Вікіпедія

Красногвардійський район (АР Крим)

район в Автономній Республіці Крим (Україна)
У Вікіпедії є статті про інші райони з назвою: Красногвардійський район.
Постанова ВРУ від 12.05.2016 року № 1352-VIII, згідно з якою Красногвардійський район перейменовано на Курманський район, вводиться в дію з 7 вересня 2023 року.
Підпункт 1 пункту 3 постанови ВРУ 807-IX від 17.07.2020, згідно з яким Курманський район АР Крим ліквідовується, набрав чинності з 7 вересня 2023 року.


Красногварді́йський райо́н (рос. Красногвардейский район, крим. Qurman rayonı) — колишній район, що розташовувався у центральній частині Автономної Республіки Крим, зараз у складі нового Курманського району.

Красногвардійський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті Автономна Республіка Крим
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Автономна Республіка Крим
Код КОАТУУ: 122000000
Утворений: 1944
Населення: ▲ 91336 (на 1.01.2019)
Площа: 1766 км²
Густота: 51.4 осіб/км²
Тел. код: +380-6556
Поштові індекси: 97000—97064
Населені пункти та ради
Районний центр: смт Курман
Селищні ради: 2
Сільські ради: 18
Смт: 2
Села: 82
Селища: 1
Районна влада
Голова ради: Селевін Олександр Геннадійович
Голова РДА: Рюмшин Андрій Васильович[1]
Вебсторінка: Красногвардійська РДА
Адреса: 97000, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул. Енгельса, 3, 2-37-76
Мапа
Мапа

Красногвардійський район у Вікісховищі

Стела на в'їзді в район

12 травня 2016 року Верховна Рада України перейменувала «Красногвардійський район» на «Курманський». Постанова про перейменування набере чинності після повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя під загальну юрисдикцію України[2].

Загальні відомості ред.

Населення — 97 тис. чоловік, з яких 58% — росіяни, 24,9% — українці, 16,6% — кримські татари та інші.

З 1935 р. — Тельманський район, з 1944 — Красногвардійський район, в 1962 р. — об'єднаний з Октябрським районом.

Території району перетинають річки Великий Салгир і Бурульча.

Корисні копалини: вапняки, щебінь.

Історія ред.

Поселення Курман-Кемельчи, що розташовувалося на території сучасного смт. Курман, згадується в «Списках населених пунктів Російської імперії» в 1865 році.

У 1874–1875 роках поряд з Курман-Кемельчи була проведена Лозово-Севастопольська залізниця, побудована станція, після чого населений пункт став швидко розростатися. На початку 60-х рр. XIX ст. село Курман-Кемельчи входило до складу Перекопського повіту. Значна частина сіл району виникла в 50-70-ті рр. XIX ст.

У 1918 р. в районі була встановлена радянська влада.

З 1921 рр. Курман-Кемельчи став центром Курманського району, в тому ж році селище Біюк-Онлар стало центром Біюк-Онларського району (у 1924 р. район був розформований, село увійшло до складу Сарабузького, а з 1926 р. — у складі Сімферопольського району, в 1930–1962 — центр Біюк-Онларського району).

У 1941 р. в ході Другої світової війни територію району окупували німецькі війська. Тут діяли партизанські загони, підпільні центри. У 1944 р. район було відвойований радянськими військами.

1954 року у складі Кримської області був приєднаний до Української РСР. У 1961 р. — територією району пройшов Північнокримський канал.

З 1991 року — у складі незалежної України.

У березні 2014 року анексований Російською Федерацією.

Адміністративно-територіальний устрій ред.

Докладніше: Адміністративний устрій Красногвардійського району

Район поділяється на 2 селищні ради та 18 сільських рад, які підпорядковані Красногвардійській районній раді та об'єднують 85 населених пунктів[3].

Економіка ред.

Зараз в економіці району провідне місце займає сільськогосподарське виробництво. Працюють 34 колективних сільськогосподарських підприємства, Державна сільськогосподарська дослідницька станція, 147 фермерських господарств.

Основні підприємства:

  • завод продтоварів,
  • Октябрський винзавод,
  • Краснопартизанський винзавод,
  • ВАТП «Красноногвардійський маслозавод»,
  • Урожайненський комбінат хлібопродуктів,
  • Елеваторний комбінат хлібопродуктів,
  • хлібокомбінат.

