Вікіпедія

Кочегар (фільм)

«Кочегар» — тринадцятий фільм Олексія Балабанова 2010 року в жанрі кримінальної драми. В основі сюжету фільму - історія помсти «маленької людини», через призму якої режисер показує моральний розпад суспільства. Прем'єра відбулася в серпні 2010 року в Виборгу на кінофестивалі «Вікно в Європу», де фільм отримав спецприз журі «за високу професійну майстерність» і премію Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії

Кочегар
Кочегар
Жанр драма
Режисер Олексій Балабанов
Продюсер Сергій Сельянов
Сценарист Олексій Балабанов
У головних
ролях		 Михайло Скрябін
Юрій Матвєєв
Олександр Мосін
Аїда Тумутова
Анна Коротаєва
Оператор Олександр Симонов
Композитор Валерій Дідюля
Кінокомпанія СТВ
Тривалість 87 хвилин
Мова російська
Країна Росія Росія
Рік 2010
Касові збори 183 640 $
IMDb ID 1746183
kochegar-film.ru
CMNS: Кочегар у Вікісховищі

Зміст ред.

90-ті роки, колишній сапер, якут за національністю, що отримав серйозні травми в Афганістані, працює кочегаром і живе в кочегарні. Його колишні товариші за службою привозять йому іноді трупи вбитих і кажуть, що це тіла дуже поганих людей. Кочегар вірить їм доти, доки вони не привозять йому труп його доньки. Тоді він одягає свою парадну форму і мститься вбивцям.

Зйомки фільму ред.

Зйомки фільму було розпочато 25 лютого 2010 року, в день народження Олексія Балабанова. Велику частку картини було зафільмовано в Кронштадті, головним чином завдяки тому, що в місті збереглася промислова архітектура XIX століття. Крім того, зйомки відбувалися в Петербурзі і на річці Вуокса (селище Лосєве в Ленінградській області) протягом 18 днів.

Головна роль ред.

Головну роль у фільмі зіграв актор Якутського академічного театру ім. П. А. Ойунского Михайло Скрябін, який вже знімався раніше у фільмах Олексія Балабанова - «Вантаж 200» і "Річка". За винятком цієї ролі, майже всі інші ролі зіграні непрофесійними акторами: Аїда Тумутова - модель, Анна Коротаєва - студентка театрального інституту, Юрій Матвієв та Олександр Мосін, як і їхні герої, - колишні «афганці». У ролі замовника виступив глава «Ленфільму» В'ячеслав Тельнов; цю роль Балабанов пропонував Костянтину Ернсту, але той, дізнавшись, кого йому пропонують зіграти, відмовився. Ще одним професійним актором є Петро Семак - актор театру Льва Додіна.

17 травня 2010 Сергій Сельянов оголосив про вибір постера до фільму. Їм стало зображення палаючого черепа на чорному тлі з написом внизу - «Кочегар».

Крім похмурого і лякаючого плаката, що відсилає чи то до рокерської символіки, чи то до Супергеройської естетики, у просуванні фільму акцент робився на те, що це тринадцятий фільм Балабанова.

Опис ред.

Кінематографічна мова «Кочегара» нескладна, художня сторона фільму начебто б невловима і неусвідомлена. Фільм знятий гранично мінімалістично. Велику частину часу герої або мовчать, або говорять короткими фразами і вигуками. Трофименков назвав «Кочегар» фільмом «оглушливого мовчання»

Художні особливості ред.

О. Балабанов про вибір теми фільму «Я взагалі не дуже розумію, коли кажуть, що моя тема - насильство. Тема всього кіно - насильство, тому що глядач любить, коли в персонажа всаджують п'ятдесят куль, після чого він закурює і йде мститися. Так в житті не буває, але глядачеві цікаво. Ніякого спеціального та особистого інтересу до насильства у мене немає: воно - сюжетна необхідність, не більше того » О кино с Михаилом Трофименковым: Великий немой. Ступінь мінімалізму картини порівнянна з роботами таких режисерів, як Робер Брессон, Гас Ван Сент та Ларс фон Трієр. При цьому оглядачі відзначають і те, що мінімалізм Балабанова унікальний і не має аналогів у світовому кінематографі.Сам Балабанов пояснив вибір подібної форми висловлювання тим, що йому було цікаво спробувати нову для себе кіномову, а також відсутністю великого бюджету для більш масштабних зйомок.

