Вікіпедія

Кривенко Олександр Анатолійович

український журналіст і громадський діяч
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Кривенко.
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (травень 2020)

Олекса́ндр Криве́нко (13 травня 1963, Львів — 9 квітня 2003, Скибин, Київська область, Україна) — український журналіст, публіцист, головний редактор, політичний і громадський діяч.

Олександр Кривенко
Ім'я при народженні Олександр Анатолійович Кривенко
Народився 13 травня 1963(1963-05-13)
Львів, Україна
Помер 9 квітня 2003(2003-04-09) (39 років)
Скибин, Броварський район, Київська область, Україна
·загибель в автокатастрофі
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналістика, політика
Галузь журналістика[2], публіцистика[2] і політична діяльність[2]
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов українська[2]
Конфесія греко-католик
У шлюбі з Марія Кривенко
Діти Оксана (1985), Соломія (1990), Анастасія (1990), Орися-Марія (1990)

Редактор львівських газет «Поступ» і «Post-Поступ». З лютого 1998 до червня 1999 року працював головним редактором «Телевізійної служби новин» на телеканалі 1+1.

Життєпис ред.

Юність ред.

Народився у Львові, в родині переселенців з Вінниччини.

Політична і громадська діяльність ред.

  • Вересень 1989 року — делегат Установчого з'їзду Руху
  • 1996 — несподівано для багатьох Кривенко стає радником прем'єр-міністра України Павла Лазаренка, заступником керівника прес-служби уряду, входить до Експертної ради при керівникові уряду. Майже у той же період Кривенко був членом Політради Народно-демократичної партії. Проте невдовзі НДП почала вимагати відставки Лазаренка, і після його звільнення Кривенко залишає державну службу. Брав участь у передвиборчій кампанії партії «Громада».
  • З червня 2001 року — президент громадської організації «Хартія 4».
  • З березня 2001 року — директор українсько-польського журналістського клубу «Без упереджень».
  • Кінець 2001 року — повернувся до активної політики. Був членом президії Громадського комітету опору «За правду!», протягом кількох місяців виконував обов'язки прес-секретаря Форуму національного порятунку. Але внаслідок незгоди з діями і намірами деяких учасників ФНП залишив посаду.

Журналістська діяльність ред.

  • 1988 — організатор і редактор самвидавчого збірника статей «Віко» (вийшло 2 чи 3 його номери).
  • З липня 1991 року до квітня 1995 р. — головний редактор газети «Post-Поступ».
  • З травня по листопад 1995 року працював головним редактором інформаційних програм — «Вікна», «Вікна в світ» — Міжнародного медіа центру «Інтерньюз», у 1996 році став головним редактором Телевізійного інформаційного агентства «Вікна».
  • Кінець 1997 року — брав участь у заснуванні львівської щоденної газети «Поступ», певний час був її шеф-редактором (грудень 1997 — січень 1998).
  • З лютого 2002 року Кривенко очолював незалежний проєкт інформаційно-розмовного радіо «Громадське радіо», яке вело мовлення в інтернеті, на хвилях регіональних радіостанцій та у 2004—2005 рр. на хвилях інформаційно-розмовного радіо «Ера-ФМ». Домагався отримання ліцензії на радіомовлення для «Громадське радіо», але без успіху.

Загибель ред.

Загинув у віці 39-ти років 9 квітня 2003 року вночі о 2:20 в автокатастрофі на трасі Київ — Чернігів — Нові Яриловичі, повертаючись після поминок за загиблим попереднього дня в Іраку українським телеоператором Тарасом Процюком. За кермом автомобіля «Фольксваген гольф», в якому їхав Кривенко, був співробітник Офісу координатора проєктів ОБСЄ в Україні Гізо Грдзелідзе, який теж загинув.

Того ж трагічного дня пам'ять Кривенка вшанували хвилиною мовчання у Верховній Раді України під час відкриття ранкового засідання. Глибокі співчуття родині, друзям і колегам загиблого висловив і Президент України Леонід Кучма.

Похований на 3 полі Личаківського цвинтаря у Львові, його могила розташована біля центрального входу.

Творчий доробок ред.

Більшу частину його творчого доробку складають статті та есеї. Співавтор (разом з Володимиром Павлівим) культової[джерело?] книжки «Енциклопедія нашого українознавства».

Був членом асоціації «Нова література», віце-президентом Асоціації українських письменників.

Пам'ять ред.

 
Могила О. Кривенка на Личаківському кладовищі (Львів)

У пам'ять про О. Кривенка його львівські друзі щороку 13 травня присуджують премію «За поступ у журналістиці» його імені українському журналістові — носієві вартостей, що їх плекав Олександр. При цьому в Українському католицькому університеті відбувається «Лекція Свободи» пам'яті Олександра Кривенка.

Єдине, чого б я дуже хотів, щоби пам'ятали про цих людей, щоби хто-небудь, коли-небудь сказав би фразу, яку завжди промовляють у таких випадках: ми стояли на плечах гігантів. Бо вони були такими. І Україна поки що не оцінила їх, — відомий український журналіст Микола Вересень в інтерв'ю[3] інтернет-виданню «Главред», 17.04.2008 р.

Тексти Олександра Кривенка ред.

Одне з останніх інтерв'ю:

  • Олександр Кривенко: "Росія мене не цікавить". Українська правда. 9 квітня 2003. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 23 вересня 2018.

Примітки ред.

  1. ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 139. — ISBN 978-966-8955-00-5
  2. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 червня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кривенко_Олександр_Анатолійович&oldid=37803609