Корчайк
Корчайк (вірм. Կորճայք, Korčayk — вимова: [koɹʧˈɑjkʰ] (давньовірм.), [koɾʧˈɑjkʰ] (сх.-арм.), [ɡoɾʤˈɑjkʰ] (зах.-вірм.), також Korček) — один з ашхарів (провінцій) Великої Вірменії, гірська область, що знаходилася на півдні країни.
Опис ред.
Спочатку область займала території по верхній течії річки Великий Заб та її приток і приблизно відповідає сучасній турецькій провінції Хаккярі. 1897 року Ф. Андреас[hy] висунув теорію, згідно з якою в оласті в давнину жили куртії і виводить назву місцевості від їх назви (завдяки трасформації курті—>корті—>корчі; korchayk або korchek, вірм. — корчейці, тобто куртії). Цю теорію підтримав 1877 року К. Патканов, який вважав Корчайк родовою областю курдів[1] та М. Адонц[2][3]. Г. Гюбшман[ru] і Роберт Г'юсен[ru] вважають версію Ф. Андреаса про походження назви області від «Курд-айк» малоймовірною[4][5]. Згідно з іраністом Гарнику Асатряну назва області походить від найменування войовничого народу куртіїв (kyrtii), які населяли провінцію Корчайк історичної Вірменії. З часом назва ця перейшла до племен, що розмовляли протокурдськими діалектами та з'явилася на зазначеній території пізніше[6]
Пізніше назва «Корчайк» поширилося на західніші області аж до річки Тигр і включила області Кордуени. Перебувала в складі Великої Вірменії близько 250 років[7] Під час царювання у Вірменії Аршакідів Гордієна-Кордуена-Корчайк була розділена на 11 гаварів (округів) і якими керували особливі воєначальники (бдешхи).
Площа Корчайка становила 14707 км²[8][9]. Вірменський географ VII ст. Ананія Ширакаці описує провінцію так:
|
Корджайк, на схід від Мокку в Ассирії, має 11 областей: 1. Кордук, 2. Кордрік Верхній, 3. Кордрік Середній, 4. Кордрік Нижній, 5. Айтуанк, 6. Айгарс, 7. Мотоганк, 8. Ворсіранк, 9. Каратуніс, 10. Чахук, 11. Малий Албак. Виробляє арсенік, а з плодів шахендак.[10] | 
|
Автор VIII століття Степанос Сюнеці повідомляє про наявність в області діалекту вірменської мови[11].
Історія ред.
Нічого не відомо про мову і походження давніх насельників цієї області. Мабуть до середини I тис. н. е. її населення було арамеїзовано, тоді ж у ній повинні були селитися вірмени. Вперше ці райони були завойовані Вірменією в часи Тиграна Великого: їх цар Зарбієн був підкорений Тиграном у перші роки його правління, але, переймаючись залежністю, вступив у зносини з римлянами і був страчений вірменським царем[12][неавторитетне джерело][13][неавторитетне джерело]. Після поразки Тиграна область захопив було парфянський цар Фраат III (правив у 70-57 рр. до н. е.), але Помпей послав свого легата Афранія, який без бою забрав область у парфян і повернув її Тиграну, який став на той час «другом і союзником римського народу» [14][неавторитетне джерело]. В 36-37 рр. н. е. ця область була захоплена Адіабеною, напівнезалежним царством у складі Парфії. Потім повернулася під владу Вірменії. У 298—338 рр. була зайнята римлянами. Після поділу Вірменії 387 року область дісталася Персії і безпосередньо ввійшла до складу Сасанідської держави, де називалася Кардун.
У VII столітті, після захоплення арабами вірменських областей Ахдзнік і Корчайк, регіон став плацдармом для походів арабів на Вірменію[15].
У середньовіччі навколишні області були заселені курдами, але в цій гірській області переважали ассирійці, що переховувалися тут після нашестя Тамерлана[джерело?].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Армянская География VII века по Р. Х.. — С.-П. : Типография Императорской Академии Наук, 1877. — С. 44.
- ↑ G. Asatrian Prolegomena to the Study of the Kurds. Iran and the Caucasus. Vol 13. 2009. стр. 1-58Оригінальний текст (англ.)The ethnic territory of the Cyrtii F. C. Andreas localised within the borders of the Armenian historical province Korcayk‘. The name of this province, as he says, is derived from *korti-ayk‘ (*korti- < *kurti-); the palatalisation of –t-, according to him, is due to the influence of the following –i: *kurti- > *korti- > *kor- (Hartmann, ibid.; also Minorsky 1940: 150). The theory of F. C. Andreas has been adopted also by Nicolas Adonts.
- ↑ Н.Адонц. Армения в эпоху Юстиниана. — Ереван : Ереванского Университета, 1971. — С. 418.
- ↑ Heinrich Hübschmann. Altarmenische Ortsnamen. 1904. стр. 259Оригінальний текст (нім.){{{2}}}
- ↑ R. Hewsen. The Geography of Ananias of Širak. 1992. стр. 170Оригінальний текст (англ.)Hubschmann felt that the derivation of the name from Kurd-Haik, 'Kurdish Armenians', as well as from 'Kurti-aik' going back to the Kyrtioi 'Kurtians' of classical authors, were both false, as they probably are.
- ↑ Г. С. Асатрян «Этюды по иранской этнологии» (Кавказский центр иранистики, 1998 г. страница 87; всего стр. 117)
- ↑ Robert H.Hewsen. The Geography of Armenia. — 1997. — P. 15.
- ↑ Административно-территориальное деление Великой Армении[недоступне посилання з Октябрь 2018] (вірм.)
- ↑ Еремян С. Т., Армения согласно «Географии» 7-го века, Ереван, 1963г. (на армянском — Երեմյան Ս.Տ., Հայաստանը ըստ «Աշխարհացոյց»-ի, Երևան, 1963).
- ↑ Анания Ширакаци. Армянская география
- ↑ J. A. C. Greppin, A. A. Khachaturyan. Handbook of Armenian Dialectology. Caravan Books, 1986. стр. 9Оригінальний текст (англ.)Thus the 8-th century author Stephan Siunetsi makes an attempt to group those dialects with which he was familiar: «Further you should know all words of marginal areas of your own language, those of Korcayk, Tayk, Xut, the Fourth Armenia, Sperk, Siwnik and Arcax and not only the central ones and those of royal domain.»
- ↑ Плутарх, Лукулл, XXIX
- ↑ Страбон, География, XI,14,15
- ↑ Дион Кассий. Римская история. XXXVII, 5
- ↑ А. Н. Тер-Гевондян «Армения и Арабский халифат» (Изд-во АН АрмССР, 1977 — страница 23; всего стр.321)
Посилання ред.
- Карта провінції згідно вірменських джерел [Архівовано 22 листопада 2019 у Wayback Machine.].