Ковальчук Федір Сергійович
Ковальчук Федір Сергійович (нар. 18 лютого 1911 — 8 грудня 1998) — повний кавалер ордена Слави.
| Федір Сергійович Ковальчук | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народження |
18 лютого 1911 Село Ситківці Липовецький повіт Київської губернії Російської імперії | |||||
| Смерть |
8 грудня 1998 (87 років) смт Ситківці Немирівський район Вінницької області | |||||
| Країна |
 СРСР | |||||
| Приналежність |
 РСЧА | |||||
| Рід військ |
 артилерія | |||||
| Роки служби |
1939—1940 1941—1945 | |||||
| Звання | старший сержант | |||||
| Війни / битви |
Вторгнення СРСР до Польщі Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна | |||||
| Нагороди |
| |||||
Біографія ред.
Народився 18 лютого 1911 в селі Ситківці Липовецького повіту Київської губернії Російської імперії (нині — смт Ситківці Немирівський район Вінницької області), в сім'ї робітника. Закінчив 3 класи. Працював столяром в колгоспі, потім на Ситковецькому цукровому заводі.
У РСЧА з вересня 1939, учасник вторгнення СРСР до Польщі у 1939 році i радянсько-фінської війни 1939—1940 років.
На фронтах німецько-радянської війни з 26 липня 1941 року (призваний Ситковецьким РВК Вінницької області[1]).
Командир 76-мм гармати 396-го стрілецького полку (135-та стрілецька дивізія, 60-а армія, 1-й Український фронт) сержант Ковальчук з підлеглими 11-24 квітня 1944 року в районі сіл Городище, Денисов і Купчинці при відображенні ворожих атак точним вогнем завдав противнику великих втрат у живій силі. Коли до позицій прорвалися 3 танка, Ковальчук зайняв місце навідника та змусив їх повернути назад. Нагороджений орденом Слави 3 ступеня (нагородний лист від 25.4.1944)[2].
У складі 396-го стрілецького полку (135-та стрілецька дивізія 21-а армія, Ленінградський фронт)[3] сержант командир 76-мм гармати Ковальчук в боях з 14 по 17 липня 1944 північний схід озера Іханталан-Ярви разом зі своїми артилеристами придушив 12 вогневих точок і розсіяв окоп двох взводів ворожої піхоти (нагородний лист від 24.7.1944 орденом Слави 2 ступеня[4]).
Старший сержант Ковальчук 396-го стрілецького полку (135-та стрілецька дивізія, 1-й Український фронт) при розширення плацдарму в бою на лівому березі річки Одер у населеному пункту Гутлібен з розрахунком вивів з ладу ворожу батарею, 3 кулемета, 2 автомашини. Будучи контужений, але залишився в строю і продовжував вести вогонь по противнику. Нагороджений орденом Слави (нагородний лист від 18.2.1945)[5].
Також був нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1 ступеня (17.05.1945[6] і 06.04.1985[7]).
Після демобілізації в листопаді 1945 року повернувся на батьківщину, працював столяром. Помер 8 грудня 1998 року.
Примітки ред.
- ↑ Ковальчук Федір Сергійович (рос) . Енциклопедія Міністерства оборони Російської Федерації. Архів оригіналу за 5 Березня 2016.
- ↑ Орден Слави 3 ступеня. Подвиг народу (база даних). Архів оригіналу за 13 березня 2012.
- ↑ Твої герої, Ленінград (рос) . Блокада (Сайт). Архів оригіналу за 5 Березня 2016.
- ↑ Орден Слави 2 ступеня. Подвиг народу (база даних). Архів оригіналу за 13 березня 2012.
- ↑ Орден Слави 1 ступеня. Подвиг народу (база даних). Архів оригіналу за 13 березня 2012.
- ↑ Орден Вітчизняної війни 1 ступеня. Подвиг народу (база даних). Архів оригіналу за 13 березня 2012.
- ↑ Орден Вітчизняної війни 1 ступеня. Подвиг народу (база даних). Архів оригіналу за 13 березня 2012.
Посилання ред.
- Ковальчук Фёдор Сергеевич (рос) . AZ Library. Архів оригіналу за 11 Лютого 2017.
- Література Дубров Б. І. Солдатська слава. 3-е изд. Київ, 1987. С. 287.
- Кавалери ордена Слави трьох ступенів, Короткий біографічний словник, М., Військове вид-во, 2000