Лій
Лій (від лити)[1] — топлений жир рогатої худоби[2]. Речовина білого кольору, без специфічного запаху. Температура топлення складає 40-48 °C, ефірне число 190—200, йодне число 30-50[3]. До складу лою входять головно гліцериди пальмітинової, стеаринової і олеїнової кислот. Отримують лій плавленням жирової тканини мокрим (безпосереднє нагрівання водною парою) або сухим (мембранне нагрівання водною парою) методом.
Вживається разом з іншими жирами, найчастіше з технічним риб'ячим жиром, для змащування шкір, дублених за допомогою танінів[4]. Використовується і для виготовлення солодкої випічки, деяких маргаринів, іноді листкового тіста.
У минулому лій широко застосовувався для освітлення: у каганцях, для виробництва свічок (нижчої якості, ніж воскові, але дешевших), а також для змащування частин машин і механізмів (використовується досі в ліфтах Ейфелевої вежі)[5].
Прислів'я ред.
- Лій топити — мордувати, знущатися
- Мати лій в голові — бути розумним
- Підливати лою у вогонь — підбурювати, сердити
- Ні лій, ні масло — те саме, що «ні риба, ні м'ясо»; хто не має яскравих індивідуальних відмінних рис, тобто безхарактерна, пересічна людина.
Інше ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лій |
Лоєм також називають шкірне сало — жирову речовину, що виділяється залозами шкіри людини[2].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ а б Лій // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Alfred Thomas. Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry, Release 2002, 6th Edition. — Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. — Т. Fats and Fatty Oils. (англ.)
- ↑ Wiktor Lasek: Wykończalnictwo skór miękkich. Warszawa, WNT 1984.
- ↑ La tour Eiffel — Emission «C'est pas sorcier»[недоступне посилання з квітня 2019]