Вікіпедія

Клименко Олександр Вікторович

колишній український проросійський політик
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Клименко.

Олекса́ндр Ві́кторович Климе́нко (16 листопада 1980, Макіївка, Донецька область, УРСР) — колишній український підприємець, проросійський політик і громадський діяч. Колишній Міністр доходів і зборів України (24 грудня 2012 — 27 лютого 2014). Представник українського олігархічного клану, відомого як «Сім'я Януковича». Перебуває у розшуку українських спецслужб і переховується в Росії від слідства.

Олександр Вікторович Клименко
Олександр Вікторович Клименко
Олександр Вікторович Клименко
Міністр доходів і зборів
24 грудня 2012 — 27 лютого 2014
Президент Янукович Віктор Федорович
Прем'єр-міністр Азаров Микола Янович
Сергій Арбузов (в.о.)
Попередник посада створена
Наступник посада скасована
Голова Державної податкової служби України
7 листопада 2011 — 24 грудня 2012
Президент Янукович Віктор Федорович
Прем'єр-міністр Азаров Микола Янович
Попередник Захарченко Віталій Юрійович
Голова Державної податкової адміністрації в Донецькій області
24 вересня 2010 — 18 лютого 2011
Президент Янукович Віктор Федорович
Прем'єр-міністр Азаров Микола Янович
Попередник Соколов Олег Анатолійович
Наступник Усик Ігор Олександрович
Народився 16 листопада 1980(1980-11-16) (43 роки)
Макіївка, Донецька область, УРСР
Відомий як політик, підприємець
Країна Україна[1]
Національність українець
Alma mater Донецький державний університет управління
Політична партія Партія регіонів
Релігія православний
Нагороди
«Лицар Закону» (МВС України)
«Лицар Закону» (МВС України)
Підпис
oleksandr-klymenko.com
 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Освіта ред.

2002 закінчив Донецький університет управління, спеціальність «фінанси» (магістр фінансів).

У лютому 2010 — закінчив Дніпропетровський інститут державного управління Національної академії управління при Президентові України, спеціальність «державне управління» (магістр державного управління).

2011 — отримав ступінь кандидата економічних наук зі спеціальності «економіка та управління національним господарством».

Кар'єра ред.

1997—2005 — з братом Антоном Клименком став засновником і керівником ряду підприємств, які до 2004 року були консолідовані під управлінням холдингу «Група компаній Анталекс».[2]

З серпня 2005 року — виходить з бізнесу, починає кар'єру політика. Пройшов шлях до заступника начальника спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків міста Донецька.

У 2010 році призначений першим заступником голови Державної податкової адміністрації Донецької області.

З 24 вересня 2010 року — голова Державної податкової адміністрації Донецької області.

18 лютого 2011 року став заступником голови Державної податкової служби України.

7 листопада 2011 року став головою Податкової служби України.

24 серпня 2012 року отримав звання головного державного радника податкової служби.

24 грудня 2012 року став Міністром доходів і зборів України.

27 лютого 2014 року, після Революції гідності, Верховна Рада відправила Уряд у відставку та звільнила всіх міністрів[3], зокрема й Олександра Клименка.

Після нетривалої відсутності в публічній політиці завів рекламні сторінки в соціальній мережі Facebook[4] і Twitter[5]. У лютому 2015 завів аккаунт у соціальній мережі Instagram[6]. У серпні 2015 року в мережі з'явився рекламний офіційний YouTube-канал[7] і сайт політика[8].

Кримінальні провадження ред.

Після Революції Гідності, наприкінці лютого 2014-го, разом з родиною покинув територію України, пояснивши це «політичними переслідуваннями» та «загрозою життю»[9]. Його брат Антон також покинув Україну, продавши 2014 року бізнес-активи.

 
Країни, в яких Олександр під санкціями

З 21 лютого 2014 року перебуває в розшуку. 28 лютого 2014 року уряди Австрії[10] й Швейцарії[11] оголосили про арешт активів Клименка. 15 травня 2014 року Рада ЄС заморозила всі його рахунки[12][13]. Клименко заявив, що не має рахунків поза Україною[14].

