Кропило
Кропи́ло — елемент церковного начиння, призначений для кроплення свяченою водою. Кропила можуть мати різний вигляд: від простих пучків трави до конструкцій з руків'ям і робочою частиною. Уживається разом з кропильницею — ємністю для свяченої води.
Історія ред.
Кроплення згадується ще у Старому Заповіті (книга Левит). Там приписується здійснювати кроплення кров'ю жертовних тварин з метою очищення. Кропилом слугували стебла гісопу:
|
4. То священик поставить вимогу взяти для очищення двох птахів живих, чистих, кедрового дерева, червону нитку й ісопа.
5. І звелить священик заколоти одного птаха, над глиняною посудиною, над водою, котра тече. 6. А сам він візьме живого птаха, кедрове дерево, червону нитку та ісоп, і вмочить їх у кров птаха, котрого закололи над водою, яка тече. 7. І покропить того, хто очищається, сім разів, і оголосить його чистим, і відпустить живого птаха в поле…[1] |
|
Уживається у більшості церков для кроплення — хрестоподібного оббризкування свяченою водою вівтаря, освячуваних предметів та людей. У деяких східних православних церквах кропило не уживається: кроплення священик проводить рукою з кропильниці.
Будова та ужиток ред.
У Східній Європі ред.
У Російській православній церкві кропило має вигляд пучка кінського волосу або рослинних волокон, закріплених на руків'ї.
У Греції ред.
У Грецькій православній церкві кропило (ραντιστήρι або ραντιστήριον) має вигляд посудини зі звуженою верхньою частиною, у якій зроблені отвори для розбризкування води. На Афоні для кроплення також уживають стебла базиліка.
У католиків ред.
У католицизмі кропило зоветься aspergillum (від лат. aspergere — «кропити») і має форму порожнистої кулі з отворами у верхній частині, прикріпленої до руків'я. Усередині кулі знаходиться губка, змочена свяченою водою. Також може застосовуватися кропило у вигляді щітки (мітелки). Вважається атрибутом Св. Антонія Великого, Св. Бенедикта, Св. Марфи і Св. Стефана. Набуло особливої важливості як інструмент очищення і вигнання зла і часто уживається у цьому значенні у мистецтві[2].
У язичництві ред.
У римських жертовних ритуалах кропилом слуговала лаврова гілка, про це згадує Овідій у «Фастах»[2].
Цікаві факти ред.
- Деякі припускають, що слов'янська назва ароматичної трави кріп (Anethum graveolens) зобов'язана своїм виникненням обряду кроплення. Так, за цією версією дав.-рус. кропъ виникло з прасл. *koprъ під впливом дієслова «кропити» (стебла цієї рослини теж слугували кропилами).
- У середньовічній Чехії «кропилом» (чеськ. kropáč — «кропач») також звалася західноєвропейська шипчаста булава (моргенштерн). «Гупілон» (goupillon) — західноєвропейський обушок (бойовий бич) з шипами, назва якого теж перекладається з французької як «кропило». Таку назву ці види зброї отримали через зовнішню схожість з католицьким кропилом.
Див. також ред.
- Euplectella aspergillum — морська губка ряду Lyssacinosida класу шестипроменевих губок, видова назва якої буквально значить «кропило»[3].
Галерея ред.
-
Кропило і кропильниця. Кафедральний собор Св. Матвія, Даллас, Техас -
Кропильниця з кропилом (обряд освячення обручок) -
Кропило серед експонатів музею Архієпископства у Гнезно, Польща. -
Великоднє свячення в Олтажеві (Польща) -
Католицьке кропило. Німецька гравюра. -
Фрагмент картини «Меса Св. Григорія» (приписується Ізраїлеві ван Мекенему) -
Кропило і дракон. Кахлі у церкві Св. Урсули у Валенсії, Іспанія
_b_721.jpg)
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Книга Левіт, розділ 14 «Про очищення від прокази». Архів оригіналу за 22 липня 2015.
- ↑ а б Кропило. Энциклопедия символики и геральдики. Архів оригіналу за 20 серпня 2016.
- ↑ Bennett, Joan W. (2010). An Overview of the Genus Aspergillus. У Machida, Masayuki; Gomi, Katsuya (ред.). Aspergillus : molecular biology and genomics (PDF). Wymondham, Norfolk, UK: Caister Academic. ISBN 978-1-904455-53-0. Архів оригіналу (PDF) за 17 червня 2016. Процитовано 10 грудня 2016.
Посилання ред.
- Кроплення водою [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 774-775. — 1000 екз.