Вікіпедія

Латинізація української мови

передача тексту й окремих слів української мови латиницею відповідно до правил транслітерації
Ця стаття про системи латинізації українських власних назв. Про українські латинські абетки див. Українська латинка.

Латиніза́ція украї́нської мо́ви — система заходів з установлення процедури та впровадження норм передачі тексту й окремих слів української мови латиницею відповідно до правил транслітерації.

Сучасні таблички з назвами вулиць у Львові: поруч із кирилицею використано державний стандарт латинізації.

Зведена історія впорядкування ред.

Українська комісія з питань правничої термінології, спираючись на подання Інституту української мови НАН України, 19 квітня 1996 року затвердила нормативну таблицю для відтворення українських власних назв засобами англійської мови у законодавчих та офіційних актах.[1] Це було реакцією на рішення Фахової колегії Держстандарту України від 18 жовтня 1995 року, яка визнала роботу Інституту української мови над цією таблицею незадовільною і припинила фінансування теми.

Кабінет міністрів України у 2007 році при затвердженні технічного опису та зразка бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон не керувався чинним стандартом та зобов'язав використовувати в паспортах нового зразка свою оригінальну транслітерацію, відмінністю якої є передача українських літер Г та Ґ літерою G, літер І, Ї та Й літерою I латиниці, а також однотипна заміна Є, Ю, Я.[2]

27 січня 2010 року Кабінет Міністрів України постановою № 55[3] удосконалив таблицю транслітерації українського алфавіту латиницею. Так, зокрема Г слід передавати літерою Н, а Ґ — G.

29.07.2014 року Міністерство аграрної політики та продовольства України наказом № 282 затвердило перелік назв одиниць адміністративно-територіального устрою України та їхніх центрів українською мовою і латиницею.[4]

Транслітерація українських літер за системою ISO, українською паспортною (КМУ 2010), українською географічною (УКППТ 1996), WWS
Українська кирилиця ISO 9[5] Українська географічна (УКППТ 1996) Українська паспортна (КМУ 2010)[3] WWS[6]
А а A a a a [a]
Б б B b b b [b]
В в V v v v [w ~ v]
Г г G g h* h* [ɦ]
Ґ ґ ģ g g [ɡ]
Д д D d d d [d]
Е е E e e e [e]
Є є Ê ê ie, ye* ie, ye* [je, e]
Ж ж Ž ž zh zh [ʒ]
З з Z z z z [z]
И и I i y y [ɪ]
І і Ì ì i i [i]
Ї ї Ï ї i, yi* i, yi* [ji]
Й й J j i, y* i, y* [j]
К к K k k k [k]
Л л L l l l [l]
М м M m m m [m]
Н н N n n n [n]
О о O o o o [o]
П п P p p p [p]
Р р R r r r [r]
С с S s s s [s]
Т т T t t t [t]
У у U u u u [u]
Ф ф F f f f [f]
Х х H h kh kh [x]
Ц ц C c ts ts [t͡s]
Ч ч Č č ch ch [t͡ʃ]
Ш ш Š š sh sh [ʃ]
Щ щ Šč šč sch shch [ʃt͡ʃ]
Ь ь ´ ' <не транслітерується> [-]
Ю ю Û û iu, yu* iu, yu* [ju, u]
Я я Â â ia, ya* ia, ya* [ja, a]
' ' ' <не транслітерується> [-]

* Примітки щодо української паспортної (КМУ, 2010) транслітерації: 1) літеросполучення «зг» відтворюється латиницею як «zgh» (наприклад, Згорани — Zghorany, Розгін — Rozghin) на відміну від «zh» — відповідника української літери «ж»; 2) там, де подано два варіанти, другий вживається на початку слова, а перший — у будь-якій іншій позиції.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Рішення Української комісії з питань правничої термінології № 9 [Архівовано 6 квітня 2011 у Wayback Machine.], 19 квітня 1996
  2. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 р. № 858 — Технічний опис та зразок бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон[недоступне посилання з липня 2019]
  3. ↑ а б Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55 «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею». Архів оригіналу за 19 вересня 2019. Процитовано 6 лютого 2010.
  4. ↑ Про затвердження Правил написання українських географ… | від 29.07.2014 № 282 (Сторінка 1 з 4). zakon0.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 21 березня 2017.
  5. ↑ Норма ISO 9, 1995 р. Зокрема, застосовується в Німеччині для обов'язкового транслітерування українських прізвищ та імен в офіційних документах (паперів при виїзді з України в Німеччину для постійного проживання). Приклад транслітерації: «Олександр Віталійович Рибальченко» = «Oleksandr Vìtalìjovič Ribalʹčenko».
  6. ↑ Transliteration of Non-Roman Scripts (Ukrainian) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 лютого 2021. Процитовано 23 лютого 2007.

Посилання ред.

  • Нові слова та Українська Латиниця — блог про нестандартний підхід до Української Латиниці
  • Транслітерування українських текстів з кирилиці на латиницю[недоступне посилання з липня 2019] — перша редакція проекту ДСТУ 2009, пояснювальна записка, технічне завдання, відгуки, статті (розробляється ТК СНТТ). Як стверджує заступник директора ДП «УкрНДНЦ» Я. Юзьків у листі від 21.01.2010 № 2-10/20-323, ДП «УкрНДНЦ» не доручав ТК СНТТ переглядати ГОСТ 16876-71 і не укладав договорів на розроблення національного стандарту стосовно правил транслітерування — адже це суперечить правилам міждержавної стандартизації.
  • Мариняк К. Короткий огляд систем транслітерації з української на англійську мову // Західньоканадський збрірник. — Едмонтон-Острог: Наукове товариство ім. Шевченка в Канаді. — 2008. — т. 5. с. 478—484.
  • Konverter ukrajinśkoji latynky

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Латинізація_української_мови&oldid=40989809