Куляшне
Куляшне (пол. Kulaszne) — лемківське село в Польщі, у гміні Команча Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 191 особа (2011[1]).
Село
.jpg) Координати 49°25′59″ пн. ш. 22°10′00″ сх. д. / 49.43333000002777311° пн. ш. 22.16667000002777854206° сх. д.Координати: 49°25′59″ пн. ш. 22°10′00″ сх. д. / 49.43333000002777311° пн. ш. 22.16667000002777854206° сх. д.
|
Розташування ред.
Знаходиться на річці Ослава.
Назва ред.
В ході кампанії ліквідації українських назв у 1977—1981 роках село називали Мєндзиґуже (пол. Międzygórze).
Майже анекдот ред.
На думку польського археолога Володимира Антонієвича назва села походить від албанського слова kulloše, що означає пасовище.
Історія ред.
Закріпачене в 1538 році на волоському праві. До 1772 року село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. За податковим реєстром 1565 р. в селі було 16 кметів на 8 і 1/2 ланах з численними податками й повинностями.[2]
З 1772 до 1918 року в — Ліському, а згодом Сяніцькому повітах Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини.
У 1785 році у Куляшному проживало 235 осіб.
У 1905 році Вернер Ліпа разом з іншим співвласником займав 180 га землі в Куляшному.
В 1912 р. збудовано дерев'яну церкву св. Михаїла.
У 1918—1919 роках село разом з іншими 33 селами входило до складу Команчанської Республіки. Далі село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.
В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 650 жителів села — 620 українців, 10 поляків і 20 євреїв[3].
До виселення лемків у 1945 році в СРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла[4] у селі була греко-католицька церква парафії Щавне Лупківського деканату[5].
Половину українців у 1944—1946 рр. було виселено до УРСР. Під час операції «Вісла» 28.04-10.05.1947 депортована решта (307 осіб). Саме тут у полі між річкою і коліями біля станції Куляшне було влаштоване гетто для українців. У ньому просто неба під дощами і холодом днями і ночами чекали завантаження у вагони зігнані Польським військом жителі довколишніх сіл. Звідси 29 квітня 1947 р. відправлено на Повернені Землі.[6] На початку 1960-х років декілька десятків колишніх мешканців повернулися додому і поселилися в селі.
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Церква ред.
У Куляшному була греко-католицька церква св. Архангела Михаїла, яка входить до складу Сяніцького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Належала до парафії у Щавному. Спалена в 1974 р. Вціліла мурована дзвіниця.[7]
У 1962 році неподалік місця, де колись був старий храм, було збудовану нову муровану греко-католицьку церкву св. Архистратига Михаїла. Поблизу знаходиться старий цвинтар.
З 1947 року в селі є римо-католицький костел з парафією у Буківсько.
Мешканці ред.
Згідно записів у XIX столітті у Куляшному мешкали особи з прізвищами: Баранецький, Барвицький, Барнечка, Бернецький, Биник, Біда, Вах, Гринчишин, Гузельс, Гузік, Дембицький, Дембука, Дзюбак, Дороцяк, Дяк, Єремко, Жимський, Інкула, Качмар, Кіцак, Крепіч, Кролик, Кукулка, Купер, Курпа, Малиняк, Марко, Мафко, Мельник, Михалишин, Мищишин, Нич, Очич, Процько, Сейка, Секелик, Семен, Сидор, Собко, Стапай, Сташицький, Стройний, Тейка, Терек, Трояновський, Урбан, Халупняк, Хвостяк, Хомчак, Хрін, Цюра, Шимока, Шимський, Шумський, Фейко, Феньо, Юренко, Юрківська, Яценко.
Видатні особи ред.
- похований Анджей Васіельевскі (1949—1995) — польський різьбяр, художник і поет
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 98 | 15 | 71 | 12 |
| Жінки | 93 | 13 | 63 | 17 |
| Разом | 191 | 28 | 134 | 29 |
Див. також ред.
Примітки ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Куляшне
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Жерела до історії України-Руси. Том 02. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 2. Люстрації земель Перемиської і Сяноцької. — с. 272 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 74.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 4 вересня 2016.
- ↑ Шематизм Перемиськои єпархії. — Перемишль, 1936. — с. 64. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 6 вересня 2016.
- ↑ Євген Місило (1997). Акція «Вісла». Документи. Львів: Наукове товариство імені Шевченка. с. 453. ISBN 5-7707-8504-7. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 2 листопада 2020.
- ↑ Apokryf Ruski. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання ред.
- Kulaszne // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 858. (пол.)
- Kulaszne // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 191. (пол.)
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |