Лихоліти
Лихолі́ти — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Іркліївській сільській громаді. У селі мешкає 450 людей.
| село Лихоліти | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Громада | Іркліївська сільська громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1729 р. |
| Населення | 450 |
| Поштовий індекс | 19944 |
| Телефонний код | +380 4739 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°33′14″ пн. ш. 32°23′01″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 32.38361° сх. д.Координати: 49°33′14″ пн. ш. 32°23′01″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 32.38361° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
117 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Іркліїв |
| Карта | |
  Лихоліти | |
 Лихоліти | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія ред.
Перша документальна згадка датується 1729 роком.[1]
з 1734 року у селі Петро-Павлівська церква.[2][3][4]
За Гетьманщини село Лихоліти входило як до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, так і з 1757 року, у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.
Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Лихоліти в 1781 році увійшли до Городиського повіту Київського намісництва.
За описом Київського намісництва 1781 року в Лихолітах було 158 хат. За описом 1787 року в селі проживало 392 душі. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: полковника Монтигайли, таємного радника Неплюєва, бунчукового товариша Данила Требинського і військового товариша Красовського.[5]
У ХІХ ст. Лихоліти були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії.
Село є на мапі 1816 року.[6]
Пам'ятки ред.
- Лихолітський — комплексний заказник місцевого значення.
Економіка ред.
- Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН»
Уродженці ред.
- Горб Олег Іванович (1976—2023) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Чучукало Василь Данилович (1905—1963) — працівник окупаційних органів влади СССР в Україні. Його іменем заборонено називати вулиці й будь-які топонімічні обєкти України згідно з Законом про декокмунізацію.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією. — Записки історично-філологічного відділу ВУАН, 1926. — С. 249.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 611 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницький інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 475 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницький інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 257
- ↑ Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |