Коммод

Луцій Елій Аврелій Коммод (лат. Lucius Aelius Aurelius Commodus; 31 серпня 161, Ланувіо — 31 грудня 192, Рим) — римський імператор, останній представник династії Антонінів, названий на честь співправителя батька, Луція Вера Коммода. Почесні титули: Caesar (з 12 жовтня 166), Germanicus (з 172), Sarmaticus (з 175), Pater patriae (з 177), Pius (з 183), Britannicus (з 184), Felix (з 185), Hercules Romanus invictus (з 191).

Луцій Елій Аврелій Коммод
Lucius Aelius Aurelius Commodus
Луцій Елій Аврелій Коммод Бюст, Музей історії мистецтв, Відень
Імператор
Початок правління:	17 березня 180 р.
Кінець правління:	31 грудня 192 р.
Попередник:	Марк Аврелій
Наступник:	Пертінакс
Дата народження:	31 серпня 161(0161-08-31)
Місце народження:	Lanuviumd
Країна:	Римської імперії
Дата смерті:	31 грудня 192(0192-12-31) (31 рік)
Місце смерті:	Рим
Поховання	Замок Сант-Анджело
Дружина:	Брутія Криспіна
Династія:	Антоніни
Батько:	Марк Аврелій
Мати:	Фаустіна Молодша

Ранні роки та прихід до влади (161—180)

Ранні роки (161—180)

Коммод народився 31 серпня 161 року в Лавунії, біля Риму, разом із братом близнюком Антоніном. Він був сином панівного імператора Марка Аврелія та його кузини Фаустіни. Кажуть, що коли вона була вагітна, то побачила уві сні, що народила двох змій, одна з яких була особливо люта. Коли Коммоду було чотири роки, Антонін помер. Після його смерті, батько намагався навчити Коммода своїм принципам та правилам інших великих правителів. Він найняв учителів грецької та латинської грамоти, ораторського мистецтва, та ніхто з них не приніс Коммоду користі. З дитинства він відрізнявся жахливою поведінкою, був безчесний, жорстокий та розпутний. Ознаки цього він почав проявляти коли йому було лише дванадцять. Одного разу, коли його мили в занадто теплій воді, він велів кинути лазника до печі. Усіх тих, хто сміявся над ним, він наказував кидати диким звірам, одному товстуну він розпоров живіт так, що у нього вивались усі нутрощі; глузував над тими, кого сам покалічив. Ще у 166 році Коммод і його молодший брат Вер були названі Цезарями. Останній помер через 3 роки, що залишило Коммода єдиним живим сином Марка Аврелія. Відомо, що у 172 році, Коммод був у Карнунті, де перебував Марк Аврелій під час Маркоманських воєн. Ймовірно там, 15 жовтня 172 року він переміг в одній із битв на чолі армії. 20 січня 175 року він був зачислений до колегії жерців, що стало початком його публічної кар'єри. У 176 році, він вирушив з батьком до Сирії та Єгипту, і з ним повернувся до Риму. Після цього, незважаючи на його невеликий вік (йому було лише 15 років), був призначений консулом, що зробило його наймолодшим консулом за весь період Римської історії на той час.

Співправління з батьком

Марк Аврелій був першим імператором після Веспасіана, який мав законних біологічних синів. З них усіх вижив лише Коммод, тому Марк Аврелій твердо вирішив, що він повинен стати його спадкоємцем. 27 листопада 176, Марк Аврелій Коммоду подарував звання «імператор», а в 177 році звання «Августус», що означало такий же статус сина, як і його особистий та офіційний поділ влади.

23 грудня того ж року, два співправителя відсвяткували спільний тріумф, і Коммоду була надана влада трибуна. Влітку 178 року Коммод одружився з Брутією Криспіною. Шлюб був спрямований на те, щоб пов'язати найдавніших римських військовиків з імператорською родиною. Як придане, вона передала велику кількість маєтків, які дали Коммоду контроль над значно частиною території Луканії. 178 році він супроводжував батька до Дунайського фронту, де у 180 році Марк Аврелій помер, залишивши 18-річного Коммода самостійним імператором.

