Куропалат
Куропалат (грец. κουροπαλάτης, лат. cura palatii — відповідальний за палац)[1] — візантійський придворний титул, один із найвищих з часів імператора Юстиніана I до періоду Комнінів у XII столітті[2]. Жіноча назва титулу, яку вживали до дружини куропалата, — куропалатісса[3].
Історія та походження титулу ред.
Вперше титул засвідчений як curapalati на початку V століття: його призначали чиновникам рангу vir spectabilis, які були нижче castrensis palatii та відповідальні за утримання імператорського палацу[4]. Коли імператор Юстиніан I (правив у 527–565 рр.) зробив свого племінника та спадкоємця Юстина II куропалатом 552 року, цей титул набув нового значення[5] та став одним із найбільш піднесених звань, посідаючи поряд із Цезарем та нобіліссімом. Відтоді його почали призначати членам імператорської сім'ї, однак згодом стали надавати і важливим іноземним правителям, переважно на Кавказі. Так, з 580-х до 1060-х років шістнадцять грузинських князів та царів мали цю почесну відзнаку, а після 635 року — також кілька вірменських династій[2][6].
Згідно з Клеторологією Філофея, написаною 899 року, символами титулу були червона туніка, мантія та пояс. Вручення цих символів візантійським імператором означало підвищення звання одержувача[7]. До XI—XII століть титул втратив своє попереднє значення[8]: його надавали як почесне звання генералам поза імператорською родиною[1] та його функції поступово витісняли протовестіарії, чия початкова роль обмежувалась зберіганням імператорського гардеробу[1]. Назва збереглася в період Палеолога, проте її вживали рідко.
Видатні візантійські куропалати ред.
- Юстин II — за правління свого дядька імператора Юстиніана I[4].
- Бадуарій — за правління свого тестя імператора Юстина II (правив у 565–578 рр.)[9].
- Петро — брат імператора Маврикія (правив у 582–602 рр.).
- Доменціолус — племінник імператора Фоки (правив у 602–610 рр.).
- Теодор — брат імператора Іраклія (правив у 610–641 рр.).
- Артабасдос — за правління імператора Лева III Ісавра (правив у 717–741 рр.).
- Михаїл I Рангаве — зять імператора Никифора I (правив у 802–811 рр.).
- Бардас —дядько та дієвий регент імператора Михаїла III (правив у 842–867 рр.).
- Лев Фока — генерал і брат імператора Никифора II Фоки (правив у 963–969 рр.).
- Гуарам I — цар Іберії.
- Гуарам II — цар Іберії та спадковий ерістав Кларджеті та Джавахетії.
- Гуарам III — цар Картлі.
Примітки ред.
- ↑ а б в Oxford Dictionary of Byzantium, 1991.
- ↑ а б Туманов, 1963.
- ↑ Hill, Barbara (2014). Glossary. Imperial Women in Byzantium 1025-1204: Power, Patronage and Ideology (англійською) . Routledge. с. IX. ISBN 9781317884668. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 22 квітня 2021.
- ↑ а б Бурі, 1911.
- ↑ Evans, James Allan (23 червня 1999). An Online Encyclopedia of Roman Emperors: Justin II (565–579 A.D.). Архів оригіналу за 3 лютого 2018. Процитовано 17 вересня 2011.
- ↑ Репп, 2003.
- ↑ Бурі, 1911, с. 22.
- ↑ Холмс, 2005, с. 87.
- ↑ Мартіндале, 1992.
Література ред.
- Bury, J. B. The Imperial Administrative System of the Ninth Century – With a Revised Text of the Kletorologion of Philotheos. — London : Oxford University Press, 1911.
- Holmes, Catherine. [1] — Oxford : Oxford University Press, 2005. — ISBN 978-0-19-927968-5. Архівовано з джерела 24 грудня 2019
- Kazhdan, Alexander. The Oxford Dictionary of Byzantium. — Оксфорд та Нью-Йорк : Oxford University Press, 1991. — ISBN 0-19-504652-8.
- Martindale, John R. [2] — Cambridge : Cambridge University Press, 1992. — ISBN 0-521-20160-8. Архівовано з джерела 24 грудня 2019
- Rapp, Stephen H. [3] — Лувен, Бельгія : Éditions Peeters, 2003. — ISBN 90-429-1318-5. Архівовано з джерела 16 липня 2020
- Toumanoff, Cyril. Studies in Christian Caucasian History. — Washington, DC : Georgetown University Press, 1963.