Легенда про заснування Києва

Легенда про заснування Києва — легенда про виникнення сьогоднішньої столиці Української Держави — міста Києва.

Згідно з традиціями та легендою про заснування Києва заведено вважати, що Київ завдячує своєю появою трьом братам із племені полян — Києві, Щекові та Хоривові, й сестрі їхній Либідь.

Назва Києва походить від імені Кия — найстаршого з трьох братів, яких вважають засновниками головного міста України-Руси. Легенда про Кия дійшла до нас у літописі ХІІ ст. «Повість минулих літ».

Текст «Повісті минулих літ» ред.

Іпатський літопис[1] Переклад[2]

И быша г҃ брата. А єдиному имѧ Кии, а другому Щекъ, а третьєму Хоривъ, и сестра ихъ Лыбѣдь. И сѣдѧше Кии на горѣ кдѣ н҃нѣ оувозъ Боричевъ, а Щекъ сѣдѧше на горѣ, кдѣ ннѣ зоветсѧ Щековица, а Хоривъ на третьєи горѣ, ѿнюдүже прозвасѧ Хоривıца. Створиша городокъ, во имѧ брата ихъ старѣишаго, и наркоша и Києвъ, и бѧше ѡколо города лѣсъ и боръ великъ, и бѧху ловѧще звѣрь. Бѧхуть бо мудрѣ и смыслени, и нарицихусѧ Полѧне, ѿ нихъ же суть Полѧне Киӕне и до сего дн҃и. Инии же не вѣдуще ркоша̑ , ӕко Кии єсть перевозникъ бъıс̑ , оу Києва бо перевозъ бѧше тогда съ ѡноӕ страны Днепра, тѣмь гл҃аху на перевозъ на Києвъ.

… — то було [між них] три брати: одному ім'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.

Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був з тої сторони Дніпра. Тому [й] казали: «На перевіз на Київ».

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 7. — л.5.
  2. Літопис руський / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. — С. 4—5.

Література ред.

Посилання ред.