Китовий вус — рогові пластини у китових, що звисають з піднебіння та служать для відсіювання планктона, основної їжі.

Китовий вус
Зображення
Виробляється з китовиді
CMNS: Китовий вус у Вікісховищі
Щетинки китового вуса

Короткий опис ред.

На місці відсутніх зубів у верхній щелепі беззубого кита розвиваються від 360 до 800 довгих (від 20 до 450 см) рогових пластин, що їх називають «китовим вусом» (звідси назва «Вусаті кити»), розташованих поперек ясен з інтервалами 0,3—1,2 см одна від одної, закриваючи з боків ротову порожнину. Внутрішній край та вершина кожної пластини розщеплені на тонкі й довгі щетинки, що утворюють своєрідне густе сито або фільтр, який дозволяє китами відціжувати з води планктонних молюсків, ракоподібних та дрібну рибу.

Використання ред.

Китовий вус здавна застосовується для різноманітих виробів: щетиною з китового вуса набивають меблі та матраци, з китового вуса роблять щітки, корсети тощо.

До винаходу пластмасових матеріалів китовий вус застосовувався при шитті одягу та корсажної білизни, як матеріал для елементів, що надають певну форму, наприклад, бюска. Тож словосполучення «китовий вус» і досі вживають, як синонім таких деталей, незалежно від матеріалу, з якого вони виготовлені.

Галерея ред.

Література ред.

  • St. Aubin, D. J.; Stinson, R. H.; Geraci, J. R. (1984). Aspects of the structure and composition of baleen, and some effects of exposure to petroleum hydrocarbons. Canadian Journal of Zoology. 62 (2): 193–8. doi:10.1139/z84-032. 
  • Meredith, Robert W.; Gatesy, John; Cheng, Joyce; Springer, Mark S. (2010). Pseudogenization of the tooth gene enamelysin (MMP20) in the common ancestor of extant baleen whales. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. 278 (1708): 993–1002. doi:10.1098/rspb.2010.1280. PMC 3049022. PMID 20861053. Загальний оглядThoughtomics (March 16, 2011). 
  • P.-H. Fontaine, Baleines et phoques, biologie et écologie, Éditions MultiMondes, Québec, 2005, 432 p. ISBN 2-89544-076-X
  • , Les baleines et autres rorquals, Delachaux et Niestlé, coll. « Sentiers du naturaliste », Paris, 2010 ISBN 978-2-6030-1640-4

Посилання ред.