Клименка звинувачують за низкою кримінальних проваджень: участь у злочинній організації колишнього президента Януковича, зловживання службовим становищем в інтересах останнього. Зокрема, він є фігурантом кримінальної справи за ч. 2. ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України, звинувачується в розкраданні 3 млрд грн з бюджету[15]. 29 квітня 2014 року щодо Клименка було винесено повідомлення про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ККУ.

В кінці травня СБУ оголосила його в розшук, його було звинувачено у тому, що він за попередньою змовою з іншими особами підконтрольного відомства організував в Одеській, Київській, Донецькій і Харківській областях так звані «програмні» підприємства для надання розмитнення товарів на території України за значно заниженою митною вартістю. Крім того, Клименка звинуватили у тому, що протягом 2012—2013 років він організував і захищав схеми ухилення від сплати податків підприємствами реального сектора економіки. Через незаконну діяльність підприємств та Клименка бюджету завдано збитків розміром 6 млрд грн.

Докладніше: Спеціальна операція проти екс-податківців Януковича

2014 року СБУ заявило про причетність Клименка до фінансування масових заворушень в Одесі 2 травня, які призвели до загибелі людей. Цю інформацію без надання доказів розповсюдила співробітниця прес-служби СБУ Катерина Косарева. Клименко відкинув звинувачення, подав до суду. 6 серпня 2014 року Шевченківський суд Києва зобов'язав СБУ спростувати цю інформацію, назвавши оприлюднену заяву неправдивою[16]. В результаті Клименко став першим з українських екс-чиновників-втікачів часів Януковича, хто в судовому порядку спростував звинувачення.

3 листопада 2014 року, апеляційний суд також визнав недостовірними озвучені СБУ відомості про причетність Клименко до подій в Одесі[17].

4 лютого 2015 року в Генпрокуратурі України заявляли, що Клименко оголошений в розшук Інтерполом[18].

11 серпня 2016 року Печерський суд Києва відмовив Прокуратурі України в заочному слідстві стосовно колишнього Клименка[19][20]. Як заявила згодом військова прокуратура, протягом 2011—2013 Клименко зареєстрував на свого батька низку офшорних компаній на Британських Віргінських островах і на Кіпрі. Гроші, виведені з бюджету за допомогою цих компаній легалізовувались в європейських банках через офшорні рахунки і частково поверталися до приватних компаній України. Також у справі фігурував брат Клименка Антон. У вересні 2019 року єдиний свідок у цій справі, донецький підприємець Владислав Дрегер у відеозверненні заявив, що всі його покази було сфальшовано. Зокрема, Дрегер заявив, що покази були сфальшовані ним за планом, розробленим спільно з військовим прокурором Анатолієм Матіосом та його прокурорами[21].

Станом на 2019 рік, за жодним з кримінальних проваджень щодо Клименка, не винесено вироків суду. Одне з проваджень було передано до суду[22]. Клименко називає тиск на нього «політичним»[23].

19 травня 2020-го у ВАКС заявили, що Клименко не перебуває в міжнародному розшуку, а тому його заочний арешт було скасовано[24].

Публічна діяльність після лютого 2014 року ред.

Ряд колишніх журналістів медіахолдингу Мультимедіа-інвест груп (газета і радіо Вести, журнал Вести. Репортер, телеканал UBR) називали Клименка справжнім власником компанії, натомість публічно таким себе називав Ігор Гужва[25][26]. У липні 2015 року Гужва оголосив про продаж своєї частки і відхід з поста глави холдингу і редактора газети «Весті». Новим головою холдингу стала колишній прес-секретар і цивільна дружина Клименка, Ольга Семченко[27].

У листопаді 2014 року Клименко заявив про початок роботи ініціативи «Відновлення Донбасу»[28].

12 грудня 2015 обраний головою партії «Успішна країна»[29]. З'їзди партії постійно зривають представники партіотично налаштованих об'єднань[30][31][32]. У червні 2018 року Міністерство юстиції ініціювало судовий розгляд про заборону партії[33]. В офісах та житлі членів партії проводилися обшуки СБУ та військовою прокуратурою, а голову виконавчої ради партії звинуватили в державній зраді й закликах до розвалу конституційної цілісності країни[34].