Одноосібна влада (180—192)

Після початку своєї імператорської влади Коммод узявся за державні справи. Найперше, що він зробив, це зменшив вагу денарія від 96 грам у римський фунт 105 (3.85 грам до 3,35 грам). Він також зменшив срібну очищеність від 79 % до 76 % — срібла, вага знизилася з 2,57 грамів до 2,34 грама.

У той час як період правління Марка Аврелія ознаменувався майже безперервними війнами, то відповідний період Коммода був порівняно спокійним у військовому сенсі, але відзначений політичною боротьбою і своєю примхливістю. На думку Діона Касія, тодішнього спостерігача періоду його правління, відзначений перехід «з царства золота [Марка Аврелія] до однієї з заліза та іржі [Коммода]» — всім відомий вислів, який призвів деяких істориків, зокрема, Едварда Гіббона, вважати правління Коммода початком занепаду Римської імперії.

Незважаючи на його популярність, і враховуючи важливість свого царювання, роки правління Коммода мало висвітлені. Основні зі збережених літературних джерел — це «Римська історія» Діона Кассія (де про правління Коммода збереглися тільки фрагменти і абревіатури), Геродіана «Августова історія» (більше, як твір літератури, а не історії, з елементами фантастики у біографії Коммода).

Коммод залишився в Дунайській армії до укладення мирного договору з придунайськими племенами. Потім він повернувся в Рим і відсвяткував тріумф на честь завершення війни у 180 році. На відміну від попередніх імператорів Траяна, Адріана, Антоніна Пія і Марка Аврелія, він, здається, був мало зацікавлений у господарських справах. Незадоволення таким станом справ призвело до цілої серії змов і спроб переворотів.

Зовнішня та внутрішня політика

Відмовився від експансіоністської політики в інших областях імперії. Уклав мир з даками і сарматами. Під час його правління відбувалися заворушення в провінціях (Британії, Німеччини, Дакії), але їх вдалося приборкати за допомогою армії. Створив африканський флот.

Популістські заходи перших років зробили Коммода шанованим у народі, але незабаром стало ясно, що його правління поклало край так званій епосі «п'яти добрих імператорів». Він практично не займався державними справами, віддаючи перевагу розвагам та розпусті. Усі роки його імператорства супроводжувалися спустошенням казни і величезними розкраданнями.

Змова 182 року

На початку свого царювання Коммод, у віці 18 років успадкував від батька багато радників, зокрема Тиберія Клавдія Помпеяна (другий чоловік сестри Коммода Люсилли), його тестя Гайя Брутіуса і Ауфідія Вікторина, який був префектом Рима. Він також мав чотири сестри, які разом із своїми чоловіками були йому потенційними суперниками. Люсилла, була на десять років старша за нього і займала ранг Августи як вдова першого чоловіка, Люція Віра.

Перша криза правління прийшла на 182 рік, коли Люсилла влаштували змову проти свого брата. Її мотив, нібито заздрість імператриці Кріспіні. Її чоловік Тиберій Клавдій Помпеян не брав участь у змові, але двоє чоловіків нібито були її коханцями: Маркус Квадрат (консул 167, який також був її двоюрідним братом) і Тиберій Клавдій Помпеян Квінціан. Вони намагалися вбити Коммода, коли той увійшов до театру, але були захоплені охоронцями імператора та страчені. Люсилла була заслана на острів Капрі, а потім вбита. Тиберій Клавдій Помпеян пішов із суспільного життя.

Через всілякі змови та небезпеки Коммод провів більшу частину свого часу за межами Риму, в основному в родинних маєтках. Будучи фізично сильним, найбільше Коммод цікавився спортом: брав участь у скачках, перегонах на колісницях. Брав участь і в гладіаторських боях зі звірами та чоловіками, здебільшого в приватних, а деколи, і в громадських місцях.

