Мавзолей Саманідів
Мавзолей Саманидів або Мавзолей Ісмаїла Самані — мавзолей-усипальниця правителів могутньої династії середньоазійських правителів Саманідів, розташований у місті Бухарі (Узбекистан), зведення якого датується кінцем ІХ — початком Х століть.
| Мавзолей Саманідів | |
| Дата створення / заснування | 892 |
|---|---|
 | |
| Названо на честь | Ісмаїл Самані |
| Країна |
 Узбекистан[1] |
| Адміністративна одиниця | Бухара[1] |
| Статус спадщини | object of tangible cultural heritage of Uzbekistand |
| Вказівки, як дістатися | “Xoʻja Gʻunjoriy” MFY, Somoniylar bogʻida |
| Перша письмова згадка | 890 |
 | |
 Мавзолей Саманідів у Вікісховищі | |
Координати: 39°46′41″ пн. ш. 64°24′08″ сх. д. / 39.77805555558377648° пн. ш. 64.402222222249775996° сх. д.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мавзолей Саманідів |
|
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №602 (англ.) |
Історико-архітекурна і мистецька пам'ятка є однією з найшанованіших у Центральній Азії; це шедевр світової архітектури, включений як складова історичного центру Бухари до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Розташування та історичні дані ред.
Мавзолей розташований в історичному центрі Бухари — у парку, розбитому на місці стародавнього цвинтаря.
Споруду зводили у період між 892 і 943 роками. Тут знаходиться могила Ісмаїла Самані — засновника могутньої Саманідської династії, середньовічної таджицької династії, що владарювала у Центральній Азії, і зокрема Бухарою, у IX—X століттях нашої ери. Будучи правителями Хорасану і Мавераннахру, підконтрольних Аббасидському халіфату, Саманіди спромоглися встановили повну незалежність від Багдада й створити міцну власну державу.
Нині звільнений від двометрової товщі нашарувань і повністю відновлений, Мавзолей Саманідів знову доступний для огляду з усіх чотирьох боків, як і було спершу задумано його автором.
Опис ред.
Мавзолей Саманідів являє собою квадратну у плані споруду (10,80 X 10,60 м.[2]), муровану з жовтої випаленої цегли. Мавзолей викладений орнаментальним муруванням на ганчевому розчині. Він має периметральну галерею на верхньому ярусі та увінчаний доволі масивним куполом.
Усипальниця Ісмаїла Самані в архітектурному плані знаменує початок нової доби в розвитку центрально-азійського зодчества, відродженого після арабського завоювання. Розвиток архітектурного типу мавзолеїв у Середній Азії відбувався однозначно під арабським впливом. Водночас очевидним є те, що на давній землі продовжували розвиватися старовинні традиції, але вже у новій якості: техніка будівництва з випаленої цегли, використання та примноження її конструктивних та художніх можливостей, засоби архітектурної виразності є заслугою са́ме нового часу, хоча й несуть у собі звичну «знакову систему», що притаманна ще доісламській епосі.
Примітки ред.
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ Пугаченкова Г., Ремпель Л. Бухара (Узбекистан). — М., 1949. — С. 13. (Див.: link [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.])
Література та посилання ред.
- Архітектура Середньої Азії (гл. 4) у кн. Вечерський В. В. Курс історії архітектури країн Східної Європи., К.: АртЕк, 2007, стор. 81
- Исаева Е.Л. Средняя Азия. (серія: «Обычаи народов мира»), М.: «Мир книги», 2009 (рос.)
- Бухара: Мапа, Медресе, Ансамбль, Мечеть, Мавзолей, Арк, Мінарет, Калян (на www.pagetour.narod.ru) [Архівовано 24 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Саманідська держава (на www.pagetour.narod.ru) [Архівовано 17 липня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)