Клан Гелбрейт

Клан Гелбрейт (шотл. гельск. — Galbraith, — гельк.: Галбрайх) — один з гірських шотландських кланів. Нині клан не має визнаного вождя, який визнавався б герольдами як такий, що має право на герб вождя клану. Тобто нині клан, згідно традиційних шотландських законів, не має свого юридичного представника і фактично не існує. Клан гельського (кельтського) походження. Але історики вважають, що він має частково ірландське, частково бритське походження. Колись клан володів землями Леннокс — на кордоні між рівнинними і гірськими районами Шотландії. XVII вождь клану приніс розорення клану Гелбрейт на межі між XVI та XVII століттями — клан тоді втратив майже всі свої землі. Вождь клану втік до Ірландії. Його онук — XIX вождь клану Гелбрейт був останнім вождем клану.

Гасло клану: AB OBICE SAEVIOR — «Жорстокий через перешкоди»

Походження ред.

Назва клану — гельського походження. Складається з двох слів — «чужий» та «британець». У істориків є версія, що клан виник частково з ірландських переселенців, а частково від бритів, що просувались на північ тікаючи від англо-саксів і заснували на території Шотландії королівство Стратклайд. Колишня столиця королівства Стратклайд була саме на території землі Леннокс — це фортеця Думбартон. Деякі шотландські клани називають клан Галбрайх кланом Бретануйх (гельск. — Breatanuich) або Кланна-а-Бретанухь (гельск. — Clann-a-Breatannuich) — клан британців. Клан виник на території землі Леннокс, на берегах озера Лох-Ломонд, на північ від фортеці Думбартон. Замок раннього клану Галбрайх був на острові Інхгалбрайх (гельск. — Inchgalbraith), що розташований в західній частині озера Лох-Ломонд у 2 милях на південний схід від Лусс. Геральдист Ян Монкрейффе (гельск. — Iain Moncreiffe) припустив, що зображення на гербі клану та на емблемі трьох голів ведмедя пояснюється легендою походження клану чи його підпорядкування в минулому королю Артуру, ім'я якого в перекладі означає «ведмідь».

Історія клану Гелбрейт ред.

XIII століття ред.

Перший вождь клану Гелбрейт — Гілхріст Бретнах (гельск. — Gilchrist Bretnach), що одружився з внучкою першого графа Леннокс.

IV вождь клану Гелбрейт — сер Вільям Галбрайх Бухернок (гельск. — Sir William Galbraith Buthernock) одружився з сестрою «Чорного Коміна», який був головою найвпливовішого на той час в Шотландії клану. Проте сер Вільям Галбрайх Бухернок став ворогом клану Комін і виступив проти нього, коли виник конфлікт між шотландськими кланами щодо конфлікту навколо малолітнього короля Олександра III який перебував в руках клану Комін. Зрештою сер Вільям Галбрайх Бухернок отримав значний вплив і владу серед шотландських кланів. Він став одним з регентів короля Шотландії у 1255 році.

XIV століття ред.

Син сера Вільяма Галбрайха Бухернока став V вождем клану. Він підтримав Роберта Брюса під час війни за незалежність Шотландії. Потім від одружився з сестрою сера Джеймса Дугласа, якого називали «Добре Серце Сер Дуглас» — він потім вирушив в хрестовий похід і загинув в битві з сарацинами в Іспанії. Він був лідером групи шотландських лицарів, що везли серце Роберта Брюса на Святу Землю — в Палестину.

Утворилася септа клану Кулкреух Страхендрік (гельск. — Culcreuch Strathendrick), яка утворилась у 1320 році і захопила в клані провідні позиції.

XV століття ред.

У 1425 році IX вождь клану Гелбрейт — Джеймс Гелбрейт з септи Кулкреух приєднався до повстання сера Джеймса Мора Стюарта проти короля Шотландії Джеймса І Шотландського на підтримку поваленого регента Мердока Стюарта — герцога Олбані. 600 членів клану були змушені тікати після подавлення повстання. Вони пішли на заслання в землю Кінтайр (шотл. — Kintyre) і на острів Гіга (шотл. — Gigha). Там вони утворили новий клан, що отримав назву МакБретнейх М'Вретні (шотл. — MacBhreatneaich M'Vretny) — «сини британця».

У 1489 році XX вождь клану Томас Гелбрейт був схоплений королем Яковом IV і повішений.

Занепад клану Гелбрейт ред.

XVII глава клану Гелбрейт — Роберт Галбрайх довів клан до цілковитого розорення. Його овдовіла мати проти волі вождя клану вийшла заміж за вождя клану МакОлей — Олея МакОлея Ардінкейпла у 1593 року. Домінуюча септа клану дуже вороже поставилась до Олея МакОлея Ардінкейплаю. Навесні 1593 року септа Кулкреух організувала «Комісію Юстіціарія» — «Комісію Вогня і Меча» з метою помститися клану Грегор. Але клан МакОлей з величезною підозрою поставився до цих дій клану Гелбрейт. Багато кланів прийшли до висновку, що ця комісія насправді не збирається переслідувати МакГрегорів, а збирається діяти проти клану МакОлей. Зрештою під тиском кланів комісія була відібрана у клану Гелбрейт. У 1612 році Роберт Гелбрейт та його дружина змусили були відмовитись від земель Західний Мілігс. У 1622 році Роберт Гелбрейт — лерд Кулкреух був у великих боргах щодо свого родича, якого він спробував вбити. Він був засуджений як заколотник і змушений був відмовитись від замку Кулкреух. Він змушений був тікати в Ірландію, де і помер через 10 років не лишивши своїм нащадкам нічого. Його онук — XIX вождь клану Гелбрейт був останнім вождем клану.

Джерела ред.

Galbraith Name Meaning and History [Архівовано 13 Серпня 2012 у Wayback Machine.]. Ancestry.com. (англ.)
Moncreiffe of that Ilk, Iain (1967). The Highland Clans. London: Barrie & Rocklif. p. p. 84.
Galbraith History. scotclans.com. Архів оригіналу за 18 Травня 2013. Процитовано 5.12.2013. (англ.)
Dewar, Peter Beauclerk, p.482, Burke's Landed Gentry of Great Britain Retrieved November 2011
Pitcairn, Robert (1833). Criminal Trials In Scotland: From A.D. MCCCCLXXXVIII to A.D. MDCXXIV 1.2. Edinburgh: William Tait. p. p. 290.
MacGregor, Amelia Georgiana Murray (1898). History Of The Clan Gregor, From Public Records And Private Collections; Compiled At The Request Of The Clan Gregor Society 1. William Brown. p. p. 234.
Corrections To 200 Years Of Helensburgh. helensburgh-heritage.co.uk. ,thtptym 2007. Процитовано 5.12.2013. (англ.)
Galbraith. celticstudio.com. Архів оригіналу за 23.09.2015. Процитовано 5.12.2013. (англ.)
Clan Galbraith". Standing Council of Scottish Chiefs (clanchiefs.org). Retrieved 2008-06-09.
Tartan — Russell or Mitchell or Hunter or Galbraith. Scottish Tartans World Register (scottish-tartans-world-register.com). Retrieved 2008-09-21.