Лазещина

село Лазещина
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Рахівський район
Громада	Ясінянська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA21060070030094589
Основні дані
Засноване	1947 (77 років)
Населення	4174 осіб
Площа	10,780 км²
Густота населення	390 осіб/км²
Поштовий індекс	90633
Телефонний код	+380 3132
Географічні дані
Географічні координати	48°16′09″ пн. ш. 24°25′07″ сх. д. / 48.26917° пн. ш. 24.41861° сх. д.Координати: 48°16′09″ пн. ш. 24°25′07″ сх. д. / 48.26917° пн. ш. 24.41861° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	706 м
Водойми	р. Лазещина
Відстань до; обласного центру	246 км
Відстань до; районного центру	34 км
Найближча залізнична станція	Лазещина
Відстань до; залізничної станції	1 км
Місцева влада
Адреса ради	90633, Закарпатська обл., Рахівський р-н, с. Лазещина
Карта
	Лазещина
	Лазещина
Мапа
	Лазещина у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лазещина (значення).

Лазещи́на — село в Україні, в Ясінянській селищній громаді Рахівського району Закарпатської області. Населення — близько 4 200 осіб.

Географія ред.

Краєвид на гору Говерла з Лазещини

Село розташоване за 246 км від обласного центру та 36 км від районного центру, на березі річки Лазещина під горою Петрос, на автошляху Рахів — Яремче, на східній околиці селища Ясіня. Останнє село Закарпаття, у напрямку Івано-Франківщини чи Буковини, або перше село Закарпаття, коли заїжджати зворотно.

Від села є прямий вихід до гори Говерла та Петрос. На південно-східній околиці села струмок Студений впадає у річку Лазещину. На південному сході від села струмок Форесок впадає у Лазещину.

Взимку в Лазещині можна кататися на лижах (є лижна траса довжиною 500 м; перепад висот — 80 м; один бугельний витяг на 350 м; аварійно-рятувальний пункт).

Неподалік гірськолижні курорти: Ясіня (3,7 км), Яблуниця (9,7 км), Драгобрат (18,3 км), Буковель (20,6 км), Ворохта (25,7 км), Рахів (34,8 км), Яремче (40 км).

Історія ред.

Вперше згадується у 1785—1786 роках як Lasiscsi. Пізніше назви змінювалися: 1789 — Inferior Lazescsina, Inferior Lazestsina, Superior Lazescsina, Superior Lazestsina, 1808 — Lozuscsena, Lozusscena, 1828 — Lazestyina, 1838 — Lazestyina, 1882 — Lázes, 1892—1898 — Lazescsina, 1907—1913 — Mezőhát, 1925 — Lazeščina, 1930 — Lazeština, 1944 — Mezőhát, Лазещина, 1983 — Лазещина. Офіційна дата заснування села — 1947 рік, хоча воно існувало й раніше. У селі діє етнографічний музей.

У Лазещині не раз бував з своїми опришками Олекса Довбуш. У жовтні 1914 року через Лазещину було здійснено прорив російських військ.

Присілки ред.

Об'єднання навколишніх гірських селищ в адміністративну одиницю Лазещина відбулось 15 квітня 1967 року рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155.

Бубні

Перші згадки про місцину в історичних документах відносять до ХІХ століття.

Дебря

Перші згадки відносять до другої половини ХІХ століття.

Плитоватий

Перші згадки відносять до другої половини ХІХ століття. У присілку стоїть друга з двох закарпатських хрещатих гуцульських церков — Церква Преображення Господнього (1780 року). Цей стиль ще називають північногуцульським або центральним.

Стебний-Сідорин

У 1724 році поблизу селища в урочищі Стебний зведено греблю і шлюзи для лісосплаву.

Найменування селища в різні роки: 1828 — Sztebnyi (Nagy 200), 1838 — Sztebni (Schem. 57), 1851 — Sztebnyi (Fényes 4: 161), 1892 — Sztebna (Hnt.), 1898 — Sztebnya (Hnt.), 1907 — Dombhát (Hnt.), 1918 — Dombhát (Hnt.), 1944 — Dombhát, Стебна (Hnt.), 1983 — Стебний, Стебный (ZO).

Студений

Найменування селища в різні роки: 1828 — Sztudena (Nagy 200), 1838 — Sztudena (Schem. 57), 1896 — Sztudena (ComMarmUg. 129), 1910 — Studena (uo.), 1930: Studená (uo.), 1967 — Студеный (ZO).

Зимір

Перша згадка у другій половині ХІХ століття. Зимир названий на честь струмка Зимир, правого притоку річки Лазещина.

