Вікіпедія

Лін Картер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Картер.

Лін Картер (англ. Linwood Vrooman Carter; 9 червня 1930 — 7 лютого, 1988) — американський письменник-фантаст, літературознавець і редактор книжкової серії Ballantine Adult Fantasy Series (скорочено Adult Fantasy)[2].

Лін Картер
Linwood Vrooman Carter
Псевдонім Г. П. Лоукрафт, Грейл Ундвін
Народився 9 червня 1930(1930-06-09)
Сент-Пітерсбург, Флорида
Помер 7 лютого 1988(1988-02-07) (57 років)
Монклер, Нью-Джерсі
·lip and oral cavity carcinomad
Громадянство США США
Національність США
Діяльність письменник
Alma mater Колумбійський університет
Мова творів англійська
Жанр наукова фантастика, фентезі
Magnum opus Imaginary Worlds – the Art of Fantasyd
У шлюбі з Judith Ellen Hershkovitzd і Noël Vreeland Carterd[1]

Відомі псевдоніми Ліна Картера: Г. П. Лоукрафт (англ. H. P. Lowcraft) — як пародія на Говарда Лавкрафта, і Грейл Ундвін (англ. Grail Undwin).

Біографія ред.

Член єпископальної церкви, часом симпатизуючий атеїзму. У Флориді в 1950-і роки відвідував школу карикатуристів (cartoonist ). Перший шлюб був коротким, і далі письменник практично не згадував про першу дружину. Накульгував після повернення з Корейської війни. Згадки про війну в Кореї зустрічаються в романах про Каллісто. Наприклад, «Джандар з Каллісто», (1973). Не закінчив Колумбійський університет, але оплачував приватні уроки у Мозеса Хаддаса (Moses Haddas) і інших відомих професорів. Невдало займався бізнесом, просуваючи на алкогольний ринок США горілку «Вольфшмідт» (Wolfschmidt ).

Ентузіаст відродження серії творів Роберта Говарда про Конана, задуманого і здійсненого його співавтором Спрег де Кемпом. Його монографія «Уявні Світи» (Imaginary Worlds, 1973) визнана настільною книгою прихильників жанру наукової фантастики.

Родина ред.

19 листопада 1962 року Картер зустрів майбутню дружину Ноел в Prentice Hall (де вона працювала), що розташовувався в Englewood Cliffs (Нью-Джерсі). Робота в рекламному відділі була першим заняттям дівчини, яка тільки закінчила коледж. Різниця в десять років не зупинила 31-річного Картера. 17 серпня 1963 року відбулося весілля. Молодята об'єднали фінансові зусилля для покупки будинку в Холліс (Hollis) на Лонг-Айленді (Нью-Йорк). У багатьох спогадах американських письменників, редакторів і журналістів розповідається про особливу атмосферу нью-йоркських апартаментів родини Картерів, які в побуті намагалися створити екзотичну романтику інших світів. Подружжя колекціонували древній папірус, рисовий японський папір, східні ширми і мініатюрні статуетки, вивезені друзями з археологічних розкопок. У будинку жили вісім собак. Картер був невиправним курцем і кавоманом, що викликало протидію з боку дружини. За версією Ноел шлюб зруйнувався через алкоголізм письменника. Вона написала п'ять книг, в кожній з яких присутній елемент фантастики. Після смерті письменника від раку ротової порожнини[en] його вдова випускала свої п'єси і повісті, які не отримали особливого визнання.

Творчість ред.

Романіст ред.

Картер був плідним романістом. Здебільшого він створював серії романів на одну тему або з єдиним персонажем. Один з небагатьох американських письменників-фантастів визнавав, що на його творчість мала вплив поетика роману «Саламбо» (1863) Гюстава Флобера. Це підтверджується картерівською передмовою до книги Артура Макена The Three Impostors (1972).

Найбільш плідні і творчо вдалі роки Картера як романіста пов'язані зі створенням епос а про затоплену Лемурію, яка існувала до Атлантиди. Шість (1965—1970) років Картер писав сагу про пригоди варвара-короля Тонгора (Thongor ). У післямовах до романів лемурійського циклу часто згадувалася Олена Блаватська. Романтичний пафос циклу романів про Тонгора містить незадоволеність і розчарування, винесені інтелектуалами після революційних заворушень 1960-х років. Протягом усього циклу про Тонгора автор доводив, що в стародавній Лемурії люди користувалися антигравітаційними човнами.

Посмертне співробітництво з Говардом і Смітом ред.

Деякі найвідоміші роботи Картера були так звані «посмертне співробітництво» з померлими авторами, зокрема Робертом Говардом та Кларком Ештоном Смітом. Він завершив ряд незавершених оповідань Говарда про Кулла з Атлантиди[3] та Конана, останній часто у співпраці з Лайоном Спрегом де Кемпом.

Посмертно «співпраця» зі Смітом мала інший порядок, як правило, абсолютно нові історії, побудовані за ідеями заголовків або коротких фрагментів, знайдені в примітках та примірниках Сміта.

Редактор ред.

Видавці Бетті і Йан Баллантайн (Betty & Ian Ballantine) запросили його на посаду штатного редактора видавництва Ballantine Books. Придумав для серії Ballantine Adult Fantasy Series нову торгову марку — білого єдиноріга. Оновлена Картером серія стала одним з найуспішніших проектів видавництва Ballantine Books. Для виконання редакторських обов'язків їм прочитано не менше 22 тисяч томів художньої та довідкової літератури.

Романи про Тонгора ред.

  • «Чарівник з Лемурії» (The Wizard of Lemuria, 1965)
  • «Тонгор з Лемурії» (Thongor of Lemuria, 1966)
  • «Тонгор проти богів» (Thongor Against the Gods, 1967)
  • «Тонгор на краю часу» (Thongor at the End of Time, 1968)
  • «Тонгор в місті фокусників» (Thongor in the City of Magicians, 1968)
  • «Тонгор бореться з піратами Таракуса» (Thongor Fights the Pirates of Tarakus, 1970)

Оповідання про Конана ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Carter L. About Lin Carter // Tolkien: A Look Behind The Lord of the Rings: A joyous exploration of Tolkien’s classic trilogy and of the glorious tradition from which it grew. — NYC: Ballantine Books, 1973. — P. 212. — 211 p. — ISBN 978-0-345-21550-5
  2. ↑ Publication Series Ballantine Adult Fantasy – Bibliography. ISFDB.
  3. ↑ «Lin Carter on Kull». Savage Sword of Conan No 3 (Dec 1974). Online at: [1] [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.]

Література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лін_Картер&oldid=40842292