Лиса
Ли́са — село в Україні, у Підгаєцькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване в південно-західній частині району, на річці Золота Липа. До 1990 року належало до Бережанського району.
| село Лиса | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Підгаєцька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040370160051859 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1395 |
| Населення | 363 |
| Площа | 11,088 км² |
| Густота населення | 32.74 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48033 |
| Телефонний код | +380 3542 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°14′32″ пн. ш. 25°01′02″ сх. д. / 49.24222° пн. ш. 25.01722° сх. д.Координати: 49°14′32″ пн. ш. 25°01′02″ сх. д. / 49.24222° пн. ш. 25.01722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
245 м |
| Водойми | Золота Липа |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48000, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м Підгайці, вул Шевченка, буд. 39 |
| Карта | |
  Лиса | |
 Лиса | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Поштове відділення — Носівське. Адміністративний центр колишньої сільради. До Лисої приєднано хутори Кримка та Совиноги. Частина населеного пункту — на горі Лиса, від якої походить назва села.
Населення — 256 осіб (2016).
Історія ред.
Перша писемна згадка — 1395.
У 1438 році Лиса перебувала у власності Івана Завиші, старшого внука Іваниша Унгаруса (Іван Угрин), шляхтича гербу і роду Сас[1].
Діяли товариства «Просвіта», «Сокіл», «Сільський господар», «Пласт».
Поблизу Лисої деякий час працювала підпільна друкарня ОУН.
У 1957—1958 роках були великі повені.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підгаєцької міської громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підгаєцького району, село увійшло до складу Тернопільського району.[3]
Пам'ятки ред.
Є церква святого Архистратига Михаїла (1830), капличка (1996).
Споруджено пам'ятник київському князю Володимирові Великому на честь незалежності України (1991, скульптор — Б. Карий), насипано символічну могилу Борцям за волю України — уродженцям села (1990).
Соціальна сфера ред.
Діють дошкільний заклад, бібліотека, народний дім.
Видатні люди ред.
В селі народилися:
- Діячі ОУН й УПА В. Галущак, В. Калан, І. Палащук, П. Пушка та інші.
- Надія Бойко (Галущак) (1964 р. н.) – українська поетеса.
- Запорожченко (Галущак) Галина Михайлівна (1958 р.н.) – українська поетеса.
Галерея ред.
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Церква Святого Архистратига Михаїла -
Символічна могила Борцям за волю України. -
Сільський пейзаж -
Річка Золота Липа біля села
,_%D1%81.%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B0.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 482
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література ред.
- Онишкевич П., Хаварівський Б. Лиса // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 358. — ISBN 966-528-199-2.