Культура Бахрейну

Зразок людської діяльності та символіка, пов’язана з Бахрейном та його народом

Культура Бахрейну — культура народу держави Бахрейн. Будь-який вид мистецтва цієї країни дуже схожий з мистецтвом інших країн Перської затоки. Це пояснюється тим, що арабські племена з території теперішньої Саудівської Аравії, мігруючи до Бахрейну та в інші регіони затоки, приносили з собою традиції та звичаї, зберігаючи при цьому культуру. Після отримання країною незалежності у 1971 році та небувалого у цей час економічного розвитку [1] деякі види мистецтва, такі як образотворче та музичне мистецтво, отримали імпульс до розвитку.

Виріб бахрейнського гончарства

Образотворче мистецтво ред.

Перші об’єднання діячів мистецтва стали з’являтись у Бахрейні в 1950-х роках. У 1952 році було створено «Клуб мистецтв та літератури» [2]. Клуб був місцем зустрічі професійних та самодіяльних художників, музикантів та акторів. У 1956 році у столиці Бахрейну Манамі відбулась перша виставка живопису. Популярністю на той час користувались такі художні напрямки як експресіонізм та сюрреалізм, а також мистецтво арабської каліграфії. Більшість художників навчались у культурних столицях арабського світу – Каїрі та Багдаді.

У 1983 році було засновано Товариство мистецтв Бахрейну. Його створення стало результатом звернення групи з 34 найвідоміших художників країни до влади з проханням про створення некомерційної культурної організації [3]. Товариство почало організовувати виставки в країні та за її межами, а також надавати можливість усім бажаючим навчатись арабської каліграфії, живопису, дизайну інтер’єру та фотографії. Влада Бахрейну активно допомагає розвитку ісламського мистецтва, для творів якого було створено особливий музей – Бейт Аль-Коран.

В останній час у країні набрав популярності абстрактний експресіонізм. У країні процвітає невелика авангардна спільнота. У Національному музеї Бахрейну регулярно відбуваються виставки сучасного мистецтва [4], а також виставляються напоказ місцеві артефакти стародавніх часів, наприклад, такі як статуетки зі слонової кості, кераміка, мідні вироби, золоті прикраси тощо.

Художники ред.

Найвідоміші художники Бахрейну у XX столітті:

  • Abdul Aziz bin Mohammed al Khalifa — експресіонізм
  • Ahmed Qasim Sinni — експресіонізм
  • Abdul Karim Orayyed (нар. 1936) — експресіонізм
  • Rashid Oraifi (нар. 1949) — експресіонізм
  • Nasser Yousif (нар. 1940) — експресіонізм
  • Rashid Swar (нар. 1940) — експресіонізм
  • Abdulla al Muharraqi (нар. 1939) — експресіонізм і сюрреалізм
  • Abdul Latif Mufiz (нар. 1950) — експресіонізм
  • Badie al-Shaikh (нар. 1955) — каліграфія
  • Abdul-Elah al Arab (нар. 1954) — каліграфія
  • Jamal A. Rahim (нар. 1965) — скульптура
  • Adel Mohamed Al-Abbasi — скульптура
  • Salman Mubarak AlNajem (нар. 1992) — неоекспресіонізм

Галереї ред.

У Бахрейні розташовується шість великих виставкових площ:

  • Albareh Art Gallery
  • Al Riwaq Gallery
  • The La fontaine centre of contemporary art
  • Ella Art Gallery
  • Nadine Gallery
  • Seana Mercedes Mallen

Архітектура ред.

 
Бахрейнська споруда
 
Фортеця «Бахрейн»
 
Вітрова башта

Середньовічні фортеці Бахрейну були побудовані у тому ж архітектурному стилі, що і споруди країн Перської затоки. У той же час архітектура бахрейнських житлових будинків є унікальною для цього регіону.[5]

«Вітрова башта», через яку здійснюється природна вентиляція приміщень будинку, є типовим прикладом старих будівель, особливо у районах міст Манама та Мухаррак [6]. Традиційний житловий будинок будується за схемою «павільйон навколо двору». Переважно у будинках два внутрішні двори, що дозволяє використовувати один для приймання гостей, а інший – для особистих потреб мешканців будинку. При плануванні житла враховуються сезонні зміни клімату у регіоні. На дахах будуються особливі конструкції бризи та перенаправляють їх у внутрішню частину двору. Кімнати на нижніх поверхах мають товстіші стіни, що дає можливість використовувати ці приміщення під час прохолодних зимових місяців. Для порятунку від сильної спеки у літні місяці при зведенні стін використовуються панелі зі скріпленого розчином коралового щебеня. Легкий та пористий корал зі шарами вапна та гіпсу дозволяє підтримувати у приміщенні комфортну температуру. Недоліком стін з коралу є їх низька міцність та вразливість до води. Внаслідок цього, після сезону дощів подібні стіни потребують ремонту.

Після отримання країною незалежності та нафтового буму 1970-х років, у ділових районах та дипломатичному кварталі столиці країни було побудовано багато офісних приміщень зі скла та бетону у західному стилі.[7]

Ремесла ред.

 
Кольє у Національному музеї Бахрейну

Протягом всієї історії Бахрейну серед жителів цього регіону були найпоширенішими такі ремесла, як гончарство, ковальство та ювелірна справа, у тому числі виготовлення прикрас з міді і золота та інкрустація виробів цими металами [8]. До цих пір у країні збереглась традиція плетіння різних виробів з пальмового листя, особливо характерна для сіл у районі столиці Манами [9]. Традиційним ремісничим галузям надається державна та народна підтримка.

Література ред.

Розвиток літератури Бахрейну у цілому схожий до літератури в інших країнах Аравійського півострову, для яких характерна швидка літературна еволюція. Після отримання країною незалежності письменники та поети перейняли зміну літературних течій в таких найрозвинутіших арабських літературах як єгипетська, сиро-ліванська. Починаючи з 70-х років 20 століття бахрейнська література пройшла шлях від класицизму до романтизму, реалізму і далі до модернізму.

Серед сучасних прозаїків можна назвати Алі Аль-Касема, Шаркаві Хаддада, Ібрагіма Аль-Арраєда та Ахмада Мухаммеда Аль Халіфу. Найвідомішим поетом у країні є Алі аш-Шаркаві. У поезії є помітною тенденція до відходу від традиційної арабської теорії віршування та звернення до західних літератур[10]. Більшість книжок видається арабською мовою. У серпні 2004 року Алі Ас-Саід опублікував роман QuixotiQ іноземною мовою без попереднього перекладу з арабської.

В Бахрейні дуже багато жінок-поетес. Найвідомішими є Фатіма ат-Тайтун, Фатхія Аджлан, Фаузія ас-Сінді та Хамда Хаміс[11]. Останній з них у 1969 року вдалось опублікувати свою збірку віршів під назвою «Шазая». Наприкінці XX століття у творчості жінок набув популярності вільний вірш.

Музичне мистецтво і танці ред.

 
Музикант з інструментом уд

Музика Бахрейну є частиною народних традицій Перської затоки. Найпопулярніший жанр – саут. Цей жанр вимагає виконання композицій на трьох інструментах: уд, ребаб та ударні. Саут склався завдяки впливу африканської, індійської та перської музики. Найвідомішими виконавцями у цьому жанрі є дует Султана Хаміда Алі Бахара (вокал) та Халіда аш-Шейха (уд).

Другим популярним жанром є фіджрі – пісні ловців перлів. Існує два види пісень: одні виконуються на березі, інші – на кораблі. Їх виконання включає в себе спів та хлопання долонями під акомпанемент барабанів. Найвідомішими виконавцями є Салем Аллан та Ахмад Бутабанія.

Третій тип музики та танців – ліва. Він є поширеним у громадах потомків переселенців зі Східної Африки, які проживають у районі міста Мухаррак.

 
Виступ гурту Motör Militia

У Бахрейні є також декілька музичних гуртів, які виконують хард-рок, треш-метал, блек-метал та орієнтал-метал. Серед них Narjahanam, Smouldering in Forgotten та Motor Militia. Гурт Osiris, який виконує музику у стилі прогресивний рок з елементами бахрейнської народної музики, досяг міжнародної популярності у 1980-х роках.[12]

Найпопулярнішим танцем тут є аль-Арда. Він представляє собою чоловічий танець з шаблями під акомпанемент барабану, який супроводжується ще й співом.

Бахрейн став першою країною Перської затоки, де було відкрито студію звукозапису [13]. Сучасні музичні навчальні заклади країни представлені Інститутом музики Бахрейну, Інститутом класичної музики та Національним бахрейнським оркестром.

Кінематограф ред.

Кіноіндустрія у Бахрейні розвинута досить слабо через відсутність підтримки збоку держави та низької зацікавленості приватного сектору. За всю історію країни окремими місцевими режисерами було знято лише декілька десятків короткометражних фільмів та 5 повнометражних стрічок. У 1990-х роках вийшов бахрейнський фільм «Бар’єр».

Кінотеатри тут відкриті з 1920-х років. Основу репертуару кінотеатрів у Бахрейні складають індійські, американські та арабські фільми. У 1980 році у Манамі було засновано кіноклуб.[14]

Спорт ред.

Найпопулярнішим видом спорту у Бахрейні є футбол. У той же час практикуються катання на конях та полювання на зайців.

ЗМІ ред.

У країні виходять щотижневі та щоденні газети арабською мовою. Найпопулярнішою є газета Аль-Васат. Її тираж становить 15000 екземплярів[15]. Є декілька газет, які виходять англійською мовою: Gulf Daily News та Daily Tribune. Більша частина преси є приватною власністю та не підлягає цензурі.

Мовлення державних телевізійних каналів та радіостанцій ведеться арабською мовою. Є також телеканали англійською мовою та радіостанція на гінді.

Примітки ред.

  1. Каширский В. Бахрейн. Опираясь не только на нефть… // «Азия и Африка сегодня» (Москва). 2008, № 9.
  2. Bloom, Jonathan M. (2009). The Grove Encyclopedia of Islamic Art and Architecture, Volume 2. p.253.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 30 листопада 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 30 листопада 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Lewcock, Ronald (2012). Bahrain Through The Ages. p. 485
  6. Aldosari, Ali (2006). Middle East, Western Asia, and Northern Africa. Marshall Cavendish Corporation. p. 39.
  7. http://www.bahrainguide.org/BG1/architecture.html [Архівовано 28 листопада 2018 у Wayback Machine.].
  8. Бодянский В. Л. Современный Бахрейн (справочник). — Москва: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1976. — 215 с.
  9. Whelan, John (1983). Bahrain: A MEED Practical Guide. Taylor & Francis. pp. 92, 95
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 30 листопада 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. Āshūr, Ghazoul, Reda-mekdashi, McClure, Radwa, Ferial, Hasna, Mandy (2008). Arab Women Writers: A Critical Reference Guide 1873—1999. American University of Cairo Press. p. 257.
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 30 листопада 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. Music and Media in the Arab World. American University in Cairo. 2010. pp. 114, 115, 116.
  14. アーカイブされたコピー. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013.
  15. Editors quit to save Bahraini newspaper from ban. The Guardian. Associated Press. 3 квітня 2011.

Посилання ред.