Вікіпедія

Краут-рок

Краут-рок (нім. Krautrock, також називається kosmische Musik, нім. «космічна музика»[7][8][9]) — широкий жанр експериментального року, що розвинувся в Західній Німеччині наприкінці 1960-х — на початку 1970-х.[8] Він виник у середовищі митців, які поєднували елементи психоделічного року, авангардної композиції та електронної музики, серед інших еклектичних джерел.[10] Спільними елементами були гіпнотичні ритми, розширена імпровізація, техніка конкретної музики та ранні синтезатори,[11][10] в той час як музика загалом відходила від ритм-енд-блюзового коріння та структури пісень, притаманних традиційній англо-американській рок-музиці.[12] Видатні гурти жанру: Neu!, Can, Faust, Tangerine Dream, Kraftwerk, Cluster, Ash Ra Tempel, Popol Vuh, Amon Düül II і Harmonia.[4]

Краут-рок
Стилістичні походження
Походження
Кінець 1960-х, Західна Німеччина
Типові інструменти
Синтезатори, ударні, бас, гітара, народні інструменти
Похідні жанри

Термін «краут-рок» був популяризований британськими музичними журналістами як жартівливий опис для різноманітної німецької сцени,[13] і хоча багатьом артистам цей термін не подобався,[14] він більше не вважається суперечливим для німецьких артистів у XXI столітті, хоча англомовні автори й залишаються критичними до нього.[15] Рух частково народився з радикальних студентських протестів 1968 року,[16] коли німецька молодь повстала проти спадщини своєї країни у Другій світовій війні та шукала популярну музику, відмінну від традиційної німецької та американської поп-музики.[8] Цей період сприяв розвитку ембієнт-музики та техно,[6] і вплинув на наступні жанри, такі як постпанк, нью-ейдж та пост-рок.[4][17]

Особливості ред.

Краут-рок був описаний як широкий жанр, що охоплює різноманітні підходи,[8][18] але зазвичай спирається на психоделію, авангардний колаж, електронні звуки та рок-музику, в той час як зазвичай характеризується «імпровізацією та гіпнотичними, мінімалістичними ритмами».[10] Журнал Los Angeles Magazine охарактеризував жанр як «американську психоделіку, поєднану з крижаною німецькою відстороненістю».[19] Melody Maker описав стиль як «де надмірні амбіції та нестримна дивакуватість ейсид-року кінця 60-х перевіряються та гальванізуються прото-панковим мінімалізмом… музика величезного масштабу, яка дивом уникнула бомбастичності прог-року».[4] AllMusic описав його як такий, що розширюється на території, пов'язаній з артроком і прогресивним роком, але відходить від акценту американських і британських гуртів на джазових і класичних елементах на користь «гулкого, пульсуючого звуку, який більше завдячує авангарду, ніж рок-н-ролу».[11]

Деякі спільні музичні риси, які демонструють краут-рок виконавці, включають в себе наступне:

Незважаючи на спільний підхід і ставлення до поколінь серед артистів, видання New Statesman стверджує, що «по правді кажучи, немає двох краут-рок виконавців, які б звучали хоча б віддалено схожими один на одного. Порівняйте мрійливі синтезаторні Tangerine Dream з інопланетними шумовими колажами Faust або психоделічним фанком Can.»[26] Однак, спільною рисою є «моторик»-ритм 4/4, який часто використовувався барабанщиками, що асоціюються з краут-роком,[24] і характеризувався важким, пульсуючим грувом бас-барабана, що створював відчуття руху вперед.[24] Моторик-біт використовували Can у пісні «Mother Sky», Neu! на своєму дебютному альбомі та Kraftwerk у пісні «Autobahn» на однойменному альбомі, пізніше його перейняли й інші краут-рок гурти. Він широко використовувався в багатьох різних стилях музики за межами краут-року.[27] Згідно XLR8R, термін «краут-рок» часто використовується критиками для позначення «заворожуючих мотоциклетних ритмів, започаткованих Can і Neu!», але вони стверджують, що «вони представляють лише крихітну частину музики, яка з'явилася в Німеччині під час Золотого віку краут-року».[13]

Походження та вплив ред.

Див. також: Експериментальний рок
 
Протест німецьких студентів 1968 року

Краутрок виник у Західній Німеччині протягом 1960-х — початку 1970-х.[18] Музика була частково натхненна широкими культурними подіями, такими як революційний німецький студентський рух 1968 року,[8][28] коли багато молодих людей мали як політичні, так і естетичні занепокоєння.[29] Молодь повставала як проти домінуючого американського впливу, так і проти консервативних німецьких розваг, таких як шлагерна музика,[29] прагнучи звільнитися від нацистської спадщини Німеччини часів Другої світової війни та створити нову популярну культуру.[13] Дітер Моебіус, учасник гуртів Cluster та Harmonia, зазначив, що «ми багато часу проводили на вулицях замість того, щоб вчитися. Будучи молодими, ми не дуже пишалися тим, що ми німці […] ми всі втомилися слухати погану німецьку музику та імітації американської музики. Щось мало статися».[29] У русі митці поєднували елементи різних жанрів, таких як психоделічний рок, авангардні форми електронної музики, фанк-ритм, джазові імпровізації та «етнічні» музичні стилі,[4] зазвичай відображаючи «справжнє почуття трепету та здивування».[18]

Ми намагалися відкинути все, що ми чули в рок-н-ролі, триакордовий патерн, лірику. У нас було бажання сказати щось зовсім інше.

—Жан-Ерве Перон з гурту Faust.[12]

Основний вплив на цих німецьких артистів мали авангардні композитори Карлгайнц Штокгаузен і Террі Райлі, а також такі гурти, як The Mothers of Invention, Velvet Underground, Beatles,[30] і Pink Floyd.[8] Значний вплив мала творчість американських мінімалістів, таких як Райлі, Тоні Конрад і Ла Монте Янг, а також альбоми джазового музиканта Майлза Девіса кінця 60-х років,[31] зокрема його робота в стилі джаз-ф'южн In a Silent Way (1969).[29] Вплив Джимі Гендрікса і Джеймса Брауна на музикантів краут-року також був помітним.[22] Деякі артисти черпали ідеї з класичної музики XX століття та конкретної музики,[29] зокрема композитора Штокгаузена (з яким, наприклад, раніше навчалися Ірмін Шмідт та Хольгер Чукай з Can), а також з нових експериментальних напрямків, що з'явилися в джазі протягом 1960-х та 1970-х років (головним чином, фрі-джазові твори Орнетта Коулмана або Альберта Айлера).[17] Відійшовши від шаблонів пісенної структури та мелодики більшої частини рок-музики в Америці та Великій Британії, дехто з представників цього напрямку був схильний до механічного і електронного звучання.[17]

Етимологія ред.

Приблизно до 1973 року визначення Deutsch-Rock («німецький рок») використовувалося для позначення нових гуртів із Західної Німеччини.[32] Іншими назвами, якими кидалася британська та американська музична преса, були «тевтонський рок», «Überrock»[33] та «геттердаммерський рок».[34] Музична преса Західної Німеччини спочатку використовувала термін «краут-рок» як зневажливий, але він втратив свою стигматизацію після того, як ця музика здобула успіх у Великій Британії.[34] Цей термін походить від етнічного прізвиська «краут». «Краут» у німецькій мові може означати трави, бур'яни та наркотики.[34]

Термін був вперше використаний лейблом Virgin Records у 1972 році.[35] Різні джерела стверджують, що «краут-рок» спочатку був жартівливим терміном, вигаданим на початку 1970-х років британським диск-жокеєм Джоном Пілом,[36] або британською музичною газетою Melody Maker, в якій експериментальні німецькі гурти знайшли ранню і захоплену аудиторію.[37] Однак перше використання терміну було знайдено в рекламі на всю сторінку від Popo Music Management та Bacillus Records, що просувала німецький рок у Великій Британії у квітні 1971.[38] Музика, що з'явилася в Німеччині, вперше була широко висвітлена у трьох паралельних випусках британської музичної газети New Musical Express у грудні 1972 журналістом Ієном Макдональдом.[39]

