Лужани (Україна)
Лужани — селище в Україні, у Мамаївській сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області.
| Селище Лужани | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Чернівецький район |
| Громада | Мамаївська сільська громада |
| Код КАТОТТГ: | UA73060370020053292 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1453 |
| Перша згадка | 1453 |
| Статус | із 1968 року |
| Площа | 8,15 [1] км² |
| Населення | ▼ 4781 (01.01.2022)[2] |
| Поштовий індекс | 59342 |
| Телефонний код | +380 3736 |
| Географічні координати | 48°21′47″ пн. ш. 25°45′43″ сх. д. / 48.36306° пн. ш. 25.76194° сх. д.Координати: 48°21′47″ пн. ш. 25°45′43″ сх. д. / 48.36306° пн. ш. 25.76194° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 179 м |
| Водойма | р. Прут, Совиця
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Лужани |
| До райцентру: | |
| - фізична: | 12 км |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 17 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 59342 Чернівецька обл., Чернівецький р-н, смт Лужани, вул. Центральна, 37 |
| Карта | |
  Лужани | |
 Лужани | |
| |
|
| |
Назва ред.
За народними переказами, у давнину в цій місцевості була долина, у якій зростали великі луки. У писемних джерелах XVII століття трапляються назви: Лежені, Лужени; у XVIII століття — Лужен[1].
Історія ред.
Тут знайдено знаряддя праці кам'яної доби. Лужани вперше згадуються 1453 року в господарчій грамоті, у якій засвідчено придбання села за 400 турец. золотих боярином Федором Вітольдом у поміщика Костя Вранича. Спочатку Лужани входили до складу Молдовського князівства, яке перебувало у васальній залежності від Османської імперії, від 1774 — у межах Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Від 1918 — у складі Румунії, від 1940 — УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під румунсько-німецькою окупацією. З 1944 р. село перебувало у складі УРСР (СРСР), а з 24 серпня 1991 року — у складі незалежної України.
1866 року через Лужани прокладена залізниця, яка сполучила Чернівці зі Львовом. У 1898—1900 роках чеським інженером Пациком тут був споруджений цукровий завод. 1906 року від залізничної станції прокладено колію, тоді ж для потреб цукроварні придбано паровоз.
13 листопада 1918 року на станції Лужани відбувся бій між військовими підрозділами українців та передовими частинами 8-ї румунської дивізії генерала Я. Задіка, яка здійснювала просування на північ з метою повної окупації території Буковини та приєднання її до королівства Румунії.
1944 року обладнання цукрового заводу перевезено на заводи у Чернівці та «Хрещатик». У другій половині 1950-х роках на території цукроварні введено в експлуатацію лісотарний завод (згодом об'єднаний з Неполоковецьким деревообробним комбінатом у колишньому Кіцманському районі), у 1960-х роках — відкритий завод залізобетонних виробів і конструкцій.
За кошти благодійників та громади у Лужанах встановлено пам'ятники Т. Г. Шевченку та Небесній Сотні.
Під час Революції гідності мешканці Лужан брали найактивнішу участь. Після перемоги Майдану в Києві у Лужанах була створена найчисельніша в області сільська «народна самооборона» кількістю 300 осіб, яка в період відсутності міліції впродовж тривалого часу успішно стежила за дотриманням порядку та закону. З перших днів війни з Росією лужанці стали співзасновниками буковинського волонтерського руху. Лужанська волонтерська група «Допомога Українській армії Чернівці — Лужани» займається благодійною допомогою і понині[3]
У березні 2020 року село стало епіцентром поширення коронавірусної хвороби в Чернівецькій області: із 25 зареєстрованих на Буковині випадків (станом на 21.03.2020) один хворий виявлено саме в цьому селі[4].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кіцманського району, село увійшло до складу Чернівецького району[5].
Населення ред.
Перепис населення Румунії (1930) ред.
Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії[6]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 2687 | 74,81 % |
| євреї | 374 | 10,41 % |
| поляки | 301 | 8,38 % |
| румуни | 132 | 3,67 % |
| німці | 72 | 2,00 % |
| росіяни | 8 | 0,22 % |
| угорці | 2 | 0,06 % |
| вірмени | 1 | 0,03 % |
| серби, хорвати, словенці | 1 | 0,03 % |
| не вказали | 1 | 0,03 % |
Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[6]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2720 | 75,72 % |
| їдиш | 302 | 8,41 % |
| польська | 287 | 7,99 % |
| німецька | 152 | 4,23 % |
| румунська | 108 | 3,01 % |
| російська | 8 | 0,22 % |
| чеська, словацька | 8 | 0,22 % |
| угорська | 3 | 0,08 % |
| сербська, хорватська, словенська | 1 | 0,03 % |
| турецька, татарська | 1 | 0,03 % |
| інші | 1 | 0,03 % |
| не вказали | 1 | 0,03 % |
Чисельність населення ред.
| 1979 | 1989 | 2001 | 2016 | 2022 |
|---|---|---|---|---|
| 3,871 | 4,762 | 4,695 | 4,894 | 4,781 |
Національний склад (2001) ред.
| українці | росіяни | румуни |
|---|---|---|
| 92 % | 6,4 % | 0,8 % |
Розподіл населення за рідною мовою (2001) ред.
| українська мова | російська |
|---|---|
| 96,67 % | 3,01 % |
Особистості ред.
- Грушко Григорій Григорович — доктор фізико-матиматичних наук, науковець Чернівецького університету.
- Володимир Катрюк — боєць 118-го батальйону шуцманшафту.
- Косинський Каетан (1847—1905) — український живописець.
- Манастирський Олександр Дмитрович (1857—1920; чернече ім'я — Артемон) — український письменник та драматург, історик етнограф, поет, православний церковний діяч.
- Шилепницький Іван Орестович — український державний і політичний діяч, колишній голова Чернівецької облради.
- Шелепницький Юрій Григорович — український футболіст.
Визначні місця ред.
В Лужанах розташована найстаріша церква Буковини — Вознесенська. Вона датується XV століттям.
У 1968—1969 роках настоятелям церкви був майбутній архієпископ Никанор (Юхимюк). 26 жовтня 2014 року митрополит Чернівецький і Буковинський Данило освячує новозбудований храм на честь Вознесіння Господнього селища; будівництво храму тривало 18 років. Є парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Лужанський парк», закладений у XIX столітті[1].
Соціальна сфера ред.
У Лужанах також діє загальноосвітня школа, клуб, бібліотека, музична школа, лікарня.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Лужани — Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Допомога Українській армії — Лужани
- ↑ Із 25 хворих на коронавірус на Буковині майже половина — в одному селі. УП. 21 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ а б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 10 жовтня 2018. (рум.)(фр.)
Джерела та література ред.
- В. В. Головко. Лужани [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 289. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Н. М. Катрюк, М. І. Лаєвська. Лужани [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лужани (Україна) |
- Лужани
- В Лужанах на Буковині освячено новозбудований храм на честь Вознесіння Господнього [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
- Cities & towns of Ukraine [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.](англ.)(укр.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |