Крістіан Петцольд
Крістіа́н Пе́тцольд (нім. Christian Petzold; нар. 14 вересня 1960, Гільден, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН) — німецький кінорежисер та сценарист. Представник і лідер Берлінської школи.
| Крістіан Петцольд | |
|---|---|
| нім. Christian Petzold | |
_crop.jpg) Крістіан Петцольд, 2018 | |
| Дата народження | 14 вересня 1960 (63 роки) |
| Місце народження | Гільден, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН |
| Громадянство |
 Німеччина |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | German Film and Television Academy Berlind |
| Роки активності | 1992—наш час |
| Член у | Берлінська академія мистецтв |
| IMDb | ID 0678857 |
| Срібний ведмідь (2012) | |
 Крістіан Петцольд у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Крістіан Петцольд народився 14 вересня 1960 року в Гільдені, невеликому містечку в землі Північний Рейн-Вестфалія (на той час Федеративна Республіка Німеччини). У 1979 році закінчив гімназію, після чого проходив альтернативну службу в кіноклубі[1]. У 1981-му Крістіан Петцольд переїхав до Берліна, де вивчав літературу. З 1988 по 1994 рік Петцольд навчався в Німецькій академії кіно і телебачення. Паралельно з цим він працював кінокритиком, а також встиг побути асистентом німецьких кінорежисерів Гартмута Бітомські та Гаруна Фарокі. Пізніше вони взяли участь у створенні сценаріїв деяких фільмів Петцольда.
Дипломним фільмом Крістіана Петцольда стала драма «Авіатриси» (1995). Пізніше він зняв кінострічки «Куба лібре» (1996) і «Постільна злодійка» (1998). Драма «Вольфсбург», створена у 2003 році, стала першим великим успіхом Крістіана Петцольда: він був удостоєний призу ФІПРЕССІ у програмі «Панорама» Берлінського міжнародного кінофестивалю.
Двічі Крістіан Петцольд номінувався на «Золотого ведмедя» — головну нагороду Берлінале: у 2005 році переможцем конкурсу міг стати його фільм «Примари», а в 2007 — трилер «Єлла».
За фільм «Барбара» режисер у 2012 році здобув Срібного ведмедя 62-го Берлінського кінофестивалю[2] за найкращу режисуру[3] та номінувався на премію Європейської кіноакадемії за найкращий фільм. Стрічка Петцольда «Фенікс» (2014) претендувала на головну нагороду 62-го Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні та отримала Приз ФІПРЕССІ.
У 2009 році Крістіан Петцольд спробував себе як театральний режисер: він поставив спектакль за п'єсою Артура Шніцлера «Самотній шлях» в Німецькому театрі у Берліні. Головну роль у постановці виконала Ніна Госс.
У 2016 році на 7-му Одеському міжнародному кінофестивалі Крістіан Петцольд особисто представив ретроспективу з чотирьох свої фільмів — «Єлла», «Єрихов», «Барбара» і «Фенікс», та провів майстер-клас у рамках Літньої кіношколи.
У 2017 році Петцольд очолив міжнародне журі 8-го Одеського кінофестивалю[4].
Фільмографія ред.
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1971 — | т/с | Телефон поліції — 110 | Polizeiruf 110 |  |
|
| 1995 | т/ф | Авіатриси | Pilotinnen | |
|
| 1996 | т/ф | Куба лібре | Cuba Libre | |
|
| 1998 | т/ф | Постільна злодійка | Die Beischlafdiebin | |
|
| 2000 | Внутрішня безпека | Die innere Sicherheit | |
| |
| 2001 | т/ф | Мертва людина | Toter Mann | |
|
| 2003 | Вольфсбург | Wolfsburg | |
| |
| 2005 | Примари | Gespenster | |
| |
| 2007 | Єлла | Yella | |
| |
| 2008 | Єрихов | Jerichow | |
| |
| 2011 | т/ф | Драйлебен: Щось краще, ніж смерть | Dreileben | |
|
| 2012 | Барбара | Barbara | |
| |
| 2014 | Фенікс | Phoenix | |
| |
| 2015 | Кола | Kreise | |
| |
| 2017 | Вовки | Wölfe | |
| |
| 2018 | Транзит | Transit | |
| |
| 2020 | Ундина | Undine | |
|
Визнання ред.
Нагороди та номінації Крістіана Петцольда[5]| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Фестиваль Макса Офюльса | |||
| 1996 | Рекламна премія | Куба лібре | Перемога |
| 1998 | Премія Макса Офюльса | Постільна злодійка | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль у Салоніках | |||
| 2000 | Золотий Александр | Внутрішня безпека | Номінація |
| Приз за найкращий сценарій (спільно з Гаруном Фарокі) | Перемога | ||
| Приз ФІПРЕССІ — Спеціальна згадка | Перемога | ||
| Німецька кінопремія | |||
| 2001 | Золота нагорода найкращому режисерові | Внутрішня безпека | Номінація |
| 2004 | Вольсбург | Номінація | |
| 2008 | Єлла | Номінація | |
| 2009 | Єрихов | Номінація | |
| 2012 | Барбара | Номінація | |
| Золота нагорода за найкращий сценарій | Номінація | ||
| Премія Німецької асоціації кінокритиків | |||
| 2002 | Найкращий фільм | Внутрішня безпека | Перемога |
| 2006 | Примари | Перемога | |
| 2008 | Єлла | Перемога | |
| 2009 | Єрихов | Перемога | |
| 2013 | Барбара | Перемога | |
| 2015 | Фенікс | Номінація | |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2003 | Приз ФІПРЕССІ («Панорама») | Вольсбург | Перемога |
| 2005 | Золотий ведмідь | Примари | Номінація |
| 2007 | Єлла | Номінація | |
| 2013 | Барбара | Номінація | |
| Срібний ведмідь за найкращу режисуру | Перемога | ||
| Приз журі читачів «Berliner Morgenpost» | Перемога | ||
| 2018 | Золотий ведмідь | Транзит | В очікуванні |
| Венеційський кінофестиваль | |||
| 2008 | Золотий лев | Єрихов | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді | |||
| 2012 | Золотий колос за найкращий фільм | Барбара | Номінація |
| Премія Європейської кіноакадемії | |||
| 2012 | Найкращий європейський фільм | Барбара | Номінація |
| Премія глядачів | Номінація | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні | |||
| 2014 | Золота мушля за найкращий фільм | Фенікс | Номінація |
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | ||
| Гонконзький міжнародний кінофестиваль | |||
| 2015 | Премія Всесвітньої католицької асоціації по комунікаціях (SIGNIS) | Фенікс | Номінація |
| Премія SIGNIS — Спеціальна згадка | Перемога | ||
| Національна спілка кінокритиків США | |||
| 2016 | Найкращий фільм іноземною мовою | Фенікс | 2-е місце |
Громадська позиція ред.
У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6]
Примітки ред.
- ↑ Інтерв'ю на DVD Die innere Sicherheit
- ↑ Press Release, 9th Jan. berlinale.de. -01.09.2012. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 25.06.2017.
- ↑ Prizes of the International Jury 2012. Berlinale. 2.19.2012. Архів оригіналу за 16 грудня 2006. Процитовано 27.06.2016.
- ↑ Крістіан Петцольд стане членом міжнародного журі 8-го ОМКФ. Офіційний сайт Одеського кінофестивалю. Архів оригіналу за 21.06.2017. Процитовано 24.06.2017.
- ↑ Нагороди та номінації Крістіана Петцольда на сайті IMDb (англ.)
- ↑ Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! [Архівовано 10 липня 2018 у Wayback Machine.] // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018
Посилання ред.
- Крістіан Петцольд на сайті IMDb (англ.)
- Крістіан Петцольд на сайті Filmportal.de(нім.)(англ.)