Кременецький колегіум
Кремене́цький коле́гіум єзуїтів — колишній навчальний заклад при монастирі ордену єзуїтів в місті Кременець (нині Тернопільська область).
| Кременецький колегіум | |
|---|---|
 Панорама Кременецького колегіуму (2016 рік) | |
| 50°07′ пн. ш. 25°43′ сх. д. / 50.117° пн. ш. 25.717° сх. д.Координати: 50°07′ пн. ш. 25°43′ сх. д. / 50.117° пн. ш. 25.717° сх. д. | |
| Тип споруди | заклад вищої освіти |
| Розташування | Україна, Кременець, Тернопільська область |
| Архітектор | Паоло Фонтана, Павло Гіжицький |
| Засновник | Міхал Сервацій Вишневецький |
| Початок будівництва | 1731 |
| Кінець будівництва | 1743 |
| Стиль | пізнє бароко |
  Кременецький колегіум (Україна) | |
 | |
Історія ред.
Єзуїти появились у місті в 1701 році.[1]
Колегіум ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2016) |
Колегіум єзуїтів у Крем'янці заснував близько 1720 року князь Міхал Сервацій Вишневецький (за іншими даними, також його брат — князь Януш Антоній Вишневецький). Заклад діяв при монастирі ордену єзуїтів у місті. Будівництво було розпочато коштом родини Вишневецьких 1731 року, тривало до 1743-го.
У колегіумі велась підготовка вчителів для єзуїтських шкіл. При колегіумі (або єзуїтських школах) діяли два конвікти.
Проповідником та професором моральної теології в колегіумі з осені 1764 року був Григоріс Пірамович.[2]
У 1773 році буллою Папи Климента XIV орден єзуїтів було скасовано,
Книгозбірня колегіуму нині зберігається у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі НБУВ) як окрема структурна одиниця — книжкова колекція під назвою «Бібліотека Кременецького єзуїтського колегіуму» — як історико-культурна пам'ятка.
Школи ред.
У 1775 році едукаційна комісія перейняла на себе право управляти фундушами згідно волі фундаторів. Її рішенням у приміщеннях колишнього колегіуму почали діяти академічні виділові школи. Вчителями у них працювали, зокрема, випускники Краківського університету, також колишні єзуїти — викладачі колегіуму. У 1783 році у школі працювали ректор, 7 учителів, навчались 119 учнів.[3]
Пізніше у приміщеннях колегіуму функціювали підокружна, з 1783 року окружна світські школи.
Приміщення ред.
Архітектурний комплекс поєднав костел, келії та два навчальні корпуси. Єзуїти присвятили костел засновнику ордена Ігнатію Лойолі та святому Станіславу Костці.
Будівля колегіуму формувала східну сторону ринкової площі в місті.[4]
Галерея ред.
-
Вигляд на Костел оо. Єзуїтів з гори Бони -
Костел оо. Єзуїтів -
Південний навчальний корпус -
Північний навчальний корпус
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Ткачук Анатолій (Луцьк). Неправославна школа на Волині у XVI—XVII столітті [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — 2001. — С. 44.
- ↑ Aleksandrowska E. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801) [Архівовано 21 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — T. XXVI/…. — Zeszyt 11…. — S. 530. (пол.)
- ↑ Krzemieniec… — S. 779.
- ↑ Рибчинський О. В. Ринкові площі в композиційно-планувальній структурі історичного міста [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.]. — С. 208.
Джерела ред.
- Даниляк П. Тадеуш Чацький та його роль у розвитку освіти на Правобережній Україні // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 2 (485) (березень—квітень). — С. 51—66. — ISSN 0130-5247.
- Ціборовська-Римарович І. О. Бібліотека Кременецького єзуїтського колегіуму: історія, склад і зміст бібліотечного фонду [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Студії і матеріали з історії Волині 2009 / ред. випуску В. Собчук. — Кременець : Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2009. — С. 104—115.
- Krzemieniec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 776. (пол.) — S. 776—780. (пол.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Kremenets Lyceum |
- Єзуїтський колегіум // Сайт міста Кременець.
- Офіційний сайт Кременецького ліцею імені Уласа Самчука [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.].