Восени 2017 року був запущений проект «Klymenko Time», над яким, серед інших, працювала колишня співробітниця холдингу «Вести-Україна»[35].

У вересні 2017 Клименко створив «правозахисну платформу „Успішна варта“», що декларувала надання правової допомоги та моніторингу порушень прав людини в Україні[36].

2022 року президент Зеленський позбавив Клименка українського громадянства[37].

Відзнаки та рейтинги ред.

Відзнаки ред.

  • 02.07.2007 — Почесна грамота виконкому Донецької міської ради.
  • 10.11.2010 — Нагрудний знак Державної податкової адміністрації України «За заслуги».
  • 29.06.2011 — Нагрудний знак Державної митної служби України «За митну безпеку держави» ІІ ступеня.
  • 07.11.2011 — Нагрудний знак Державної податкової служби України «Почесний працівник державної податкової служби України».
  • 22.02.2012 — Відомча заохочувальна відзнака Управління Державної охорони України «За сприяння державній охороні».
  • 27.06.2012 — Нагрудний знак Міністерства внутрішніх справ України «Лицар Закону».
  • 24.08.2012 — присвоєно спеціальне звання головного державного радника податкової служби[38].
  • 14.12.2013 — присвоєно спеціальне звання головного державного радника податкової та митної справи[39].

Рейтинги ред.

  • 2012 рік — 17 місце в рейтингу 200 найвпливовіших українців за версією журналу «Фокус»[40].
  • 2012 рік — 19 місце в рейтингу «ТОП-100 найвпливовіших українців» за версією журналу «Кореспондент»[41].
  • 2013 рік — 12 місце в рейтингу 200 найвпливовіших українців за версією журналу «Фокус»[42].
  • 2013 рік — 8 місце в рейтингу «ТОП-100 найвпливовіших українців» за версією журналу «Кореспондент»[43].

Статки ред.

Основні офіційні статки Клименко заробив, працюючи у бізнесі. Після переходу на держслужбу у 2005 році передав свої бізнес-активи у власність членів родини.

За 2011 рік Клименко задекларував майже 700 тис. гривень доходів, а члени його сім'ї — 21,353 млн гривень. Дохід Клименко від виконання обов'язків глави Податкової служби склав 114,26 тис. гривень. Основну частину коштів він заробив завдяки відсоткам та дивідендам — 580,455 тис. гривень[44].

За 2012 рік Клименко задекларував зарплату та інші виплати по трудовому або цивільно-правовому договору на рівні 165 тис. гривень. При цьому його дохід від дивідендів та відсотків склав 850 тис.гривень, дохід від відчуження нерухомості — 284 тисяч грн[45].

За інформацією ЗМІ, має наручний годинник «IWC Portuguese Vintage 1939 (Platinum)» вартістю 40 тис. $[46]. 2011 року на його руці журналісти також помітили годинник з рожевого золота швейцарської фірми A. Lange & Sohne[46].