Транспорт ред.

Територією району проходить автошлях E105.

Населення ред.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 43 656 8712 7240 13 092 10 764 3745 103
Жінки 50 125 8400 7051 13 949 13 347 6956 422


Національний склад населення району за переписом 2001 р. та 2014 р. [1]

2001 2014
чисельність частка, % чисельність частка, %
росіяни 45 666 48,7 44 326 53,3
українці 25 563 27,3 15 514 18,7
кримські татари 15 619 16,7 16 848 20,3
білоруси 2 059 2,2 1 171 1,4
татари 1 061 1,1 936 1,1
вірмени 399 0,4 383 0,5
корейці 309 0,3 259 0,3
цигани 253 0,3 410 0,5
німці 218 0,2 91 0,1
узбеки 218 0,2 237 0,3
поляки 190 0,2 97 0,1
азербайджанці 176 0,2 192 0,2

Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом 2001 р.)[5]

російська кримсько
татарська 		українська білоруська вірменська
Красногвардійський район 69,4 15,4 11,9 0,4 0,2
смт Красногвардійське 77,8 11,9 8,8 0,3 0,3
смт Октябрське 71,1 18,2 5,3 0,1 0,1
Олександрівська сільрада 68,8 14,3 14,0 0,8 0,4
Амурська сільрада 53,6 31,8 10,9 0,4 0,2
Восходненська сільрада 77,1 3,7 13,4 0,7 0,1
Зернівська сільрада 64,7 21,9 11,5 0,4 0,6
Калінінська сільрада 61,3 16,8 20,0 1,1
Клепинінська сільрада 74,8 10,9 11,6 0,2
Колодязянська сільрада 61,0 24,2 12,8 0,7
Котельниківська сільрада 66,8 10,8 19,4 0,3 1,7
Краснознам'янська сільрада 53,0 32,7 13,0 0,1 0,2
Ленінська сільрада 69,5 12,8 15,0 0,2
Мар'янівська сільрада 62,7 14,9 19,4 0,8 0,1
Найдьонівська сільрада 65,3 19,0 14,7 0,2
Новопокровська сільрада 58,0 24,6 12,6 0,6
Петрівська сільрада 75,2 9,3 12,6 0,4 0,2
Полтавська сільрада 72,2 9,2 16,6 0,2 0,3
П'ятихатська сільрада 68,7 14,7 11,8 0,4 0,8
Рівнівська сільрада 52,7 33,6 10,8 0,4 0,2
Янтарненська сільрада 80,3 6,9 12,0 0,3 0,2

Соціальна сфера ред.

У Красногвардійському районі працюють 35 загальноосвітніх шкіл, професійно-технічне училище; районний Будинок культури, 36 клубів, 52 бібліотеки, 5 школа естетичного виховання, ДЮСШ, спортивне суспільство; 2 лікарні, 12 амбулаторій, 49 фельдшерсько-акушерських пунктів, санаторій-профілакторій. Діють 2 історико-революційних музеї, краєзнавчий музей, 3 кімнати бойової слави. Працюють філіали трьох банків. У районі функціонують 39 релігійних общин. У районі створений ландшафтний заповідник.

Пам'ятки ред.

Докладніше: Пам'ятки історії Красногвардійського району

У Красногвардійському районі Криму нараховується 57 пам'яток історії, всі — місцевого значення.

Пам'ятки археології: курган V–IV ст. до н. е., «кам'яні баби», курган XI–XIII ст.

На території району встановлений меморіал і 35 пам'ятників воїнам, які загинули в роки Другої світової війни.

Примітки ред.

  1. ↑ Розпорядження Президента України від 23 серпня 2012 року № 158/2012-рп «Про призначення А.Рюмшина головою Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим»
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1352-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя». Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
  3. ↑ Адміністративно-територіальний устрій Білогірського району [Архівовано 4 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  4. ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 20 вересня 2020.
  5. ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 5 червня 2013.

Посилання ред.

Первомайський район Джанкойський район Джанкойський район
Первомайський район   Нижньогірський район
Сакський район Сімферопольський район
Білогірський район
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Красногвардійський район (АР Крим)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Красногвардійський_район_(АР_Крим)&oldid=40871521