Культура Кокуфу

Культура Кокуфу (яп. 国風文化, こくふうぶんか, «культура японського стилю») — термін, яким позначають японську культуру 10 — 11 століття. Відповідає періоду Хей'ан, добі злету і падіння аристократів з роду Фудзівара.

Зала Феніксів монастиря Бьодоїн — символ "Чистої Землі" амідаїзму.

Названа для протиставлення китайській культурі династії Тан, що була панівною в Японії у періоди Асука і Нара.

Характерними рисами культури є:

• японізація усіх сфер культури через припинення міждержавних стосунків з Китаєм.
• поява нових течій буддизму, зокрема амідаїзму.
  • будівництво монастиря Бьодоїн
  • масове виготовлення буддистських статуй Аміди для столичних і регіональних монастирів.
• поширення есхатологічних мотивів у мистецтві.
• використання японської оригінальної абетки кана.
• бурхливий розвиток японської літератури і поезії.
  • поява жанру моноґатарі.
  • поява жіночої літератури.
    • Сей Сьонаґон: «Записки у подушки»
    • Мурасакі Сікібу: «Повість про Ґендзі»
• розвиток моди, поява оригінального японського одягу, формування ідеалу японської красуні.
• розвиток оригінального образотворчого мистецтва, поява стилю ямато-е.
• зародження самурайської культури.
  • затвердежння форми японського меча.
  • поява оригінального японського обладунку.

Джерела та література

• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.