Максиміліан Пшерембський

Максиміліан Пшерембський
Народився	1577
Помер	1639
Країна	Річ Посполита
Діяльність	політик
Посада	воєвода ленчицькийd, посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, референдар коронний, Королівський секретар, каштелян сєрадзькийd, Q64884066?, каштелян завихостськийd, Маршалок Сейму Речі Посполитої, Q66190016?, Староста Серадзькийd, Q66190075?, медицький старостаd, мостиський старостаd, літинський старостаd і Снятинський старостаd
Рід	Пшерембські гербу Новинаd
Батько	Jakub Przerębskid
У шлюбі з	Єлизавета Янушівна Заславська
Діти	Зиґмунт Кароль Пшерембський
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пшерембський.

Максиміліан Пшерембський (пол. Maksymilian Przerębski, Максиміліан Пшерембскі; бл. 1577, Скшидлюв-над-Вартою — 26 січня 1639) — польський шляхтич, дипломат, урядник. Маршалок двору королеви Цецилії Ренати.

Життєпис ред.

Син сєрадзького каштеляна Якуба та його дружини Анни з Роздражевських (померла передчасно у 1586 р.). Ним опікувались вуї Геронім (помер у 1600, записав 1000 дукатів та різну рухомість^[2]) та Станіслав Роздражевскі.

Навчався в колегіумі єзуїтів Риму. Після повернення додому став придворним та секретарем короля. У 1598 р. за сприяння вуя Станіслава брав участь у виправі короля до Швеції, де брав участь в перемовинах з князем с(з)удерманським Карлом у Стокгольмі. У 1613 році був послом сейму від Сєрадзького воєводства, обраний без протидії опозиції маршалком Посольської ізби. 18 грудня 1619 р. був призначений королем каштеляном радомським, 13 листопада 1620 р. каштеляном сєрадзьким. Приблизно з 1619 р. мав обов'язки маршалка двору королеви Констанції. Після смерті Пйотра Ожґи став коронним референдарем 1623 р. У 1628 р. був кандидатом на посаду великого коронного підканцлера за підтримки краківського каштеляна Юрія Збаразького; посаду не отримав через вибір біскупів (підканцлером став Томаш Замойський). Разом з братанками Анджеєм, Геронімом став графом Священної Римської Імперії за багаторічну службу для обидвох дворів. Король Сигізмунд III Ваза надав також Медицьке, Літинське, Снятинське староства.

Був людиною релігійною, толерантною. Надавав фундуші для православних та католицьких (костели домініканців Пйотркува, Мостиськ) церков.

Помер перед 31 січня 1639, був похований в костелі св. Анни в Пйотркуві 17 лютого 1639 р.

Сім'я ред.

Перша дружина — Софія Остроруг, донька Яна Остроруга^[3]. Діти:

Ізабелла — дружина мазовецького воєводи Станіслава Варшицкого,
Маріанна — дружина галицького підкоморія Андрія Чурила, Францішека Бондзинського,
Катажина,
Констанція — монахиня в кляшторі св. Клари у Вроцлаві.

Друга дружина — вдова Яна Щенсного Гербурта княжна Єлизавета Заславська. У 1617 р. її віном було Мостиське староство, яке мало 40 000 польських злотих боргу Зофії Фредро. Після інтромісії М. Пшерембський осадив у Мостиськах свою залогу, виїхав, не бажаючи платити борг, що призвело до війни з Фредрами. Через це втратив Мостиська, потім, при застосуванні зброї, кривавої розправи з Фредрами повернув, забравши також коштовності (шнур на 600 перлів, стадо зі 170 кобил 25 жовтня 1617). Через дружину мав претензії на Острог, у 1636 р. поставив свого пробоща в костелі, який перед цим займали кальвіністи (предиканти), що призвело до конфлікту з власником міста Анджеєм Реєм.

Третя дружина — Анна Могила, донька молдавського господаря Єремії Могили, сестра Марії та Раїни. З нею мав дітей:

Пйотр, помер «у молодому віці»,
Зиґмунт Кароль — рогатинський староста, ⁣^[4] сєрадзький підкоморій, воєвода.

Анна Могила привнесла з віном половину Устецького «ключа» (половина міста та 14 сіл), за ці маєтності мав формальну війну з князями Корецькими. Остаточно все було залагоджено в 1623 р. між удовою Анною Корецькою та ним. 1628 р. розв'язав проблему з притензією Раїни Вишневецької на ці маєтності, пізніше продав їх разом із Корецькими за 160 000 зл. Миронові Бернавському. 1633 р. після смерті Мирона Бернавського-Могили, разом із Вишнівецьким викрав усі коштовності та худобу, які були в цих маєтностях. Хоча була жива сестра померлого Теодозія Нікоричина, король правом «кадука» надав їх Станіславові Конецпольському. Через «інтервенцію» короля (12 листопада 1633 р.) мусив віддати маєтності та зробити відшкодування збитків Теодозії Нікоричиній.

Примітки ред.

↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 142. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
d:Track:Q6453758 d:Track:Q11686403 d:Track:Q123985090
↑ Byliński J. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639)… — S. 758.
↑ Ostrorogowie (01) [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rohatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 693. (пол.)

Джерела ред.

Byliński J. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/4, zeszyt 119. — S. 758—762. (пол.)
Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 25 червня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 761 s. — S. 762—763. (пол.)