Ці музиканти, як правило, відкидали назву «краут-рок».[40][34] Так само було і з «космічною музикою» («kosmische Musik»).[34] Музикознавець Джуліан Коуп у своїй книзі Krautrocksampler стверджує, що «краут-рок — це суб'єктивне британське явище», засноване на тому, як музику сприймали у Великій Британії, а не на реальній західнонімецькій музичній сцені, з якої він походив.[41] До прикладу, хоча одна з головних груп, яку спочатку називали краут-роком, Faust, записала знаковий 12-хвилинний трек, який вони назвали «Krautrock», пізніше вони дистанціювалися від цього терміну, заявивши: «Коли англійці почали говорити про краут-рок, ми думали, що вони просто знущаються з нас… і коли ви чуєте так званий 'ренесанс краут-року', це змушує мене думати, що все, що ми робили, було марним».[12]

Kosmische Musik ред.

Kosmische Musik («космічна музика») — термін, який увійшов у вжиток раніше за «краут-рок» і якому надавали перевагу деякі німецькі виконавці, яким не подобалося англійське визначення;[14] сьогодні він часто використовується як синонім краут-року.[42] Більш конкретно, він може описувати німецьку електронну музику 1970-х років, яка використовувала синтезатори та включала теми, пов'язані з космосом або потойбіччям;[42][43] він також використовується як німецький аналог англійського терміну «спейс-рок».[44] Стиль часто був інструментальним і характеризувався «космічними», ембієнтними звуковими ландшафтами.[43] Артисти використовували синтезатори, такі як EMS VCS 3 і Moog Modular, а також ефекти обробки звуку та підходи на основі магнітофонних записів.[42] Вони здебільшого відкидали умовності рок-музики, а натомість спиралися на «серйозні» електронні композиції.[43]

Термін «kosmische Musik» був запропонований Едгаром Фрезе і пізніше використаний продюсером Рольфом-Ульріхом Кайзером як маркетингова назва для таких артистів, як Ash Ra Tempel, Tangerine Dream і Клауса Шульце.[34] Наступного року лейбл Рольфа-Ульріха Кайзера Ohr Records використав цей термін, випустивши компіляцію Kosmische Musik (1972), до якої увійшли треки Tangerine Dream, Клауса Шульце, Ash Ra Tempel і Popol Vuh.[42] Згодом Кайзер почав називати цей стиль «космічним роком», щоб підкреслити, що музика належить до рок-ідіоми.[44] Німецький продюсер Конні Планк був центральною фігурою космічного звучання, наголошуючи на текстурі, звукових ефектах і техніці монтажу на основі магнітофонної стрічки.[14] Планк відповідав за такі kosmische-записи, як Autobahn гурту Kraftwerk, Neu! '75 гурту Neu! і Zuckerzeit гурту Cluster.[14]

Деякі з цих артистів пізніше дистанціювалися від цього терміну.[42] Іншими назвами стилю та піджанрів були «Берлінська школа» та «Дюссельдорфська школа», обидві з яких визнані та активно розвиваються такими артистами, як Node, Мартін Штурцер, Propaganda, Kraftwerk, Tannheuser та Фріц Майр, починаючи з 1980-х років і до сьогоднішнього дня. Пізніше цей стиль привів до розвитку музики нью-ейдж, з якою він мав багато спільних рис.[43] Він також мав тривалий вплив на подальшу електронну музику та авангардний рок.[44]

Спадок і вплив ред.

Краут-рок виявився дуже впливовим на низку інших музичних стилів і напрямків. Серед перших сучасних ентузіастів за межами Німеччини були Hawkwind і, зокрема, Дейв Брок, який нібито написав ноти для британського видання першого альбому Neu!.[45] Реліз гурту Faust The Faust Tapes згадується деякими музикантами, які виросли на початку 1970-х років, такими як Джуліан Коуп, який завжди називав краут-рок своїм впливом і написав книгу Krautrocksampler на цю тему. Цей жанр також мав сильний вплив на альбом Девіда Бові Station to Station (1976), а експерименти, на які він надихнув, призвели до його «Берлінської трилогії».[46][47]

Перший альбом Ash Ra Tempel, випущений у 1971 році, вплинув на подальший розвиток краут-рокової музики.[48]

Kosmischer Läufer — шотландсько-німецький музичний проєкт, перша частина якого вийшла у 2013 році, презентує себе як музичну збірку, яку нібито використовували східнонімецькі спортсмени під час своїх тренувань. Музика несе в собі надмірне натхнення та прийоми жанру краут-рок.