Незважаючи на це, фільм наповнено продуманими метафорами, двозначними образами, асоціативними відсилання. Одним з основних символів у фільмі є сама кочегарка. Спочатку вдалині миготять та димлять труби. З часом труби стають все ближче і ближче. Режисер асоціює кочегарню з кремаційною піччю, додаючи до підземного ще і надземний простір, таким чином, все це стає символом глобального крематорію.

Ксенія Ларіна вважає, що «головна і, можливо, єдина, по-справжньому дійова особа» фільму - вогонь: «Топки, грубки, каміни з'являються майже в кожному епізоді - здається, все в цьому місті підпорядковане вогню, в жертву якому приноситься відпрацьований людський матеріал».

Образ героя ред.

Михайло Скрябін у ролі Кочегара. Михайло Трофименков знаходить паралелі в образі Кочегара та іншого кіномстителя - Мачете з однойменного фільму Родрігеса.

Кочегар є найбільш особистим та найліричнішим фільмом Балабанова. Так само, як в феллінієвських «Джинджер і Фред», в образі головного героя виразно проглядається сам режисер. Про це говорить його повсякденний одяг - тільняшка і крислата панама-афганка, в яких Балабанов незмінно з'являється на публіці; так само як і Балабанов, Кочегар був учасником Афганської війни. На автобіографічне тлумачення наводить і те, що якутський майор настільки ж небагатослівний, як і автор фільму.

Головний герой фільму - класична «маленька людина»; як і всім людям з цього ряду, герою притаманні наївність, чесність, слабкість. Але при цьому в ньому присутня і унікальна сила особистості, що відчувається усіма оточуючими і що виявляється після його преображення. Кочегар - представник малої народності, що є особливо символічним. Національність головного героя підкреслює його незначний соціальний стан в новій Росії. Взагалі Балабанов - єдиний російський режисер, який регулярно висловлюється з приводу національного питання. У зв'язку з цим в його бік постійно лунають звинувачення в російському націоналізмі, расизмі та агресивному патріотизмі.

Місце фільму у творчості режисера ред.

Балабанов, визнаний багатьма критиками одним з найбільших режисерів пострадянського кінематографа, зняв цей фільм у своєму оригінальному стилі. Визначаючи жанр «Кочегара», оглядач сайту Дар'я Горячева назвала фільм мізантропічним Балабанівським артом.

Згодна з нею і журналіст «Незалежной газети» Євгенія Леонова; за її словами, «Кочегара» «можна дивитися з будь-якого моменту, і без титрів ясно, що це Балабанов із ще однією розповіддю про героя-одинака і лаконічною метафорою, що виражає суть фільму». Ця робота багато в чому є підсумковою для режисера, «квінтесенцією його стилю і тем».

Критика ред.

Критики схвально прийняли фільм, відзначаючи при цьому його похмуру ауру. Так, оглядач газети «Известия» Лариса Юсіпова зазначає, що з точки зору режисури фільм досконалий. Для Андрія Плахова це «самий тверезий, ідеально побудований і прорахований фільм» режисера. За його словами, «фільм знятий виключно елегантно, з тим самим цинічним гумором, який, недоступний розумінню західних фестивальних відбірників». «У "Кочегарі " Олексій Балабанов досяг небаченої простоти і небаченої досконалості», написали про фільм «Відомості».

Фестивальна доля та кінопремії ред.

Фільм отримав дві нагороди на фестивалі російського кіно «Вікно в Європу» у Виборзі. Проте, багато кінокритиків порахували, що конкурсне журі під керівництвом Андрія Хржановського несправедливо позбавило картину головного призу, віддавши перевагу більш легкій і політкоректній стрічці Романа Карімова «Неадекватні люди». За думкою оглядачів, «Кочегар» і наступна прес-конференція Балабанова стали головною подією цього фестивалю.

Ролі ред.

Знімальна група ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кочегар_(фільм)&oldid=39204545