Вікіпедія

Кейт Аткінсон

Англійський письменник
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аткінсон.

Кейт Аткінсон (англ. Kate Atkinson; нар. 29 грудня 1951, Йорк, Англія) — британська письменниця, драматургиня і авторка новел і романів, чиї твори відомі своїми складними сюжетами, експериментальною формою та нерідко ексцентричними персонажами. За досягнення у літературі, у 2011 році, на честь Дня Народження[en], Аткінсон була нагороджена Орденом Британської імперії.

Кейт Аткінсон
англ. Kate Atkinson
Народилася 20 грудня 1951(1951-12-20)[1][2][…] (72 роки)
Йорк, Йорк, Північний Йоркшир, Англія, Велика Британія[4][5]
Країна  Велика Британія
Місце проживання Единбург
Вітбі
Діяльність сценаристка, письменниця-романістка, драматургиня, журналістка, авторка оповідань, письменниця
Сфера роботи літературна діяльністьd[6], детективна література[d][6], драма[6] і проза[6]
Alma mater Університет Данді і Queen Anne Grammar Schoold
Мова творів англійська
Жанр поезія, історична белетристика і детектив
Членство Королівське літературне товариство
Нагороди
член ордена Британської імперії

E. M. Forster Awardd (1998)

член Королівського літературного товариства[d]

Saltire Awardsd

Сайт: kateatkinson.co.uk

Життя ред.

Кейт Аткінсон народилась у родині аптекаря. Сім'я мешкала у квартирі над крамницею батька Кейт. Вона отримала початкову освіту у приватній підготовчій школі, а пізніше — в школі-гімназії Королеви Анни для дівчат[en] у Йорку (англ. Queen Anne Grammar School).

Із захопленням читаючи з дитинства, вона вивчала англійську літературу в Університеті Данді (Шотландія), де у 1974 році отримала ступінь магістра та залишилась щоб вивчати американську літературу для докторантури за темою дисертації «Постмодерністська американська розповідь в історичному контексті». Кейт часто публічно заявляла, що зазнала невдачі на усному іспиті перед Дисертаційним комітетом. Хоча Аткінсон й було відмовлено у ступені, вивчення постмодерністських стилістичних елементів американських письменників, таких як Курт Воннеґут і Дональд Бартелмі, вплинуло на її подальшу творчу роботу.

Впродовж періоду з кінця 1970-х років і протягом більшої частини 80-х років, після закінчення університету, Кейт Аткінсон працювала у різноманітних сферах — від помічниці по господарству і секретаря юриста до виховательки та викладача, деякі з яких дозволяли їй використовувати та розвивати свої літературні інтереси.

Творча діяльність ред.

У 1981—82 роках Кейт Аткінсон почала писати короткі розповіді, обравши таку форму застосування своєї творчої енергії. Незабаром її коротка історія «У Китаї» виграла конкурс, профінансований журналом Woman's Own[en]. Нагорода надихнула її писати фантастику для інших видавництв, включаючи Good Housekeeping та Daily Mail. У 1993 році коротка історія «Кармічні матері — реальність чи міф?» (англ. Karmic Mothers – Fact or Fiction?), про двох жінок, госпіталізованих за їх спроби самогубства та відновлення поряд з пологовим відділенням, отримала премію Ian St. James Award, історія була екранізована в 1997 році.

Перший роман Аткінсон був трагікомедією «За лаштунками в музеї» (англ. Behind the Scenes at the Museum, 1995), який складався з серії раніше написаних коротких оповідань. Роман зосереджується на Рубі Леннокс, чия розповідь про самопізнання остаточно стає історією виживання її сім'ї через дві світові війни. Робота стала бестселером Sunday Times, отримала нагороду Книга року 1995[7]. (англ. 1995 Book of the Year) та першу книжкову премію New Whitbread Book Awards (пізніше перейменована в нагороду Costa Book Awards).

У своєму другому романі «Людський крокет» (англ. Human Croquet, 1997) Аткінсон використовує нехронологічні спогади та магічний реалізм, щоб донести міфічну історію до головної героїні Ізабелли Фейрфакс з минулого її родини.

Схильність Аткінсон до експерименту з літературними прийомами виділяється в її наступному романі «Емоційно неймовірний» (англ. Emotionally Weird, 2000), в якому вона позначила різні шрифти певним символам та налаштуванням.

Згодом Аткінсон почала писати серію кримінальних трилерів, головним героєм яких є приватний слідчий Джексон Броуді (англ. Jackson Brodie) — детектив з Кембриджу. «Злочини минулого» (англ. Case Histories, 2004), перша книга в серії, увійшла у короткий список для премії Whitbread Book Award, а пізніше була екранізована, де роль Броуді зіграв британський актор Джейсон Айзекс. Палким шанувальником та пропагандистом перших детективних романів Аткінсон є Стівен Кінг.

У 2009 році вона пожертвувала оповідання «На щастя, ми живемо зараз» для проекту Oxfam «Ox-Tales» — чотирьох збірок британських оповідань, написаних 38 авторами. Оповідання Аткінсон було опубліковане у збірці «Земля»[8][9].

Нагороди ред.

Українські видання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ NooSFere — 1999.
  3. ↑ Rogers K. Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118197436 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ http://www.contactmusic.com/kate-atkinson/news/kate-atkinson-life-after-life_3589221
  6. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  7. ↑ Kate Atkinson | Biography, Books, & Facts | Britannica.com (англ.). Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  8. ↑ Ox-Tales. Oxfam. Архів оригіналу за 18 March 2012. Процитовано 14 November 2010.
  9. ↑ Charity to benefit from county writer's stories. whitbygazette.co.uk. Процитовано 1 March 2019.
  10. ↑ Allen, Kate (7 вересня 2009). Coben, Cole, Atkinson vie for crime awards. The Bookseller[en]. Архів оригіналу за 10 вересня 2009. Процитовано 17 листопада 2018.
  11. ↑ Former winners recapture Costa prize. BBC News. 6 January 2014. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 6 January 2014.
  12. ↑ Walter Scott Prize Shortlist 2014. Walter Scott Prize. 4 квітня 2014. Архів оригіналу за 15 April 2014. Процитовано 17 листопада 2018.
  13. ↑ South Bank Sky Arts Awards – Winners 2014. West End Theatre. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 18 лютого 2015.
  14. ↑ Costa Book Awards (PDF). Costa Novel Award Winner 2015. Costa Coffee. 5 січня 2016. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кейт_Аткінсон&oldid=41758888