Лютеранська кірха (Мінськ)
Лютеранська церква Святого Миколая (біл. Лютэранская кірха Сьвятога Мікалая) — колишній протестантський храм, один із двох старовинних лютеранських храмів Мінська побудований 1845 року на Мало-Лютеранській вулиці (зараз перехрестя вулиць Карла Лібкнехта та Коржа). Нині не існує[1].
| Лютеранська кірха | |
|---|---|
.jpg) Лютеранська церква Святого Миколая в Мінську на плані колишньої Мало-Лютеранської вулиці, 1898 рік | |
| 53°53′40″ пн. ш. 27°31′15″ сх. д. / 53.89453500002777275° пн. ш. 27.52099400002778040° сх. д.Координати: 53°53′40″ пн. ш. 27°31′15″ сх. д. / 53.89453500002777275° пн. ш. 27.52099400002778040° сх. д. | |
| Тип споруди | Кірха і церква |
| Розташування |
.svg){kind=small} Білорусь, Мінськ |
| Початок будівництва | 1840 |
| Адреса | Вулиця Карла Лібкнехта |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
| Присвячення | Миколай Чудотворець |
  Лютеранська кірха (Мінськ) (Білорусь) | |
 | |
Історія ред.
Першим пастором приходу в Мінську був Карл Людвіг Геммеріх. У 1798 році пастором приходу в Мінську став Самуїл Карштедт. При ньому почала будуватися лютеранська церква. Через брак коштів будівництво кірхи тривало кілька років. 1 січня 1811 року відбулася освячення лютеранської церкви святих Павла і Олександра. У 1833-1860 роках при храмі діяла лютеранська школа. У 1835 році пожежа в Мінську завдала сильної шкоди лютеранським будівлям, включаючи і дерев'яну кірху святих Павла і Олександра[2]. Відновити лютеранську церкву не вдалося.
Лише в 1840 році Микола I виділив 20 тисяч рублів на зведення нового лютеранського храму та пасторського будинку в Мінську. У 1845 році лютеранська церква святого Миколая була освячена. Пастор кірхи отримав статус «губернаторського проповідника»[2]. Храм був побудований на Мало-Лютеранській вулиці (нині перехрестя вулиць Карла Лібкнехта та Коржа). Біля нього знаходився лютеранський цвинтар, який був знищений у 1970-і роки.
Лютеранська церква діяла до 1933 року, коли в будівлі кірхи був розміщений театр юного глядача. До речі, в лютеранській церкві святого Миколая був хрещений білоруський письменник Артур Вольський, який більше десяти років був директором Білоруського республіканського театру юного глядача[2].
Настоятелі церкви та приходу ред.
| Настоятелі церкви та приходу[3] | ||
|---|---|---|
| 1796 | Карл Людвіг Геммеріх | |
| 1798-1831 | Самуїл Карштедт | |
| 1833-1835 | Карл Леберехт Бекман | |
| 1835-1859 | Петер Вільямс | |
| 1860-1871 | Евген Шродер | |
| 1872-1878 | Ульріх Грюндберг | |
| 1878-1885 | Едуард Гахлнбек | |
| 1886-1891 | Адріан Шультц | |
| 1892-1893 | Евген Клуге | |
| 1893-1905 | Теодор Шволковскі | |
| 1905 | Вільгельм Руст | |
| 1906-1920 | Адам Матшулан | |
Див. також ред.
- Краєзнавчий музей (Полоцьк) — будівля лютеранської церкви в Полоцьку
Примітки ред.
- ↑ З. В. Шибека, С. Ф. Шибека. Мінск: старонкі жицця даревалюцийнага горада. — Мн.: Полум'я, 1994. — С. 302.
- ↑ а б в Галина Улітенок. Відроджується, як фенікс з попелу [Архівовано 20 липня 2018 у Wayback Machine.] // Радянська Білорусь (газета). — 19 листопада 2004
- ↑ Erik Amburger. Die Pastoren der evangelischen Kirchen Russlands vom Ende des 16. Jahrhunderts bis 1937. Ein biographisches Lexikon. — Lüneburg: Institut Nordostdeutsches Kulturwerk; Erlangen: Martin Luther Verlag, 1998. — S. 159—160.
Література ред.
- Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: старонкі жыцця дарэвалюцыйнага горада / Пер. з рускай мовы М. Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. — 341 с. — ISBN 5-345-00613-X.(біл.)
Посилання ред.
- Лютеранская община Минска [Архівовано 7 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайте Минск старый и новый(рос.)
- Возрождение лютеранства в Беларуси (1993—2010) (краткий обзор) [Архівовано 11 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайте евангелическо-лютеранской общины «Спасение» (Минск)(рос.)
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |