Карусель (фільм, 1950)
«Карусель» (фр. La Ronde) — французький фільм 1950 року, поставлений режисером Максом Офюльсом за комедією «Хоровод» (Reigen), написаною Артуром Шніцлером у 1897 році.
Карусель | |
|---|---|
| фр. La Ronde | |
 | |
| Жанр | драма / мелодрама |
| Режисер | Макс Офюльс |
| Продюсер |
Ральф Бом Саша Гордін |
| Сценарист | Жак Натансон, Макс Офюльс |
| На основі | п'єси Артура Шніцлера Хоровод |
| У головних ролях |
Антон Волбрук Симона Синьйоре Серж Реджані |
| Оператор | Крістіан Матра |
| Композитор | Оскар Штраус |
| Художник | Жан д'Обон |
| Кінокомпанія | Films Sacha Gordine |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 95 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |
 Франція |
| Рік | 1950 |
| Дата виходу |
Франція: 27 вересня 1950 DVD-реліз: 16 жовтня 2003[1] |
| Касові збори | 2 689 115 (переглядів у Франції)[2] |
| IMDb | ID 0042906 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
Сюжет ред.
Дія фільму відбувається біля каруселі в центрі Відня на початку XX століття. Герої з'являються і зникають, переміщуючись під звуки музики з каруселі у спальні та інші місця, а потім знову повертаються на карусель. Оповідач відбирає комічні ситуації зваблювання і робить припущення відносно майбутніх пар. Сцени зваблювання починаються епізодом з повією (Симона Синьйоре).
Повія зазиває молодого військового (Серж Реджані), який спочатку опирається, але починає поводитися зовсім інакше, почувши, що для нього все буде безплатно. Вона відводить його під міст, а йдучи, він навіть не пропонує їй сигарету. На балу він спокушає покоївку, і ведучий гри пропонує їй перескочити вперед на два місяці: покоївка знаходить собі нове місце і там позбавляє цноти сина хазяїв, який незабаром винаймає квартиру для таємних зустрічей з одруженою жінкою. Після невеликої затримки карусель зупиняється, але потім запускається знову.
Увечері вона і її чоловік у ліжку розмовляють про жінок: він говорить про дівчат, з якими знався в молоді роки, а потім про одружених пані. Трохи пізніше він запрошує дівчину до приватного кабаре і пропонує їй постійно зустрічатися у затишному гніздечку, яке облаштує для неї, знявши напрокат. Вона запрошує у це гніздечко поета, скептика та оригінала, що базікає без угаву. У поета роман з акторкою, що грає головну роль у його п'єсі. Вона приймає у себе молодого графа (Жерар Філіп), друга своєї матері. На екрані з'являється оповідач з кіноплівкою і ножицями в руках. Він вирізає кілька кадрів, і дія поновлюється, щоб показати двох коханців в обіймах одне одного після сексу.
Граф мусить знову зустрітися з акторкою в той же вечір, але напивається і проводить ніч у ліжку з тією ж повією.
У ролях ред.
| Антон Волбрук | ···· | ведучий гри |
| Симона Синьйоре | ···· | Леокадія, повія |
| Серж Реджані | ···· | Франц, молодий військовий |
| Сімона Сімон | ···· | Марі, покоївка |
| Данієль Желен | ···· | Альфред, незайманий |
| Даніель Дар'є | ···· | Емма, заміжня жінка |
| Фернан Граве | ···· | Шарль, чоловік |
| Одетт Жуайє | ···· | Анна, дівчина |
| Жан-Луї Барро | ···· | Робер, поет |
| Іза Міранда | ···· | Шарлотта, акторка |
| Жерар Філіп | ···· | граф |
Визнання ред.
| Нагороди та номінації фільму «Карусель»[3] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1950 | 11-й[en] Венеційський кінофестиваль | Золотий лев | Карусель | Номінація | |
| Найкращий сценарій | Жак Натансон, Макс Офюльс | Перемога | |||
| Найкращі декорації | Жан д'Обон | Перемога | |||
| 1952 | 24-та церемонія вручення нагороди «Оскар» | Найкращий сценарій | Жак Натансон, Макс Офюльс | Номінація | |
| Найкраща робота художника-поставновника | Жан д'Обон | Номінація | |||
| 5-та церемонія вручення нагород[en] BAFTA | Найкращий фільм | Карусель | Перемога | ||
Критика ред.
Французький історик кіно Жак Лурселль схарактеризував «Карусель» «найкращим зразком офюльсівського бароко», до якого ніколи у французькому кіно «не було таких літературних діалогів […], актори не працювали в такій фамільярній і відстороненій манері (особливо Жерар Філіп) і настільки абстрактна схема не мала такого успіху у масового глядача»[4].
Додаткові факти ред.
- У 1952 році цензори штату Нью-Йорк відмовилися видати ліцензію на демонстрацію фільму, мотивуючи це тим, що він є «аморальним» і може «підірвати суспільну мораль». Апеляційний суд штату Нью-Йорк, підтримав рішення комісії з цензури, зробивши висновок, що стрічка «експлуатує основні інстинкти людини» і надає «чудове підґрунтя для розвитку чуттєвості, аморальності та сексуальної розбещеності». Рішенням Верховного суду США від 18 січня 1954 року постанови нижчих судів були переглянуті й фільм було допущено до прокату[5].
- Наприкінці 1980-х років було знайдено оригінальну копію фільму тривалістю 110 хвилин, показану публіці лише один раз у червні 1950 року. Клод Бейлі в журналі «L'Avant-Scène» писав, що «Офюльсу довелося обчикрижити стрічку, вирізавши або пом'якшивши деякі ключові сцени». Ця копія вийшла в кінотеатральний прокат у 1989 році[4].
- У 1964 році Роже Вадим зняв римейк фільму, який на думку Жак Лурселля «краще за все забути назавжди»[6].
Примітки ред.
- ↑ La Ronde (DVD) на AlloCiné
- ↑ La Ronde des heures (1950) на JPBox-Office
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Карусель» на сайті IMDb
- ↑ а б Жак Лурселль, 2009, с. 891.
- ↑ Дон Б. Соува. Карусель/La ronde // 125 запрещенных фильмов: Цензурная история мирового кинематографа. — Екатеринбург : Ультра. Культура, 2008. — С. 165-167. — ISBN 978-5-9681-0121-1.(рос.)
- ↑ Жак Лурселль, 2009, с. 892.
Література ред.
- Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 889—892. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
