Вікіпедія

Кінгісепп

Кінгісе́пп або Яма (рос. Кингисепп, водськ., ест. і фін. Jaama) — місто в Росії, адміністративний центр Кінгісеппського району Ленінградської області.

місто Кінгісепп
ест. і фін. Jaama
водськ. Jaama
рос. Кингисепп
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ленінградська область
Муніципальний район Кінгісеппський район
Код ЗКАТУ: 41422000000
Код ЗКТМО: 41621101001
Основні дані
Час заснування 1384
Статус міста 1784
Площа 29 км²
Поштовий індекс 188455–188456
Телефонний код +7 81375
Географічні координати: 59°22′ пн. ш. 28°36′ сх. д. / 59.367° пн. ш. 28.600° сх. д. / 59.367; 28.600Координати: 59°22′ пн. ш. 28°36′ сх. д. / 59.367° пн. ш. 28.600° сх. д. / 59.367; 28.600
Часовий пояс UTC+4
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
114

Влада
Вебсторінка kingisepp-mo.ru
Мапа
Кінгісепп (Росія)
Кінгісепп
Кінгісепп

Мапа

CMNS: Кінгісепп у Вікісховищі

Місто розташоване на річці Луга, за 114 км від Санкт-Петербурга.

Засноване новгородським боярином Іваном Федоровичем як фортеця Ям 1384 року. З 1703 по 1922 місто називалось Я́мбург, потім було перейменоване на честь естонського революціонера Віктора Кінгісеппа.

У 1993 році у місті було проведено референдум за повернення історичної назви Ямбург. За проголосувало лише 10 % населення.


Історія ред.

Перша літописна згадка відноситься до 1384 року, коли новгородці на чолі з князем Патрікеєм, зміцнюючи свої кордони від нападів німецьких і шведських лицарів, побудували тут фортецю, «город камен на Луге, на Яме», яка мала суцільну кам'яну стіну з вежами і брамами. Фортеця витримала облогу військ Швеції і Лівонської конфедерації в 1395 і 1444—1448 роках. В тому ж літописі під 1395 роком згадується як містечко Яма, 1397 року — Ямьскій городок, 1444 — Яма-город. Назва фортеці Яма отримала по місцевості, де вона перебувала: на південному узбережжі Фінської затоки, між фінськими племенами водь і нарова розміщувалося фінське плем'я ямь; так само називалась і земля, де воно проживало, а по ній назвали і фортецю Яма.

В лівонських та ганзейських джерелах місто Яма до кінця XV століття називалось Нієнслотом, тобто Новим замком, Новим містечком, через що довгий час вважалося, що до того часу воно не згадується в іноземних джерелах. Після заснування Івангорода, на який було перенесено ім'я Ніенслот, поступово в побут західних хроністів увійшла російська назва Яма.

До XV століття стає не тільки військовим, але і ремісничо-торговим центром Північно-Західної Русі і адміністративним центром Ямського повіту водської п'ятини Новгородської землі. В 1583 році місто було віддане Швеції, в 1595-у повернуте, потім знову відійшло до Швеції за Столбовським мирним договором 1617 року.

Мури і вежі фортеці були підірвані в 1681 році.

Населення ред.

Чисельність населення
1856[1]18631867187018851897[1]19201923[1]1926[1]1931[1]19321933
2057↘1059↗2153↗2490↗3343↗4584↘3199↗4438↗4800↘3800↗5800↗7100
19351939[2]19451959[3]1970[4]1979[5]1989[6]1992[1]1996[1]1998[1]2000[1]2001[1]
↘6100↗7930↘2798↗8413↗17 315↗38 784↗49 954↗51 500↘50 400↗50 600↗52 200↘52 000
2002[7]2003[1]2005[1]2006[8]2007[1]2008[1]2009[9]2010[10]2011[1]2012[11]2013[12]2014[13]
↘50 295↗50 300↗50 400↗50 500→50 500↘50 167↘49 948↘48 488↗48 500↗48 640↘48 260↘48 128
2015[14]2016[15]2017[16]2018[17]2019[18]2020[19]
↘47 969↘47 705↘47 312↘46 747↘45 858↘45 216
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.

Фотогалерея ред.

           
Катерининський собор Євангелічно-Лютеранської прихід «Ямбургский» Сучасний житловий масив Пам'ятник бійцям партизанського руху Пам'ятник К. І. Бістрому скульптора П. К. Клодта в парку Романівка Кінгісеппский краєзнавчий музей (будівля колишнього комерційного училища)

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Народная энциклопедия «Мой город». Кингисепп. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 13 червня 2014.
  2. ↑ Всесоюзний перепис населення 1939 року. Чисельність наявного населення СРСР за районами та містами. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013. (рос.)
  3. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  4. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  5. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  6. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  7. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
  8. ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. (рос.)
  9. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
  10. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  11. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  12. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  13. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  14. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  15. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  16. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  17. ↑ Численность населения Ленинградской области в разрезе муниципальных образований по состоянию на 1 января 2018 года (PDF). Процитовано 22 червня 2018.
  18. ↑ Численность постоянного населения в разрезе муниципальных образований Ленинградской области по состоянию на 1 января 2019 года (PDF). Процитовано 27 квітня 2019.
  19. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.

Література ред.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з географії Ленінградської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кінгісепп&oldid=41764573