Кармелітський костел (Мстислав)

Костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії (біл. Касцёл Унебаўзяцця Найсвяцейшай Дзевы Марыі), більш відомий як Кармелітський костел — католицький храм, розташований у місті Мстиславль, Білорусь. Відноситься до Мстиславского деканату Мінсько-Могильовської архідієцезії. Освячений у 1637 році як храм при монастирі кармелітів, тому також широко відомий як костел кармелітів. Реконструйований у 1746—1750 роках. Храм включено до Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь[1]. Найцінніша, з точки зору історичної спадщини, архітектурна пам'ятка Мстиславля[2].

Кармелітський костел
54°01′26″ пн. ш. 31°43′36″ сх. д. / 54.02391000002777588° пн. ш. 31.72688000002777997° сх. д. / 54.02391000002777588; 31.72688000002777997Координати: 54°01′26″ пн. ш. 31°43′36″ сх. д. / 54.02391000002777588° пн. ш. 31.72688000002777997° сх. д. / 54.02391000002777588; 31.72688000002777997
Тип споруди костел
Розташування  БілорусьМстислав
Архітектор Йоган-Кристоф Глаубіц
Стиль бароко
Належність католицька церква
Єпархія Мінсько-Могильовська архідієцезія
Стан Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь
Кармелітський костел (Мстислав). Карта розташування: Білорусь
Кармелітський костел (Мстислав)
Кармелітський костел (Мстислав) (Білорусь)
Мапа
CMNS: Кармелітський костел у Вікісховищі
Знак «Історико-культурна цінність» Об'єкт Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь, № 511Г000504

Історія ред.

 
Вид костелу в 1913 році

Кармелітський монастир біля підніжжя Замкової гори Мстиславля був заснований на початку XVII століття[3]. Костел при монастирі спочатку був дерев'яним і непримітним, але в 1617—1637 роках на його місці був побудований великий кам'яний храм. У 1654 році, після взяття Мстиславля московськими військами, ченці-кармеліти були вбиті, й цим подіям присвячені дві центральні фрески храму — «Взяття Мстиславля московськими військами 1654 року» і «Вбивство ксьондзів»[1][2].

У 1746—1750 роках храм було реконструйовано під керівництвом Йогана-Кристофа Глаубіца (верхівки веж, декор фасаду, форма даху)[2].

Архітектура ред.

 
Вид із Замкової гори

Архітектурний стиль храму одні джерела визначають як бароко і рококо[1], інші — як Віленське бароко[4]. Церква Вознесіння має три нави, ширина середньої — близько дев'яти метрів, вони відокремлені одна від одної двома рядами по три колони в кожній. План головної частини храму схожий формою до квадрату. П'ятигранна апсида завершує центральну наву, зліва від неї розташована двоповерхова прибудова («тепла каплиця»).

Головною визначною пам'яткою інтер'єру церкви є 20 фрескових композицій, датовані XVII століттям[1], які непогано збереглися, незважаючи на жалюгідний стан храму.

На даний час католицька парафія проводить служби у прибудові, головне приміщення костелу заставлене будівельним устаткуванням, проте реставраційні роботи припинені через нестачу фінансування[3]. Планується найближчим часом відновити реставрацію церкви, яку планувалося завершити до 2016 року.

Примітки ред.

  1. а б в г Збор помнікаў гісторыі і культуры. Магілёўская вобласць. Стр. 305. Архів оригіналу за 11 вересня 2014. Процитовано 21 березня 2020.
  2. а б в Храм на сайте globus.tut.by. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  3. а б Храм на сайте Могилёвского областного исполнительного комитета. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 21 березня 2020.
  4. Габрусь Т. В. «Мураваныя харалы: сакральная архітэктура беларускага барока». Мінск, «Ураджай», 2001 год. [Архівовано 11 вересня 2014 у Wayback Machine.] ISBN 985-04-0499-X.

Література ред.

Посилання ред.