями щодо реформ.
Оскільки його мати хотіла зробити Максиміліана Франца палатином Угорщини, він отримав знання у військовій галузі та пройшов відповідну підготовку в Угорщині. Під час війни за баварську спадщину супроводжував свого брата Йозефа II, який високо оцінив його здібності. Втім Максиміліан Франц настільки важко захворів, що від будь-якої думки про військову професію та посаду палатина треба було відмовитися. Пухлини на обох ногах довелося видалити хірургічним шляхом.
Після цього за наполяганням матері для нього було обрано церковну діяльність. За підтримки кельнського президент-міністра Каспара Антона фон Бельдербуша вдалося переконати архієпископа Кельнського Максиміліана Фрідріха фон Кенігзегг-Ротенфельса сприяти обранню Максиміліана Франца його коад'ютором у Кельні та Мюнстері. Максиміліана Франца також підтримала Франція, а проти виступили Пруссія та Велика Британія. Попри це 1780 року його обрано коад'ютором. Наприкінці того ж року стає великим магістром Тевтонського ордену.
1784 року після смерті Максиміліана Фрідріха обирається спочатку архієпископом Кельна, а трохи згодом — Мюнстерським єпископом. Невдовзі висвячено на іподиякона, а 1785 року — на єпископа. З самого початку намагався зменшити витрати свого двору, запровадивши сувору економію. Також намагався проводити реформи в дусі Просвітництва.
1784 року впровадив нові норми для діяльності пожежної служби. 1786 року запровадив у Бонні апеляційний суд Кельнського аріхєпископства. Також були докладені зусилля для прискорення розгляду справ. Крім того, катування було майже повністю скасовано. 1787 року в Арнсберзі (столиці Вестфалії) також було створено апеляційний суд. 1789 року для запобігання виснаженню лісів прийняті правила охорони лісу.
Велику увагу приділяв освітній реформі. Для підготовки вчителів були засновані школи. Педагоги повинні були скласти іспит перед наймом. Також курфюрст намагався запровадити обов'язкову освіту. Шкільні фонди були створені для Кельнського архієпископства і герцогства Вестфальського. На основі системи початкової школи також було заплановано реформування університетів. Шкільна система підпорядковувалася державній адміністрації (шкільній комісії). Її керівником був Франц Обертур.
Водночас протягом правління Максиміліан Франц намагався посилити владу і юрисдикцію архієпископа в церковних справах й на духовних осіб. Продовжив політику попередника щодо обмеження втручання папських нунціїв в свої справи. Зрештою заборонив нунцію в Кельні Карло Антоніо Беллісомі здійснювати свої повноваження та приєднався до опозиції німецьких архієпископів проти папи римського.
У зовнішній політиці спочатку дотримувався австрійського курсу. Але вже 1784 року виступив проти плану обміну Баварії на Австрійські Нідерланди. Потім вів перемовини з Ганновером і Майнцським курфюрством про утворення союзу, що збалансував би вплив Пруссії та Австрії в Німеччині, проте без особливого успіху.
З початком Французької революції у 1789 році міста Кельнського архієпископства стали місцем притулку емігрантів-аристократів. Але забороняв формувати мігрантські військові загони та відмовився приєднуватися до антифранцузької коаліції.
У 1791 році усі фабрики та майстерні у Вестфальському герцогстві були звільнені від необхідності бути членом цехів або гільдій. Продовженню реформ завадила війна, оскільки війська Першої антифранцузької коаліції рухалися через землі Рейнланду і Вестфалії. 1792 року французькі республіканські війська у відповідь зайняли Бонн. Максиміліан Франц вимушений був тікати до Вестфалії. Невдовзі оселився в Мюнстері.
У 1794 році після повернення до Бонну, наказав вперше провести допризовну підготовку рекрутів. Але вже в жовтні того ж року під тиском французьких військ знову залишив Бонн. Спочатку мешкав в Дорстейні, а згодом перебрався до Мергентайма, резиденції Тевтонського ордену. 1795 року за Базельським миром військову владу в Мюнстерському єпископстві отримала Пруссія. За Кампо-Формійським миром курфюрст Максиміліан Франц втратив володіння на Лівобережжі Рейну. 1798 року відповідно до Раштаттського миру повинен був отримати компенсацію за втрачені володіння. 1799 року видав шкільний регламент, який набув чинності лише у Вестфалії через бойові дії.
1801 року положення укладеного Люневільського миру підтверджували законність отримання компенсацій за втрачені Максиміліаном Францом землі на лівому березі Рейну. В цей час він потерпав через ожиріння, сонливість, депресію та водянку. Помер того ж року в Гецендорфі біля Відня. Поховано в склепі капуцинів.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118579398 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Habsburg, Maximilian Franz // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 7. — S. 109.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
Джерела ред.
- Eduard Hegel: Geschichte des Erzbistums Köln. Band 4: Das Erzbistum Köln zwischen Barock und Aufklärung. Vom Pfälzischen Krieg bis zum Ende der französischen Zeit. 1688—1814. Bachem, Köln 1979, ISBN 3-7616-0389-4.
- Günter Christ: Maximilian Franz, Erzherzog von Österreich, Kurfürst und Erzbischof von Köln. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 16, Duncker & Humblot, Berlin 1990, ISBN 3-428-00197-4, S. 502—506 (Digitalisat).