Сучасні гурти, такі як Osees і King Gizzard & the Lizard Wizard, описують як краут-рок, або відзначають вплив цього жанру на їхні стилі.[49]

Див. також ред.

Примітки ред.

Цитування

  1. ↑ Ambient Pop. AllMusic. Процитовано 7 січня 2024.
  2. ↑ Wilson, 2006.
  3. ↑ Manning, 2004.
  4. ↑ а б в г д е Reynolds, Simon (July 1996). Krautrock. Melody Maker.
  5. ↑ Post-Rock. AllMusic. Процитовано 31 January 2017.
  6. ↑ а б Battaglia, Andy (26 March 2009). Where to start with the vast, influential krautrock. The A.V. Club. Процитовано 7 січня 2024.
  7. ↑ Cox, Christoph; Warner, Daniel, ред. (2004). Audio Culture: Readings in Modern Music. A&C Black. с. 412. ISBN 978-0-8264-1615-5.
  8. ↑ а б в г д е Savage, Jon (30 March 2010). Elektronische musik: a guide to krautrock. The Guardian. Процитовано 7 січня 2024.
  9. ↑ Unterberger, 1998, с. 174.
  10. ↑ а б в г д Harrison, Imogen (28 February 2016). 'Electricity' – The Influence of Krautrock on the UK's Next Generation. Shindig!. Процитовано 7 січня 2024.
  11. ↑ а б в г д Anon. Kraut Rock. AllMusic. Процитовано 7 січня 2024.
  12. ↑ а б в г Stubbs, David (January 2007). Invisible Jukebox: Faust. The Wire. № 275. с. 18.
  13. ↑ а б в Segal, David (3 September 2007). What is it? Krautrock. XLR8R. Процитовано 7 січня 2024.
  14. ↑ а б в г Seabrook, Thomas Jerome (2008). Bowie in Berlin: A New Career in a New Town. Jawbone Press. с. 85. ISBN 978-1-906002-08-4. Процитовано 7 січня 2024.
  15. ↑ Hodkinson, James; Schofield, Benedict (2020). German in the World: The Transnational and Global Contexts of German Studies (англ.). Boydell & Brewer. с. 257. ISBN 978-1-64014-033-2.
  16. ↑ Preston, John (April 2013). Krautrock. Encyclopedia of Contemporary German Culture. Routledge Press. с. 353. ISBN 978-1-136-81603-1. [...] its origins in the 1960s student movement gave it a political hue expressed in the communal social organization of some of the bands, and sometimes in their music.
  17. ↑ а б в Reinholdt Nielsen, Per (2011). Rebel & Remix – Rockens historie. Denmark: Systime. ISBN 978-87-616-2662-2.
  18. ↑ а б в Bolton, Matt (9 May 2008). Matt Bolton meets the original Krautrockers. The Guardian. Процитовано 7 січня 2024.
  19. ↑ а б Tewksbury, Drew (13 February 2013). The Merciless Circularity of Beak. Los Angeles Magazine. Процитовано 7 січня 2024.
  20. ↑ Segal, Dave. German Guitar God Michael Rother Talks Kraftwerk, Neu!, and the Dubious Term "Krautrock". The Stranger. Процитовано 7 січня 2024.
  21. ↑ Horton, Ross. Manchester's W. H. Lung pay a beautiful tribute to krautrock on "Simpatico People". The Line of Best Fit. Процитовано 7 січня 2024.
  22. ↑ а б Smith, Stewart. No Stars in Krautrock: David Stubbs' Future Days Reviewed. The Quietus. Процитовано 7 січня 2024.
  23. ↑ Richardson, Mark (11 December 2015). Harmonia – Complete Works. Pitchfork. Процитовано 7 січня 2024.
  24. ↑ а б в Neu! – Neu! | Songs, Reviews, Credits | AllMusic. AllMusic. Процитовано 7 січня 2024.