Наприкінці XIX століття за типовим проєктом було збудовано залізничну станцію Зимир. У 2013 році будівлю Укрзалізниці було відчужено у приватну власність та перебудовано під житловий будинок. Наразі колишня станція офіційно є зупинним пунктом Лазещина», а для пасажирів збудовано павільйон.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3582 особи, з яких 1670 чоловіків та 1912 жінок^[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 4163 особи^[3].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[4]

Мова	Відсоток
українська	99,38 %
російська	0,31 %
угорська	0,12 %
молдовська	0,05 %
білоруська	0,02 %
гагаузька	0,02 %

Релігійні об'єкти ред.

Церква Преображення Господнього, 1780

Церква Преображення Господнього (1780) ред.

У селі стоїть друга з двох закарпатських хрещатих гуцульських церков. Цей стиль ще називають північногуцульським або центральним.

П'ять зрубів церкви утворені перетином двох прямокутників, що у плані мають майже рівнораменний хрест. Чотири рамена вкриті двосхилими дахами з маленькими шатровими главками. Центральний зруб переходить у восьмистінний барабан, вкритий стрімким восьмисхилим шатром. Усередині нава перекрита шатровим зрубом, а інші зруби — плоским перекриттям. Церква має троє дверей.

Збережено різьблені речі 1782—1785 років. За однією версією церкву збудовано із смерекових брусів у 1780 році в селі Яблуниця сучасної Івано-Франківської області, а взимку 1871 року її перевезено на санях в урочище Плитоватий. Більш вірогідне є датування церкви згідно з написом: «Сей Дом Божий на Божу Славу поставив Пластуняк Михайло з супругою Телечук Марією 1871 року Фундатор Юрко Леклюк 1872». У 1920-х роках центральний шатровий верх вкрили етернітом. 22 грудня 1932 старрокуі образи іконостасу замінили новими.

У 1963 році церкву перетворили на черговий фіктивний музей. У 1971 році церкву і двоярусну смерекову дзвіницю реставровано. З 14 жовтня 1990 року храм знову діє. Церква і дзвіниця утворюють чудовий ансамбль класичної гуцульської архітектури, але у 1995році церкву, на жаль, вкрили бляхою.

Церква святого Петра і Павла (1827) ред.

Церква святого Петра і Павла (1827)

Церква належить до гуцульських церков середньогуцульського стилю. Це базилічна споруда, у якій бабинець і нава об'єднані одним найбільшим об'ємом з невеликими боковими виступами в східній частині, а вівтарний зруб значно менший. Всі частини вкриває двосхилий дах. Над бабинцем — низька башта під чотирисхилим шатром.

На головному фасаді стовпи підтримують піддашшя та трапецієподібний фронтон. На бокових фасадах по чотири прямокутні вікна. Всередині храму — багатоярусний, розкішно різьблений іконостас, гарного різьблення царські двері.

У 1856 році відбулося освячення новорозмальованого іконостаса. Тоді для оновлення іконостаса 120 ґаздів зібрали як добровільні пожертви 1000 гульденів сріблом. У 1907 році церкву вкрили бляхою, що відчутно зіпсувало її зовнішній вигляд. У 1957 році зроблено новий підмурівок. У 1987 році церкву капітально відреставровано. У 1992 році поряд збудовано муровану дзвіницю.

Каплиця ред.

За переказом, колись чоловік і жінка не мали дітей і дали обітницю збудувати каплицю, якщо з'явиться в них дитина. Продавши дерево, збудували в селі каплицю. З приходом радянської влади каплицю намагалися підпалити, а згодом стараннями тогочасного голови села каплицю розібрали. Одна жінка заховала образи і хрест. Той самий хрест встановили на його місці у 1992 pоці, а через рік в центрі села збудували дерев'яну каплицю за формою зруйнованої.

Транспорт ред.

Через село пролягає автошлях національного значення Н09 (Івано-Франківськ — Мукачево), в селі зупиняються автобуси у напрямку Івано-Франківська, Коломиї, Мукачево, Рахова, Солотвина, Хуста тощо. На зупинному пункті Лазещина зупиняються приміські поїзди сполученням Коломия — Рахів — Ділове та нічний швидкий поїзд № 55/56 Київ — Рахів^[5].

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ weather.in.ua. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2008.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) — регіон, рік, категорія населення, стать (1989 (12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) — регіон, рік (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) — регіон, рік, Вказали у якості рідної мову (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
↑ Розклад руху поїздів по зупинному пункту Лазещина. poizdato.net. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.

Література ред.

М. Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008
И. И. Поп, Д. И. Поп В горах и долинах Закарпатья. — Москва: Искусство, 1971, с. 119

Інтернет-посилання ред.

Лазещина у сестринських Вікіпроєктах
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проєкт «Населені пункти України»
	Лазещина у Вікісховищі^?