Кислов Ігор Миколайович

український футболіст

І́гор Микола́йович Кисло́в (нар. 19 липня 1966, Донецьк, СРСР) — український та туркменський футболіст, футбольний функціонер. Відомий насамперед завдяки виступам у складі полтавської «Ворскли», кропивницької «Зірки», болгарського «Етира» та збірної Туркменістану.

Ф
Ігор Кислов
Особисті дані
Повне ім'я Кислов Ігор Миколайович
Народження 19 липня 1966(1966-07-19) (57 років)
  Донецьк, СРСР
Зріст 190 см
Вага 88 кг
Прізвисько Кіса
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна / Туркменістан Туркменістан
Позиція півзахисник / нападник
Юнацькі клуби
СРСР «Шахтар» Д
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1988—1990 СРСР «Ворскла» 107 (28)
1990—1992 Болгарія «Етир» 58 (11)
1993 Туніс «Сфаксьєн» ? (6)
1993—1994 Болгарія «Етир» 25 (12)
1994—1995 Болгарія «Дунав» ? (12)
1995—1996 Болгарія «Етир» 24 (3)
1996—1998 Україна «Ворскла» 52 (9)
1997—1998   Україна «Ворскла-2» 4 (2)
1998—2000 Україна «Зірка» 48 (13)
1998—2000   Україна «Зірка-2» 5 (2)
2000—2001 Україна «Таврія» 24 (4)
2002 Україна «Прикарпаття» 10 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1998 Туркменістан Туркменістан  ? (3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис ред.

Ігор Кислов народився в Донецьку. З 1973 по 1981 рік навчався в середній школі № 20, після чого вступив до СПТУ № 27 на спеціальність «автослюсар», яке закінчив у 1984 року. Суміщав навчання з грою у футбол та хокей. У 1984 році дебютував у дублюючому складі «Шахтаря». Того ж року був викликаний до лав Радянської армії. Службу проходив у Бахмуті, де грав за місцеву аматорську команду. У 1987 році виступав за куп'янський «Металург» та харківський «Металіст», у якому грав переважно за дублюючий склад (12 матчів, 1 гол), а також зіграв у фіналі кубку Федерації футболу СРСР.[1][2]

У 1988 році Віктор Пожечевський запросив Кислова до полтавської «Ворскли», де той одразу ж став одним з провідних гравців та головних бомбардирів команди. В дебютному сезоні разом з командою здобув «срібло» української зони другої ліги чемпіонату СРСР.

З 1990 по 1995 рік виступав за кордоном. Найбільших успіхів досяг у складі болгарського «Етира», здобувши золоті нагороди чемпіонату. Нетривалий час був гравцем туніського «Сфаксьєна» та іншого болгарського клубу — «Дунав».

У 1996 році повернувся до України, приставши на пропозицію Пожечевського, що саме вивів «Ворсклу» до вищої ліги. У першому ж сезоні в найвищому дивізіоні полтавський клуб на чолі з капітаном команди Кисловим здобув «бронзу» чемпіонату України, встановивши своє найвище досягнення за час існування клубу. Яскрава та надійна гра Ігора Кислова привернула увагу Валерія Лобановського, що розглядав варіант запрошення 30-річного півзахисника до «Динамо», однак зрештою саме вік став на заваді тому, аби Кислов продовжив кар'єру в Києві.

У 1998 році Віктор Пожечевський залишив «Ворсклу» та очолив національну збірну Туркменістану. Потребуючи досвідчених футболістів для підсилення складу, він запропонував прийняти туркменське громадянство в тому числі й Кислову, який погодився захищати кольори збірної на Літніх Азійських іграх 1998. Великою мірою саме два голи Кислова у ворота збірної Південної Кореї та м'яч у ворота індійців дозволили туркменам потрапити до вісімки найкращих команд Азії.

Того ж року Ігор Кислов перейшов до лав кропивницької «Зірки», за яку відіграв два повноцінні сезони. Протягом 2000—2001 років Кислов захищав кольори сімферопольської «Таврії», а у 2002 році завершив активні виступи[3] та обійняв посаду тренера-викладача з футболу в СДЮШОР. У серпні наступного року був призначений директором ДЮСШ «Ворскла» з футболу ім. І. І. Горпинка.

У листопаді 2006 року Кислова було призначено на посаду начальника відділу фізкультури і спорту управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Полтавської міської ради, а у березні 2011 року він очолив фізкультурно-спортивне товариство «Україна»[4].

Досягнення ред.

Примітки ред.

  1. 1987 год. 18 ноября. Спартак (Москва) - Металлист (Харьков) 4:1 Ф. fc-dynamo.ru. Архів оригіналу за 25 Лютого 2018. Процитовано 25 березня 2019.
  2. Кислов Игорь Николаевич, 19.07.1966, футболист. footballfacts.ru. Процитовано 25 березня 2019.
  3. Игорь Кислов завершил карьеру (рос.) . «Террикон». Архів оригіналу за 26 Жовтня 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.
  4. Игорь Кислов победил с разницей в три голоса (рос.) . «Полтавщина». Архів оригіналу за 30 Жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.

Посилання ред.

Інтерв'ю