Карл I Орлеанський

Карл I Орлеанський (фр. Charles d'Orléans, 24 листопада 1394, Париж — 5 січня 1465, Амбуаз) — герцог Орлеанський (1407—1465), граф де Блуа, де Дре і де Куртене, французький феодал і воєначальник, член королівського дому Валуа, один з найбільш видатних поетів Франції.

Карл I Орлеанський
фр. Charles Ier d'Orléans
Народився	24 листопада 1394 Париж, Королівство Франція
Помер	5 січня 1465 (70 років) або 4 січня 1465(1465-01-04) (70 років) Амбуаз
Поховання	Абатство Сен-Дені
Країна	Франція
Діяльність	поет, письменник
Знання мов	середньофранцузька і французька
Magnum opus	La retenue d'amoursd, Le livre contre tout pechéd, Fortunes stabilnesd, Discours au suject du procez criminel de Jean II, duc d'Alençond, Canticum amorisd, Le lay piteuxd, Le dit de Franced і Songe en complainted
Титул	герцог
Рід	Валуа
Батько	Людовик Орлеанський
Мати	Валентина I
Брати, сестри	Marguerite, Countess of Vertusd, John, Count of Angoulêmed, Жан де Дюнуа і Philipd
У шлюбі з	Ізабелла Валуа (королева Англії), Bonne of Armagnacd і Марія Клевська
Діти	Людовик XII, Joan of Valois, Duchess of Alençond, Marie of Orléans, Viscountess of Narbonned і Anne of Orléans, Abbess of Fontevraudd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Походив з Орлеанської гілки династії Валуа. Карл був онуком короля Карла V Мудрого, сином герцога Людовика Орлеанського і Валентини Вісконті. Згодом його син Людовик у 1498 році став королем Франції як Людовик XII.

Життєпис

Народився 24 листопада 1394 року в Отелі Сен-Поль в Парижі. До 1407 року був титулярним графом Ангулемським, у 1406 році став герцогом де Валуа, після смерті батька — герцог Орлеанський (1407—1465), крім того носив титули: графа де Блуа, де Дре і де Куртене, сеньйора де Люзарша, де Шаблі, де Ла-Фер-ан-Тарденуа, де Гандель, де Шалон-сюр-Марн, де Седенія, де Шатільон, де Креси, д'Еперне і де Монтаржи.

У 1415 році після битви під Азенкуром герцог Орлеанський потрапив в англійський полон і 25 років провів у лондонському Тауері. Цінність бранця полягала в тому, що він був номінальним главою арманьяків, крім того за нього було нікому сплатити викуп. Ніяких забав у Тауері не було, тому він почав писати вірші. Звільнений з англійського полону завдяки зусиллям бургундського герцога Філіппа Доброго, викуп сплатив з приданого своєї третьої дружини Марії, дочки герцога Клевського. Його повернення в Орлеан було відзначено народом як велике свято; сам герцог до свого повернення написав баладу з рефреном «(знайте), що миша поки ще жива». За одним з джерел, він до цього часу знав французьку гірше англійської.

Карл Орлеанський у лицарській сукні.

Майстер балади (написав 131 баладу), рондо (понад 400), пісні. До нього (як до «принцу» — судді поетичного змагання) звернені деякі балади його сучасника Франсуа Війона. Проводив поетичні змагання в Блуа (найвідоміше — конкурс балад на рядок «Від спраги вмираю над струмком», оголошений з нагоди пересохлого в замку колодязя; в змаганні взяв участь сам Карл, Війон і багато інших поетів). Карл писав вірші не тільки французькою, але і англійською мовою, яку за час полону вивчив досконально. Його вважають зачинателем традиції слати записки коханим у день святого Валентина: в Британському музеї є відправлене ним 14 лютого 1416 року віршоване послання дружині.

Помер 5 січня 1465 року в Амбуазі. Похований у Парижі.

Сім'я

Дружини

• 
  1 Ізабелла
  (1389—1409)
• 
  2 Бонна
  (1395—1430)
• 
  3 Марія
  (1426—1487)

Діти

• Від першої дружини:

• 
  Іоанна
  (1409—1432)

• Від другої дружини не було.
• Від третьої дружини:

• 
  1 Марія
  (1457—1493)
• 
  2 Людовик
  (1462—1515)
• 
  3 Анна
  (1464—1491)

Твори

• Повне зібрання творів в проекті Гутенберг [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (фр.)

Джерела

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907./Карл Орлеанский (рос.)
• Hella S. Haasse et traduit du néerlandais par Anne-Marie de Both-Diez, En la forêt de longue attente le roman de Charles d'Orléans, Paris, Éd. du Seuil, 2007 (фр.)