Микола Іванович Коротких (нар. 24 листопада 1908(19081124) (за раніше відомими даними — 1909), Київ — осінь 1942, Київ) — радянський футболіст, нападник. Офіцер НКВС.

Ф
Микола Коротких
Микола Коротких
Микола Коротких
Особисті дані
Повне ім'я Микола Іванович Коротких
Народження 24 листопада 1908(1908-11-24)
  Київ, Російська імперія
Смерть 1942(1942)
  Київ, Р. Україна
Зріст 171 см
Громадянство  СРСР
Позиція Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1926—1931 СРСР «Металіст» (Київ) ? (?)
1932—1934 СРСР «Динамо» (Іваново) ? (?)
1934—1940 СРСР «Динамо» (Київ) 34 (3)
1940—1941 СРСР «Рот-фронт» (Київ) ? (?)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР
Майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія ред.

Народився 24 листопада 1908(19081124) року[1] (за раніше відомими даними — 31.01.1909) в Києві в родині робітників (батько — Іван Семенович Коротких).

У футбол грати почав у київському «Металісті».

З 1932 по 1934 року перебував у місті Іваново, де був завербований у НКВС і паралельно виступав за місцеве «Динамо».

Після цього повернувся в Київ і став виступати за «Динамо». З 1940 року і до початку німецько-радянської війни грав за київський «Рот-фронт» під керівництвом тренера Степана Синиці, колишнього динамівця.

Під час війни залишився в Києві і був учасником футбольних поєдинків в окупованому Києві в липні-серпні 1942 року в складі команди «Старт», один з яких згодом назвали «матч смерті», в цей же час за завданням радянської розвідки вів підпільну роботу в захопленому німцями Києві.

Восени 1942 року сестра Миколи видала брата нацистам, боячись, що вони самі дізнаються про його роботу в органах[2]. 6 вересня його було заарештовано і в Коротких було знайдено фотопортрет в формі НКВС[3]. Після цього Коротких було піддано тортурам, під час яких він помер від серцевого приступу[4]. Як вказував син Михайла Путистіна, Владлен, Коротких був єдиним кого били у гестапо[5]. Його було заарештовано пізніше за всіх і він, єдиний із футболістів, був членом партії, а німці комуністів одразу ставили до стінки[5].

Досягнення ред.

Індивідуальні ред.

Примітки ред.

  1. Матч смерти // Россия 1. Вести-Иваново. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 3 липня 2021. 
  2. ФУТБОЛ, ХЛЕБ НАСУЩНЫЙ. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 3 квітня 2013. 
  3. 65 лет победы. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 3 квітня 2013. 
  4. МАТЧА СМЕРТИ В 1942 В КИЕВЕ НЕ БЫЛО. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 3 квітня 2013. 
  5. а б Сын участника "матча смерти" Владлен ПУТИCTИH: "Даже через десятки лет на юбилеях "Динамо" генералы спрашивали уцелевших футболистов: "Почему четверых расстреляли, а вы остались живы?". Архів оригіналу за 27 жовтня 2012. Процитовано 3 квітня 2013. 

Посилання ред.