Література Бутану
Література Бутану має багату усну традицію, яка формувалася різними мовами королівства. Письмова літературна традиція в Бутані практично не розвивалася до середини XX століття[1][2].
Усна традиція ред.
Багата усна літературна традиція формувалася на численних мовах Бутану. Традиційними темами переважно сільського Бутану були казки про битви з велетнями і демонами, трагічні історії про розділених коханих, комічні історії про подвиги традиційних героїв. Фоном для віршів і оповідань ставала важке і бідне життя на селі, а головними героями виступали самі селяни. Деякі твори засновані на історичних подіях[1].
Письмова традиція ред.
Більшість мов Бутану не має власної писемності. Єдина мова, яка має власний алфавіт, — дзонгкха. До середини XX століття держава не вела мовної політики, і основною письмовою мовою була чьоке (класична тибетська мова), яка використовувалася в монастирях. З 1960-х років офіційною мовою Бутану став дзонгкха, і в 1967 році вийшла перша в королівстві газета «Kuensel», що посприяло появі письмових літературних творів цією мовою[1].
Так серед сучасних бутанських письменників можна назвати таких, як дашо Лам Сангха, Дзоку Трун Трун та інших.
Також в Бутані розвивається література англійською мовою. Серед англомовних письменників країни варто відзначити Кунзанг Чоден, Сонам Кінгу (Sonam Kinga), Карму Ура (Karma Ura), Кхендум Чоден.
Примітки ред.
- ↑ а б в Ramakant, Ramesh Chandra Misra (1 січня 1996). Bhutan: Society and Polity (англ.). Indus Publishing. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 1 травня 2014.
- ↑ Frank Rennie, Robin Mason (2008). Bhutan: Ways of Knowing (англ.). Information Age Publishing. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 1 травня 2014.
Посилання ред.
- Literature in Bhutan (англ.). Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 2 травня 2014.
|
Це незавершена стаття про Бутан. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |