Коновал Володимир Іванович
Володимир Іванович Коновал (1940—2014) — будівельник, Герой Соціалістичної Праці (1984).
| Коновал Володимир Іванович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народився |
30 червня 1940 Марківці, Чернігівська область | |||||
| Помер |
23 лютого 2014 (73 роки) Старий Оскол, Білгородська область (Росія) | |||||
| Країна |
 СРСР Росія | |||||
| Діяльність | будівельник | |||||
| Знання мов | російська | |||||
| Нагороди |
| |||||
Біографія ред.
Володимир Іванович Коновал народився 30 червя 1940 року в Марківцях Чернігівської області. Після закінчення семирічки під час канікул працював у радгоспі «Кіровський».[1] 1958 року закінчив Київське художньо-ремісниче училище № 16 за спеціальністю «муляр-монтажник крупноблочного будівництва», після чого працював у будівельному управлінні тресту «Київміськбуд».[2]
З 1966 по 1969 роки працював на відновлювальних роботах після землетрусу в Ташкенті, де одружився. Після повернення до Києва в березні 1975 року на чолі бригади теслярів-бетонників будівельно-монтажного підприємства «Укрбуд» виїхав на спорудження Байкало-Амурської магістралі (БАМ).
«... Я спочатку збирався приїхати сюди на рік, на два, але робота так захопила, стільки потрібно було чого зробити на Уралі, що не міг я кинути розпочату справу. Та й як кинути? Мене ж обрали бригадиром. Кину я — який буде приклад для інших? Обзавівся друзями. Згадалося піонерське дитяче «Будь готов!» — «Завжди готов!». Невдовзі і дружина була поруч».[1]
1977 року сім'ї Коновалів було виділено на БАМі квартиру, однак Володимир Іванович віддав свою житлову площу члену бригади, в якого народилася дитина.[1] Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1984 роки за «видатні виробничі успіхи, досягнуті при спорудженні Байкало-Амурської залізничної магістралі, забезпечення дострокового укладання колії на всьому її протязі і проявлений при цьому трудовий героїзм» Володимир Коновал був удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і медалі «Серп і Молот».[2]
Повернувшись в Україну, Володимир Іванович продовжив роботу в будівельній сфері. 1995 року вийшов на пенсію, а 1997 року поїхав переїхав у Старий Оскол Білгородської області. Помер 23 лютого 2014 року.
Заслужений будівельник Української РСР. Також був нагороджений орденами Дружби народів та «Знак Пошани», рядом медалей.
Джерела ред.
- ↑ а б в В. О. Круглик. Марківці — краплина історії України. — Чернігів: Аспект-Поліграф, 2013. — с. 126—128.
- ↑ а б Коновал Владимир Иванович. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 14 лютого 2017.