Латимерія
| Латимерія | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Латимерія коморська (Latimeria chalumnae).
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
 Мапа знахідок представників роду Латимерія | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Malania Smith, 1953 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Латимерія[1] (Latimeria) — єдиний сучасний рід целакантоподібних родини Латимерієві (Latimeriidae). На даний час відомо два види Латимерій — Latimeria chalumnae, виявлена біля східного і південного узбережжя Африки та Latimeria menadoensis, відкрита і описана в 1977—1999 рр. біля острова Сулавесі в Індонезії.
Характеристика ред.
Базуючись на кільцях приросту на отолітах, латимерії живуть до 80-100 років.
Мешкають на глибині 700 м і більше, але частіше трапляються на 90-200 м.
Живі екземпляри латимерії коморської Latimeria chalumnae мають блакитне забарвлення, що є, імовірно, камуфляжем від їх потенційних жертв; екземпляри целаканта індонезійського (L. menadoensis) мають коричневе забарвлення.
Очі латимерій дуже чутливі, мають тапетум. Латимерії майже ніколи не відловлюються в денний час і в повний місяць. Їхні очі мають велику кількість червоних тілець, рецепторів, що допомагають бачити в темряві краще, ніж при світлі. Завдяки цьому латимерія віддає перевагу темній воді.
Латимерії полюють на різноманітну здобич, як-от: каракатиці, кальмари, глибоководні риби, дрібні акули. Для латимерії властива здатність плавати під час полювання головою вниз, задом на перед, або перевернутими догори черевом.
Латимерії, що живуть біля Содвана-Бей у Південній Африці, відпочивають у печерах на глибині 90-150 м протягом світлої частини доби і випливають на полювання вночі, піднімаючись до глибини 55 м. Для латимерій важлива не стільки глибина, скільки темрява, а ще більше — температура від 14 до 22 °C. Кількість кисню, яку кров може поглинати з води через зябра, залежить від температури води. Наукові дослідження вказують, що латимерії вимушені залишатись у холодних, багатих киснем водах, у протилежному випадку їх кров не здатна поглинати достатню кількість кисню.[2]
Розмноження ред.
Самиці латимерій яйцеживородні, народжують мальків групами по 5-25 шт.; мальки здатні до самостійного життя одразу після народження. Розмноження досліджено погано, але зрозуміло, що вони сягають статевої зрілості на 20 році життя. Вагітність триває 13-15 місяців.
Знахідки ред.
| Дата | Опис |
|---|---|
| до 1938 | Попри те що латимерія була невідома на Заході, аборигени Південної Африки знали про цю рибу, називаючи її «gombessa» або «mame».[5] |
| 1938 | (23 грудня) За 70 км на південний захід від Іст-Лондона вперше знайдено сучасного целаканта. |
| 1952 | (21 грудня) Другий відомий для науки екземпляр знайдений біля Коморських островів. З тих часів близько 200 екз. зловлено біля островів Великий Комор і Анжуан. |
| 1988 | Першу фотографію латимерії в її природному середовищі зроблено Гансом Фріке біля Великого Комора. |
| 1991 | За 24 км на північний схід від узбережжя Келімане, Мозамбік, знайдено ще одного целаканта. |
| 1995 | За 30 км на південь від Туліару, Мадагаскар, знайдено ще одного целаканта. |
| 1997 | (18 вересня) Знайдено новий вид латимерії, цього разу біля берегів Індонезії. |
| 2000 | Група целакантів відзначена дайверами біля Содвана-Бей, Водяно-болотний парк Ісімангалісо, Південна Африка. |
| 2001 | Ще одну групу виявлено біля берегів Кенії. |
| 2003 | Вперше целакант пійманий рибалкою в Танзанії. Взагалі за рік піймано 22 екз. |
| 2004 | Канадський дослідник Вільям Саммерс піймав найбільший відомий екземпляр целаканта біля берегів Мадагаскару.[джерело?] |
| 2007 | (19 травня) Індонезійський рибалка, Джустінус Лаама, впіймав біля берегів Сулавесі екземпляр довжиною 1,31 м і вагою 51 кг, який впродовж 17 годин жив у басейні.[6] |
| 2007 | (15 липня) Двоє рибалок із Занзібару впіймали целаканта довжиною 1,34 м і вагою 27 кг. Рибу було впіймано біля північного узбережжя острова, біля берегів Танзанії.[7] |
Примітки ред.
- ↑ Загальна іхтіологія [Текст] : підруч. для підготов. бакалаврів напр. "Водні біоресурси та аквакультура" у вищ. навч. закл. ІІ-IV рівнів акредит. М-ва аграр. політики України. — К., 2009. — ISBN 978-966-7906-83-2.
- ↑ page 200, Weinberg, Samantha. 2006. A Fish Caught in Time: the Search for the Coelacanth. HarperCollins Publishers, New York, NY.
- ↑ Iziko South African Museum, Cape Town
- ↑ Nelson, Joseph S. (2006). Fishes of the World. John Wiley & Sons, Inc. ISBN 0-471-25031-7
- ↑ Rumor or Reality: The Creatures of Cryptozoology [Архівовано 21 листопада 2008 у Wayback Machine.], #7 in the list. Livescience.com
- ↑ Reuters (2007), «Indonesian fisherman nets ancient fish» [Архівовано 24 грудня 2008 у Wayback Machine.], Reuters UK, 2007-05-21, Retrieved on 2007-07-16.
- ↑ Reuters (2007), «Zanzibar fishermen land ancient fish» [Архівовано 14 січня 2010 у Wayback Machine.], Reuters UK, 2007-07-15, Retrieved on 2009-12-13.
Ресурси Інтернету ред.
- Можно ли считать латимерию живым ископаемым? [Архівовано 15 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)