Після втечі Клименка нове керівництво Міндоходів продемонструвало журналістам знахідки в будівлі Міністерства: металевий бункер для переговорів, оздоблену зону відпочинку (соляна кімната, боксерський ринг, сауна) та особисте крісло Клименка вартістю 70 тис. євро[47]. Клименко на Facebook заявив, що крісло коштує 4 тис. євро, а все, побудоване в будівлі Міндоходів під час його перебування на посаді міністра, за заявою Клименка, побудовано ним на власні кошти. Необхідність такого оздоблення він пояснив складним та насиченим графіком роботи[48].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/radi-anonsuvali-sanktsiyi-proti-pozbavlenih-1675544693.html
  2. ↑ Клименко Александр Викторович. bp.ubr.ua. Архів оригіналу за 15 Серпня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
  3. ↑ Поіменне голосування про проект Постанови про звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України (№ 4300). Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 28 лютого 2014.
  4. ↑ Офіційна сторінка Олександра Клименка в Facebook https://www.facebook.com/O.V.Klymenko [Архівовано 4 Вересня 2014 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Офіційний Twitter-акаунт Олександра Клименка. Архів оригіналу за 6 Березня 2016.
  6. ↑ Офіційна сторінка Олександра Клименка в Instagram. Архів оригіналу за 16 грудня 2015.
  7. ↑ офіційний YouTube-канал. Архів оригіналу за 23 Лютого 2016. Процитовано 25 Серпня 2015.
  8. ↑ Олександр Клименко. Архів оригіналу за 28 Серпня 2015. Процитовано 25 Серпня 2015.
  9. ↑ Александр Клименко: "Знаю ли я о «семье»? Да, я смотрел фильм «Крестный отец» http://vesti.ua/politika/48562-aleksandr-klimenko-na-postu-ministra-ja-vypolnil-kontrakt-i-s-janukovichem-ja-bolshe-ne-obwajus [Архівовано 29 Травня 2014 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Австрія заарештувала гроші міністрів Азарова й Добкіна. Архів оригіналу за 8 Квітня 2014. Процитовано 16 Квітня 2014.
  11. ↑ У Швейцарії розслідують відмивання грошей сім'ї Януковича та інших «регіоналів». Архів оригіналу за 1 Березня 2014. Процитовано 30 Березня 2022.
  12. ↑ ЄС заморозив рахунки Арбузова, Клименка, Ставицького та Іванющенка. УНІАН. 15 квітня 2014. Архів оригіналу за 3 Лютого 2018. Процитовано 3 червня 2021.
  13. ↑ ЄС заморозив рахунки Арбузова, Клименка, Ставицького і Іванющенка. РБК Україна. 15 квітня 2014. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 16 квітня 2014.
  14. ↑ Клименко опроверг информацию о существовании его счетов в иностранных банках http://korrespondent.net/ukraine/politics/3349715-klymenko-oproverh-ynformatsyui-o-suschestvovanyy-eho-schetov-v-ynostrannykh-bankakh [Архівовано 28 Травня 2014 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Клименко Александр. LIGA. Архів оригіналу за 21 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  16. ↑ Суд установил непричастность Клименко к событиям в Одессе 2 мая Источник: http://news.bigmir.net/ukraine/836935-Syd-ystanovil-neprichastnost-Klimenko-k-sobitiyam-v-Odesse-2-maya © News.bigmir.net. Архів оригіналу за 26 Серпня 2014. Процитовано 17 вересня 2016.
  17. ↑ Клименко выиграл иск против СБУ и намерен судиться с Генпрокуратурой. Расследования (рос.). Архів оригіналу за 21 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  18. ↑ Интерпол объявил в розыск министра Януковича Клименко. news.bigmir.net (рос.). Архів оригіналу за 21 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  19. ↑ Ухвала Печерського районного суду міста Києва (PDF). oleksandr-klymenko.com. 11 серпня 2016. Архів оригіналу (PDF) за 23 Січня 2022.
  20. ↑ Суд відмовив прокуратурі в заочному слідстві щодо Клименко. ukranews.com. Українські новини. 19 серпня 2016. Архів оригіналу за 31 Березня 2019.
  21. ↑ МАТИОС СФАЛЬСИФИЦИРОВАЛ ДОКАЗАТЕЛЬСТВА В ДЕЛЕ ЭКС-МИНИСТРА КЛИМЕНКО (ВИДЕО). Апостроф (рос.). Архів оригіналу за 7 Лютого 2020. Процитовано 21 жовтня 2019.
  22. ↑ Дело о "налоговых площадках" экс-главы Миндоходов Клименко передается в суд. Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 15 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  23. ↑ Клименко требует от СБУ публично представить суть обвинений в госизмене. ubr.ua. Архів оригіналу за 15 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  24. ↑ ВАКС пояснив причину скасування заочного арешту Клименка. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 30 Січня 2022. Процитовано 19 травня 2020.