Коммод 180—192 рр.

За роки свого правління Коммод завжди звертав увагу на унікальність свого статусу як джерела Божественної сили, щедрості та фізичної доблесті. Велика кількість статуй по всій імперії були створені для зображення його в образі Геракла, зміцнюючи авторитет його як напівбога, фізичного гіганта, захисника і борця проти звірів і людей. Крім того, Коммод вважав, що він, як Геракл, може стати одним із представників Верховного Бога Римського пантеону.

У 191 році місто Рим було сильно пошкоджено в результаті пожежі, яка вирувала декілька днів, протягом яких багато громадських будівель, храм Вести і частини імператорського палацу були зруйновані. Можливо, бачачи це як слушну можливість, на початку 192 року Коммод оголосив себе новим Ромулом, ритуально заново заснував Рим, перейменував місто-колонію Люсія на Аннію Коммодіану. Всі місяці в році були перейменовані (зараз дванадцять) імена: Луцій, Елій, Аврелій, Коммод, Август, Геркулеус, Романус, Ексуператоріус, Амазоніус, Нескорений, Фелікс, Пій. Легіони були перейменовані на Коммодіане, флот, який імпортував зерно з Африки, названий Александрія Коммодіана Тогата. Сенату та всьому римському народу було дано ім'я Коммодіанус. 

Таким чином, він явив себе, як джерело імперії, римського життя і релігії. Він також спонукав зробити себе головою Колосса Нерона, поруч з Колізеєм встановив свій портрет, під яким було поміщено бронзового лева біля його ніг, щоб зробити його схожим на Геракла і додав напис, що «тільки лівша є винищувачем для завоювання дванадцять разів тисячу чоловіків».

Вбивство 192 року

У листопаді 192 року Коммод провів Плебейські ігри, в яких він стріляв щоранку сотні тварин із стріл і списів, і бився, як гладіатор, кожен день, вигравши всі бої.

1 січня 193 р. Коммод збирався відсвяткувати свій вступ на посаду консула і хотів прямо на церемонії з'явитися в гладіаторському вбранні. Але цим планам не судилося здійснитися. Новий префект Квінт Емілій Лает, коханка імператора Марція і керуючий двором вольновідпущенник Еклект вирішили позбутися імператора. Міський префект Пертінакс приєднався до змови в обмін на обіцянку зробити його імператором. Марція напоїла Коммода отруєним вином. Отрута не дала очікуваного ефекту, і тоді імператора задушив раб, атлет Нарцисс, з яким Коммод займався боротьбою. Це сталося якраз напередодні планованого імператором свята, 31 грудня.

Сенат схвалив цей вчинок, негайно оголосивши Коммода «ворогом вітчизни». Розлючені сенатори і натовп зажадали тягнути його тіло гаком і скинути в Тибр, а ім'я стерти з усіх споруд. Але Пертінакс не дозволив це зробити. Тіло в таємниці від всіх було поховано в усипальниці Адріана. Імператор Септимій Север, що утвердився незабаром, на зло сенату і для отримання підтримки сім'ї Марка Аврелія зарахував Коммода до богів, ухвалив рішення святкувати його день народження і кинув Нарциса на поживу левам.

З поваленням Коммода закінчився період політичної стабільності.

Характер та фізична підготовка

Кассій, як свідок, описував Коммода як «від природи не злий, а, навпаки, як простодушний, як і будь-яка людина, яка коли-небудь жила. Його велика простота, однак, разом з боягузтвом, зробила його рабом своїх товаришів, і саме через них він спочатку, через незнання, пропустив краще життя, а потім це все привело в хтиві і жорстокі звички, які незабаром стали другою натурою»

Його спосіб життя та політична діяльність знаменують відмінність Коммода та його батька. Цілком імовірно, що він був вихований в атмосфері аскетизму, який він відкинув повністю тоді, коли став одноосібним правителем.

