Києво

село у Шибеницько-Книнській жупанії Хорватії

Ки́єво (хорв. Kijevo) — село та однойменна громада в Хорватії, у далматинській глибинці на південний схід від Книна. В адміністративному відношенні належить до Шибеницько-Книнської жупанії.

Києво
Kijevo
—  Громада  —
Краєвид коло Києва
Краєвид коло Києва
Краєвид коло Києва
Герб
Герб
Координати: 43°58′ пн. ш. 16°21′ сх. д. / 43.967° пн. ш. 16.350° сх. д. / 43.967; 16.350
Країна Хорватія
Жупанія Шибеницько-Книнська
Уряд
 - Голова громади Мартин Ерцеговаць (ХДС)
Площа
 - Повна 74,37 км²
Населення (2001)
 - Усього 533
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Поштовий індекс 22310
Телефонний код(и) 022
Вебсайт: www.kijevo.hr
Києво. Карта розташування: Хорватія
Києво
Києво
Мапа
Києвський стріляний Ісус
Відновлена церква Св. Міховіла в Києві, тричі за XX ст. розвалена до основи сербськими нападниками

Розташування ред.

Києво лежить попід горами Динара в родючій долині біля витоку річки Цетина. Село розташовано на автомагістралі національного значення D1 між містами Врліка та Книн.

Історія ред.

У часи Першої світової війни загинули тридцять чотири жителі Києва.[1]

У Другу світову війну Києво ввійшло до складу Незалежної Держави Хорватія. Навесні 1942 року поселення атакували югославські партизани. У результаті нападу приблизно половина населення Києва вдалася до втечі і переселилася в Славонію і Срем.[2] 8 серпня 1942 на Києво, яке являло тоді укріплений опорний пункт усташів на шляху із Кніна до Врліки, напала 2-га Далматинська пролетарська ударна бригада НВАЮ. Після запеклого ​​бою усташі та їхня сільська міліція, які були добре закріпилися, розуміючи, що більше не можуть утриматися, втекли у Врліку.[3] 27 січня 1943 р. на Києво напали четники в той час, як у селі не було ніяких військових сил чи інших озброєних оборонців, що обернулося загибеллю 45 мирних жителів.[2] Всього в цій війні загинуло 209 мешканців Києва.[2]

Війна за незалежність ред.

Києво зажило сумної слави в 1990 і 1991 роках у ході хорватської Війни за незалежність, ставши одним із перших населених пунктів, що піддалися вкрай жорстокому нападу сербських заколотників з утвореної ними САО Країна. Хорватське міністерство внутрішніх справ створило в Києві поліційну дільницю. Село тоді налічувало 1261 житель, 99,6% з яких — хорвати, але його оточували етнічно сербські села Полача, Цивляне і Цетина. Тому незабаром Києво було взято в кільце і в облогу сербськими військами Мілана Мартича, який 17 серпня 1991 року наказав спорудити барикади, щоб перепинити будь-який доступ до села. 18 серпня 1991 р. Мартич одержав від поліції і жителів Києва ультиматум із вимогою покинути село.

Кінець кінцем, 26 і 27 серпня 1991 року частини Югославської Народної Армії під командуванням полковника Ратка Младича, застосувавши важку артилерію, атакували село і вдерлися в нього, у результаті чого хорватські сили втекли до Дрниша. Решта хорватського населення покинула село після того, як артилерія знищила майже всі їхні оселі. Києво було зрівняно з землею, не вцілів жоден будинок. Кореспондент Белградського телебачення Весна Югович записала ці події. У зв'язку з цим прикладом етнічної чистки Мартича [4] і Младича [5] МТКЮ оголосив воєнними злочинцями. Мілана Мартича засуджено, тоді як Ратко Младич понад 15 років успішно переховувався від правосуддя, лише 26 травня 2011 р. його, нарешті, було викрито і схоплено.

Населення ред.

Населення громади за даними перепису 2011 року становило 417 осіб[6].

Динаміка чисельності населення громади[7]:

Клімат ред.

Середня річна температура становить 11,38 °C, середня максимальна – 25,52 °C, а середня мінімальна – -3,96 °C. Середня річна кількість опадів – 972 мм.[8][9]

Клімат поселення
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Середній максимум, °C 8,68 9,36 12,62 16,48 21,14 24,89 25,52 25,44 20,95 16,44 11,16 8,13
Середня температура, °C 2,38 3,04 6,30 10,15 14,83 18,57 21,14 21,05 16,55 12,06 6,76 3,73
Середній мінімум, °C −3,96 −3,28 −0,01 3,84 8,50 12,25 16,76 16,68 12,18 7,68 2,38 −0,65
Норма опадів, мм 76 70 74 85 71 73 52 62 89 102 119 99
Середньомісячна швидкість вітру, м/с 1.72 1.98 2.22 2.20 1.98 1.75 1.75 1.60 1.70 1.72 1.95 1.95
Середньомісячна сонячна радіація, кДж/м²·день 5276 7988 11651 16017 19936 22301 24015 21023 15669 10221 5717 4483
Джерело: [8][9]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Ante Kovačević. Kijevo i okolica : kulturnopovijesna, etnografska i prirodna baština Hrvatskog podinarja. Kijevo : Općinsko poglavarstvo, 2000. (pg. 18)
  2. а б в Ante Kovačević. Kijevo i okolica : kulturnopovijesna, etnografska i prirodna baština Hrvatskog podinarja. Kijevo : Općinsko poglavarstvo, 2000. (pgs. 21-22)
  3. Drago Gizdić. Novembar - Druga dalmatinska brigada potjerala ustaše iz Kijeva i razbila četnike kod Vrlike / Na specijalnom zadatku. Dalmacija 1942 (pdf). {{cite book}}: |format= вимагає |url= (довідка); Cite має пустий невідомий параметр: |origdate= (довідка)
  4. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 Жовтня 2012. Процитовано 14 Квітня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2002. Процитовано 16 грудня 2002.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Перепис населення 2011 року (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 4 Червня 2017.
  7. Чисельність населення за роками (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 18 Травня 2021.
  8. а б Fick, S.E., R.J. Hijmans (2017). Worldclim 2: New 1-km spatial resolution climate surfaces for global land areas. International Journal of Climatology. Архів оригіналу за 12 Березня 2022. Процитовано 29 Березня 2022.
  9. а б значення визначено за географічними координатами поселення із роздільною здатністю 2,5'

Посилання ред.

Координати: 43°58′44″ пн. ш. 16°21′04″ сх. д. / 43.97889° пн. ш. 16.35111° сх. д. / 43.97889; 16.35111