Лукас Бріджес
| Лукас Бріджес | ||||
|---|---|---|---|---|
| Lucas Bridges | ||||
.jpg) | ||||
| Народився |
31 грудня 1874 Ушуая | |||
| Помер |
4 квітня 1949 (74 роки) Буенос-Айрес | |||
| Поховання | Британський цвинтар Буенос-Айресаd | |||
| Країна | Аргентина | |||
| Діяльність |
дослідник письменник | |||
| Мова творів | іспанська | |||
| Magnum opus | Uttermost Part of the Earthd[1] | |||
| Батько | Thomas Bridgesd | |||
|
| ||||
Естеба́н Лу́кас Брі́джес (ісп. Esteban Lucas Bridges, нар. 31 грудня 1874, Ушуая — пом.4 квітня 1949, Буенос-Айрес) — аргентинський письменник і дослідник англійського походження. Він був третім сином англіканського місіонера превелебного Томаса Бріджеса (1842—1898).
У його відомій книзі На самому краю землі (1948), опублікованій за рік до його смерті, описано майже столітню історію його родини, яка переселилась із місією на Вогняну Землю у 1871 році, хоча його батько з 1856 року з перервами проживав то на острові Кеппеля, то на Фолклендських островах, то безпосередньо на Вогняній Землі. Цей класичний літературний твір розповідає історію сутички трьох цивілізацій: білих, ягханів та селкнамів. Лукас Бріджес, який виріс серед корінного населення острова, вивчив мови та звичаї обох місцевих племен. В результаті експансивної діяльності прибульців з Європи обидва племені припинили своє існування.
У 1898 році Лукас відкрив шлях на північ від Гарбертона до східної частини озера Фаньяно, де були землі придатніші для випасу та розведення овець[2]. У 1902 році Лукас і його брати заснували станцію Віамонте у північній частині Вогняної Землі, а новий шлях використовувався для перевезення худоби між двома станціями[3].
Пізніше Лукас вирушив до Англії, де вступив на службу й узяв участь у Першій світовій війні. У 1917 році він одружився з Жаннетт Маклауд Жардін (1890—1976). По війні він переїхав до Південної Африки, де разом зі своїм братом заклав ранчо. Зрештою, він повернувся до Аргентини, де й прожив останні роки свого життя. Помер у Буенос-Айресі і був похований на британському цвинтарі в районі Чакаріта[4], де був похований також його батько.[5]
Примітки ред.
- ↑ https://www.cairn.info/article.php?ID_ARTICLE=SH_218_0065&AJOUTBIBLIO=SH_218_0065#pa29
- ↑ Estancia Harberton website. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 31 березня 2012.
- ↑ Estancia Viamonte website. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 31 березня 2012.
- ↑ British Cemetery in Buenos Aires website: Lucas Bridges. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 31 березня 2012.
- ↑ British Cemetery in Buenos Aires website: Thomas Bridges. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 31 березня 2012.
Джерела ред.
- Obituary: Lucas Bridges, The Geographical Journal 114 (1949) 240—241.