  25. ↑ Холоденко, Олена (28 вересня 2017). Андрій Куликов: «“Червона лінія”, можливо, в тому, що мої компроміси ніколи не були оплачені». detector.media (укр.). Архів оригіналу за 26 Березня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  26. ↑ Скляревская, Гала (24 серпня 2016). Сакен Аймурзаев: «Мой язык не для тех людей, которых Савик Шустер хочет привлечь на свой канал». detector.media (укр.). Архів оригіналу за 21 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  27. ↑ Гражданская жена Клименко рассказала, какими станут “Вести”. Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 6 Вересня 2015. Процитовано 21 жовтня 2019.
  28. ↑ Клименко повідомив про запуск інтернет-проекту "Відновлення Донбасу". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  29. ↑ ​Александр Клименко возглавил партию "Успішна країна". ukranews_com (рос.). 12 грудня 2015. Архів оригіналу за 21 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  30. ↑ "Форум" Клименко заблокировали представители "Азова": появились фото. 24 Канал. Архів оригіналу за 13 Лютого 2020. Процитовано 21 жовтня 2019.
  31. ↑ Харьковские активисты пытались сорвать форум экс-регионала. 057.ua - Сайт города Харькова (ru-UA) . Архів оригіналу за 15 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  32. ↑ 1 мая в Херсоне проходило очень горячо. Херсонские факты: самые актуальные новости Херсона и Каховки за сегодня, события за день, главное за неделю, информационно-аналитическое интернет-издание (ru-RU) . Архів оригіналу за 21 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  33. ↑ Минюст Украины хочет запретить и ликвидировать партию Клименко "Успішна країна". gordonua.com. Архів оригіналу за 15 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  34. ↑ Клименко Александр Викторович. bp.ubr.ua. Архів оригіналу за 15 Серпня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  35. ↑ Скляревская, Гала (27 листопада 2017). (Column) Клименко-тайм: лучшие в сортировке информационного мусора. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 21 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  36. ↑ В Киеве презентовали правозащитную платформу «Успішна варта». uspishnakraina.com. Архів оригіналу за 15 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
  37. ↑ У Раді анонсували санкції проти позбавлених громадянства екс-чиновників часів Януковича. РБК-Украина (укр.). Процитовано 6 лютого 2023.
  38. ↑ Указ Президента України № 513/2012 від 24 серпня 2012 року «Про присвоєння спеціальних звань»
  39. ↑ Указ Президента України від 14.12.2013 № 682/2013 «Про присвоєння спеціальних звань». Архів оригіналу за 01.02.2014. Процитовано 31.01.2014.
  40. ↑ Фокус представил рейтинг 200 самых влиятельных украинцев. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 31 січня 2014.
  41. ↑ Top 100. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 31 січня 2014.
  42. ↑ 200 самых влиятельных украинцев. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 31 січня 2014.
  43. ↑ Top Top 100 [Архівовано 5 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  44. ↑ Глава Налоговой задекларировал почти 700 тыс. грн дохода, а члены его семьи — более 21 млн грн http://korrespondent.net/ukraine/politics/1342931-glava-nalogovoj-zadeklariroval-pochti-700-tys-grn-dohoda-a-chleny-ego-semi-bolee-21-mln-grn [Архівовано 11 Серпня 2014 у Wayback Machine.]
  45. ↑ Клименко задекларировал 1,3 миллиона гривен http://focus.ua/politics/267198/ [Архівовано 19 Травня 2013 у Wayback Machine.]
  46. ↑ а б Малолєтка, Євген (26 грудня 2012). Головний податківець Клименко "засвітив" годинник за 40 тисяч доларів. ТСН.ua. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 27 липня 2013.
  47. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 Квітня 2014. Процитовано 16 Квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  48. ↑ Александр Клименко: «Знаю ли я о «семье»? Да, я смотрел фильм «Крестный отец». vesti.ua (рос.). Архів оригіналу за 21 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.

Посилання ред.

Попередник: Голова Державної митної служби України
22 листопада 2012 —
Наступник:
Калєтнік Ігор Григорович '
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клименко_Олександр_Вікторович&oldid=41727634