Зміна імені

Ставши одноосібним правителем, Коммод додав до свого ім'я Антонін, імовірно, в честь свого діда, Антоніна Пія. У жовтні 180 року він змінив його від Луціуса до Марка, імовірно, в честь свого батька. Пізніше він прийняв титул Фелікса в 185 році. У 191 році він відновив Луціус і додав Елій, мабуть, пов'язуючи себе з Адріаном.

Пізніше в тому ж році він викинув Антоніна і взяв інше Луцій Елій Аврелій Коммод, а з серпня — Геркулес Романус Ексуператоріус Амазоніус Фелікс Пій (порядок деякі з цих назв розрізняється в різних джерелах). Ексуператоріус (вищий) була данина Юпітеру, і Амазоніус поєднали його знову з Геркулесом.

Коммод і Геракл

Коммод надзвичайно пишався своєю фізичною силою. Історик Геродіан, його сучасник, описав Коммода як надзвичайно красивого чоловіка. Він наказував, що його статуї повинні були зроблені, подібно до Геракла (одяг, як у Геракла з левовою шкурою). Він думав про себе, як про реінкарнацію Геракла, часто наслідуючи подвигам легендарного героя, з'являючись на арені в боротьбі з найрізноманітнішими дикими тваринами. За словами Гіббона, Коммод вбивав в один день 100 левів. Кассій зазначав, що сенатори фактично насміхались з цього. В іншому випадку Коммод вбив трьох слонів на арені. Нарешті, Коммод вбив жирафа, який вважався дивним і безпорадним звіром. Він був шульгою і дуже пишався цим фактом. Кассій писав, що Коммод був майстерним лучником, міг стріляти в голови страусів на повному скаку, і вбити пантеру.

Коммод як гладіатор

Коммод також мав пристрасть до гладіаторських боїв. Часто він виходив на арену, беручи участь у боях. Ходили чутки, що він був насправді не сином Марка Аврелія, а якогось гладіатора.

На арені Коммод завжди вигравав, оскільки його опоненти підставлялися імператору. Таким чином, ці громадські бої не закінчувалися смертю. .

У культурі

Коммод зображений у фільмі «Гладіатор», дія якого розгортається в 180 році. Сюжет фільму — художня вигадка, яка зовсім не відображає історичну дійсність. Фільм розповідає історію помсти римського полководця Максимуса, несправедливо скривдженого імператором Коммодом. За сюжетом фільму опальний Максимус стає гладіатором і у фіналі перемагає імператора на арені Колізею.

Джерела

• «Lucius Aurelius Commodus», Encyclopædia Britannica, 9th ed., Vol. VI, New York: Charles Scribner's Sons, 1878, pp. 207–8.
• «Lucius Aelius Aurelius Commodus», Encyclopædia Britannica, 11th ed., Vol. VI, Cambridge: Cambridge University Press, 1911, p. 777.

Література

• Geoff W Adams, The Emperor Commodus: gladiator, Hercules or a tyrant?. Boca Raton: BrownWalker Press, [2013]. ISBN 1612337228
• J. Gagé, "La mystique imperiale et l'épreuve des jeux. Commode-Hercule et l'anthropologie hercaléenne, " ANRW 2.17.2 (1981), 663-83
• Біографія з Historia Augusta (англ.)
• Olivier Hekster, Commodus: An Emperor at the Crossroads: Dutch monographs on ancient history and archaeology, 23. Brill, 2002. ISSN 0924-3550
• M.P. Speidel, "Commodus the God-Emperor and the Army, " Journal of Roman Studies, 83 (1993), pp. 109–114
• L. L. Howe, The Praetorian Prefect from Commodus to Diocletian (A. D. 180—305). Chicago, 1942L. L. Howe, The Praetorian Prefect from Commodus to Diocletian (A. D. 180—305). Chicago, 1942