  25. ↑ Patrin, Nate (13 November 2019). Krautrock Playlist: 20 Essential Songs. Stereogum. Процитовано 7 січня 2024.
  26. ↑ Maconie, Stuart (22 August 2014). Krautrock: Germany's coolest export that no one can quite define. New Statesman. Процитовано 7 січня 2024.
  27. ↑ The Quietus | Opinion | The Quietus Essay | How Motorik Infected The Mainstream, By Future Days Author David Stubbs. The Quietus. Процитовано 7 січня 2024.
  28. ↑ Buckley, 2003, с. 566.
  29. ↑ а б в г д Stubbs, Dusty (2015). Future Days: Krautrock and the Birth of a Revolutionary New Music. Melville. ISBN 978-1-61219-474-5. Процитовано 7 січня 2024.
  30. ↑ Savage, Jon. The in Sound From Way Kraut: A Kosmische Countdown. Red Bull Music Academy. Процитовано 7 січня 2024.
  31. ↑ Morris, Chris. How '70s Krautrock Changed The Shape of Modern Music. Music Aficionado. Процитовано 7 січня 2024.
  32. ↑ Adelt, 2016, с. 10.
  33. ↑ Christgau, Robert (7 April 1975). Christgau's Consumer Guide. The Village Voice. New York. ISSN 0042-6180. Процитовано 7 січня 2024.
  34. ↑ а б в г д е Adelt, 2016, с. 12.
  35. ↑ Barnes, Mike (12 October 2021). Storia del progressive rock: Origini e leggenda della musica inglese anni Settanta (італ.). ODOYA. с. 692. ISBN 978-88-6288-726-7.
  36. ↑ Adelt, 2016, с. 11.
  37. ↑ 'Krautrock — Cosmic Rock and its Legacy' by David Stubbs, Erik Davis, Michel Faber and various contributing authors. Published 2009 by Black Dog Publishing Limited, London ISBN 978-1-906155-66-7
  38. ↑ Bartsch, Paul (30 April 2022). LiveRillen No. 4: Konzerte aus sechs Jahrzehnten Rockmusikgeschichte (нім.). BoD – Books on Demand. с. 52. ISBN 978-3-7543-5424-7.
  39. ↑ Macdonald, I. (December 1972). Krautrock: Germany calling #1, #2 and #3. London, UK: New Musical Express.
  40. ↑ Blühdorn, Annette (2003). Pop and Poetry – Pleasure and Protest: Udo Lindenberg, Konstantin Wecker and the Tradition of German Cabaret. New York: Peter Lang Publishing. с. 141. ISBN 978-0-8204-6879-2.
  41. ↑ Cope, Julian (1995). Krautrocksampler: One Head's Guide to the Great Kosmische Musik – 1968 Onwards. Yatesbury: Head Heritage. с. 64. ISBN 0-9526719-1-3.
  42. ↑ а б в г д Harden, Alexander C (31 December 2016). Kosmische Musik and its Techno-Social Context. IASPM Journal. 6 (2): 154—173. doi:10.5429/2079-3871(2016)v6i2.9en. Процитовано 7 січня 2024.
  43. ↑ а б в г Adelt, 2016.
  44. ↑ а б в Horn, David; Shepherd, John, ред. (2017). Bloomsbury Encyclopedia of Popular Music of the World, Volume 11. Bloomsbury Academic. с. 177.
  45. ↑ Starfarer. Hawkwind Quotations. Архів оригіналу за 14 March 2012.
  46. ↑ Buckley (2000): pp. 275—277.
  47. ↑ Pegg (2004): pp. 205—206.
  48. ↑ Ash Ra Tempel – Ash Ra Tempel – Songs, Reviews, Credits – AllMusic. AllMusic.
  49. ↑ Reed, Ryan (23 грудня 2021). Exit Interview: King Gizzard & the Lizard Wizard on Butterfly 3000, 'Jammy' New Music. Spin. Процитовано 7 січня 2024.

Бібліографія

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Краут-рок&oldid=41664939