Кобець Григорій Якович
Кобець Григорій Якович, справжнє ім'я — Драч Михайло Мусійович (біл. Кобец Рыгор Якаўлевіч; 24 липня 1898, Єлисаветград — 9 вересня 1990, Мінськ) — білоруський письменник, сценарист, кінодраматург. Заслужений діяч мистецтв БРСР (1935). Член спілки письменників СРСР. Один із засновників білоруського театру і кіно, ініціатор створення республіканської кіностудії, для якої написав сценарії перших білоруських звукових фільмів.
| Кобець Григорій Якович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 (24) липня 1898 Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер |
9 вересня 1990[1] (92 роки) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР |
| Поховання | Північний цвинтар[d] |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | драматург, письменник, сценарист, прозаїк |
| Alma mater | Єлисаветградське земське реальне училище |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Білорусьфільм |
| Роки активності | 1928 — 1990 |
| Діти | Elena Kobets-Filimonovad |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0462130 |
Біографія ред.
З 1910 по 1917 — навчався у Єлисаветградському реальному училищі[2]. Належав до партії анархістів. Працював токарем, маркувальником на товарній станції. У 1918—1919 рр. друкувався у місцевих газетах «Наша жизнь», «Друг народа» під псевдонімом Михайло Сандига. Пізніше користувався іншим псевдо — Гриша Лохматий (біл. Рыгор Лахматы). У 1920 році після контрреволюційного заколоту знайшов притулок у Білорусі, де обрав прізвище Ригор Кобець. Працював у Мінську на заводах, а пізніше у редакціях газет.
У 1930-х завідував сценарним відділом кіностудії «Радянська Білорусь». У 1938 році заарештований у Біробіджані. Рік потому виправданий. Мешкав у місті Хабаровськ, де упродовж 1939—1941 рр. був редактором студії кінохроніки. У 1941 році заарештований удруге. 4 жовтня 1942 засуджений до 10-ти років таборів. Відбував покарання на будівництві залізниць у місті Тайшет (Іркутська область), Монголії, і на Забайкаллі. Від 1951 — на поселенні в Киргизії, де працював на різних роботах. У 1958 році повернувся до Мінська.
Реабілітований у 1960 році.
Довгий час ім'я та творчість письменника замовчувалися.
Творчість ред.
Писав російською та білоруською мовами. Автор п'єс «Гута» (1929), «А ўсе ж заспяваю», «Ратуй, божа!» (1932), комедій «На заставе» (1935), «Мигрень» (1940), одноактових п'єс «Цяжкі выпадак» (1961), «Катавасія брата Гервасія» (1962), «Нішто сабе жарты» (1962), «Святая тайна» і «Піражкі з чырвонцамі» (1965). Співавтор сценаріїв до фільмів «Паўстанне гневу» (з А. Вольним), «Ураган» (з Б. Бродянським, І. Зельцером), «Двойчы народжаны» (1933), «Шукачі щастя» (1936), «Дняпро ў агні» (з І. Барашком, 1937) та ін.
Написав автобіографічну повість «Ноев ковчег», де вперше у Білорусі показав життя у таборах ГУЛАГу, книгу спогадів «Аўтабіяграфія» (1973).
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Календар знаменних і пам’ятних дат краю на 2018 рік. Архів оригіналу за 8 Квітня 2018. Процитовано 7 квітня 2018.
Джерела ред.
- Тэатральная Беларусь: Энцыклапедыя: У 2 т. Т. 1./ Пад агул. рэд. А. В. Сабалеўскага. — Мн.: БелЭн., 2002.
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |