Касименко Олександр Карпович

Олександр Карпович Касименко
Народився 10 (23) червня 1905(1905-06-23)
Велика Бурімка, Черкаська область
Помер 13 січня 1971(1971-01-13) (65 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна  УРСР
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Полтавський інститут народної освіти
Галузь історія
Заклад Інститут історії АН УРСР
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Ю. М. Мацейко,
Р. Г. Симоненко,
Д. М. Филипенко
Аспіранти, докторанти Мацейко Юрій Михайлович
Симоненко Рем Георгійович
Відомий завдяки: - директор Інституту історії АН УРСР
- підготовку «Історії міст і сіл Української РСР»
Нагороди Державна премія СРСР

Олександр Карпович Касименко (нар. 10 (23) червня 1905(19050623), Велика Бурімка — пом.13 січня 1971, Київ) — український історик, доктор історичних наук (1959), професор (1961).

Біографія ред.

Народився (10 (23) червня 1905 року в селі Велика Бурімка (нині село Чорнобаївського району Черкаської області). У 1926 році закінчив факультет соцвиховання Полтавського інституту народної освіти.

У 19271932 роках викладач соціально-економічних дисциплін Полтавського індустріального технікуму та Полтавського сільгоспінституту. З серпня 1933 року доцент, з грудня 1934 року — завідувач кафедри історії Росії і народів СРСР Полтавського педагогічного інституту. Водночас редагував газету «Більшовик Полтавщини» [1] (19321935 роки).

На початку 1935 року виключений із партії і був знятий із посад «за прояв націоналізму» (відновлений у партії у травні 1935 року). З вересня 1935 року по серпень 1939 року викладав історію в педучилищі і на курсах підготовки істориків для середніх шкіл.

1939—41 — завідувач кафедри Житомирського педагогічного інституту. Під час радянсько-німецької війни перебував на партійній роботі. 1941—43 — редактор обласної газети в м. Чкалов (тепер м. Оренбург, РФ). 1943—1946 — лектор ЦК КП(б)У. 1946—1947 — консультант ЦК КП(б)У.

Одночасно від 1944 — старший викладач Київського університету і педагогічного інституту (до 1946).

З жовтня 1945 року по травень 1951 року - завідувач кафедри історії міжнародних відносин і зовнішньої політики факультету міжнародних відносин Київського університету.

Підготував працю з історії радянсько-польських взаємин, яку захистив як кандидатську дисертацію (1946).

Від жовтня 1946 до кінця 1947 — редактор зовнішньополітичного українського щомісячника «Сучасне і майбутнє».

Брав участь у підготовці мирних договорів з колишніми союзниками Німеччини у Другій світовій війні у складі делегації України на Паризькій мирній конференції 1946.

1947 — член делегації України на сесії Економічної комісії ООН для Європи.

В 19471964 роках — директор Інституту історії АН УРСР, редактор його «Наукових Записок», автор програмових статей про завдання історичної науки в УРСР.

З 1964 року — заступник головного редактора Української радянської енциклопедії по «Історії міст і сіл Української РСР». За участь у підготовці цього видання нагороджений (посмертно) Державною премією СРСР у галузі науки.

Підготував ряд кандидатів і докторів наук (серед яких Ю. М. Мацейко, Р. Г. Симоненко, Д. М. Филипенко та ін.).

Помер у Києві 13 січня 1971 року.

Твори ред.

  • «Возз'єднання України з Росією і його історичне значення» (1954 р.);
  • «Російсько-українські взаємовідносини 1648—початку 1651 р.» (1955 р.);
  • «Історія Української РСР» (1960 р.).

Джерела та література ред.

Література ред.

Примітки ред.

  1. Так називалася газета «Зоря Полтавщини» у період із 1924 по 1941 рр.