Вікіпедія

Куманець

Кумане́ць, також зрідка кума́н (від тюрк. quman) — керамічна фігурна посудина, що нині використовується здебільшого як прикраса[1].

Побутовий куманець (поч. 20 століття), Шепетівський краєзнавчий музей

Історія ред.

Слово «куманець» є тюркським мовним запозиченням. Скажімо, у киргизькій кумган має значення «глечик».

Куманці були предметом вжитку козаків. Фахівці зазначають, що вони (як побутова річ) могли бути запозиченням українців у східних народів[2].

Куманці є оригінальним різновидом українського традиційного посуду. Якщо раніше (а подеколи і тепер) їх використовували для зберігання й подання на стіл різноманітних напоїв[3], то тепер — це переважно декоративна оздоба інтер'єру в національному стилі.

Ті, хто пробував зберігати в куманці напої, свідчать, що специфічна форма виробу, контакт напою з натуральною глиною,— призводять до того, що напій тривалий час має певну стійку температуру і неповторний присмак.

Куманці могли бути різної форми, однак найвідомішими є ті, зазвичай полив'яні та щедро оздоблені (розписані, з ліпленням), які використовували для спиртних напоїв, зокрема, виокремлюються з-поміж них куманці у формі дисків[4] або кілець (тобто дисків без середини) з вигнутою ручкою та носиком, горловиною (нерідко з кришкою) та з ніжкою-підставкою (часом застосовувалися пара чи дві пари ніжок)

Цікаво, що тороїдальної форми куманці при частуванні гостей переносилися господарем чи господинею, надіті на передпліччя лівої руки саме через отвір.

Куманець від майстрів Опішні ред.

В Опішному куманці завжди були дуже популярними. Відомий дослідник опішненського гончарства Яків Риженко так описав куманці міськомлинського гончаря Остапа Ночовника:

  У композицію своїх виробів він іноді уводив зовсім несподівані елементи. Яскравим прикладом таких композицій є його кумани, що зазнали слави не лише на Україні, а й далеко за її межами. Здебільшого в основу куманів Ночовник клав люльку, поєднану з елементами циліндрійного посуду. Як декоративні елементи Ночовник використовував барокальні прикраси, весільні квіти тощо  

Опішненці настільки полюбили цей незвичайний глиняний виріб, що куманець став символом усього гончарного містечка, а на дні посуду, який виготовляли на заводі «Художній керамік», ставили штамп саме у вигляді куманця.

Любив куманці й Леонід Сморж. У його колекції опішненської кераміки таких виробів дев'ять. Три куманці виготовлені відомими гончарями Іваном Шияном та Василем Біляком на замовлення колекціонера. Авторство шести інших невідоме. Більшість куманців прикрашені мальовкою у вигляді багатопелюсткових квітів, листя та завитків. Яскрава колірна гама та незвичайна форма надають куманцям ошатності, святковості[5].

Подібне в інших культурах ред.

  • Аскос (грец. ἀσκός) — давньогрецька пласка посудина округлої форми з ручкою на носику. Аскоси виготовлялися із глини, їх прикрашали фігурним розписом як вази. Аскос застосовували для зберігання мастил і заправки олійних ламп. Відомі форми аскоса з двома носиками.
  • Вишуканістю декору відзначались гуцульські глиняні «калачі» — «персневидний посуд», що зберіг у своїх формах багато архаїчних рис. Він складався із колоподібного «вичеревка», невисокої шийки, чотирьох низьких ніжок та двох чи чотирьох вушок з отворами, через які протягали шнурок чи ремінець. «Калачі» покривали білою поливою. Посуд подібної форми був поширений на Полтавщині, а також у Румунії та Угорщині (Smiszko M. Naczynia pierscieniowate. — Lud, t. 34. Lwow, 1936. — С.115, 119.)[6]

Галерея ред.

  •  
    Малюнок, що показує, як навчити дитину малювати куманець
  •  
    Форма типового українського тороїдального (корпус посудини має форму бублика чи тора) куманця. Ескіз
  •  
    Перенесення тороїдального куманця
  •  
    Куманець з музею «Гуцульщина», Верховина
  •  
    Поштова марка "Куманець, 70к.", Пошта України, 2007 рік
  •  
    Поштова марка "Куманець, 2 грн.", Пошта України, 2007 рік

Джерела та література ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Куманець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — Стор. 397.
  2. ↑ Особливість форм, специфіка назви
  3. ↑ Куманець виконував ту ж функцію, що нині графин: для нетривалого зберігання і розливання в чарки алкогольних напоїв
  4. ↑ При цьому посудина без отвору в побуті мала суто українську назву плоскинець
  5. ↑ Взято на http://smorzh.opishne-museum.gov.ua/news/169-opishnenske-dyvo-kumantsi [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Безпосередньо взято на http://olenasunny.blogspot.com/2011/03/blog-post_6338.html [Архівовано 21 січня 2019 у Wayback Machine.]
  Це незавершена стаття з українського мистецтва.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Куманець&oldid=41348622