Карл Рецлафф

Карл Едуард Еміль Людвіг Вільгельм Діц, з 1894 року — Рецлафф (нім. Karl Eduard Emil Ludwig Wilhelm Dietz (Retzlaff); 7 травня 1890, Гіссен — 23 квітня 1967, Гросгансдорф) — німецький офіцер, один з керівників поліції порядку (ОРПО), группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції. Доктор права (1922).

Карл Рецлафф
нім. Karl Eduard Emil Ludwig Wilhelm Retzlaff
Народився	7 травня 1890(1890-05-07) Гіссен, Гессен, Німеччина
Помер	23 квітня 1967(1967-04-23) (76 років) Гросгансдорф
Країна	Німеччина
Діяльність	правник
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СС і Corps Hassia-Gießen zu Mainzd
Військове звання	Группенфюрер СС,  генерал-лейтенант поліції (30 січня 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Ганзейський хрест (Гамбург) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Галліполійська зірка Медаль «За відвагу» (Гессен) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Командорський хрест ордена Заслуг (Угорщина) Почесний знак Німецького Червоного Хреста Медаль «За вислугу років у поліції» 1-го ступеня Медаль «За вислугу років у поліції» 2-го ступеня Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Йольський свічник СС Кільце «Мертва голова»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Син лікаря Йоганна Діца. Після смерті батька мати Карла вийшла за торговця Макса Рецлаффа, який його всиновив. З 1910 року вивчав право у Гіссенському університеті. У вересні 1913 року поступив на службу в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після війни був членом фрайкору «Шлезвіг-Гольштайн». Після звільнення з армії вступив на службу в поліцію. В 1920 році вступив у союз Киффгойзера, в 1933 році — в Сталевий шолом, в листопаді 1937 року — в НСДАП (квиток № 4 349 909), 1 серпня 1939 року — в СС (посвідчення № 337 700). 28 листопада 1939 року був призначений інспектором (пізніше — командувачем) ОРПО у Відні. 1 вересня 1943 року переведений на аналогічну посаду в Гамбург. Після війни заарештований, в 1947 році звільнений.

Звання

• Фанен-юнкер (28 вересня 1913)
• Фанен-юнкер-унтер-офіцер (1914)
• Фенріх (18 липня 1914)
• Лейтенант без патенту (16 вересня 1914)
• Обер-лейтенант (27 січня 1918)
• Обер-лейтенант поліції (1 жовтня 1919)
• Гауптман поліції (16 грудня 1919)
• Майор поліції (9 липня 1924)
• Оберст-лейтенант поліції (1 вересня 1934)
• Оберст охоронної поліції (30 січня 1937)
• Штандартенфюрер СС (1 серпня 1939)
• Оберфюрер СС (1 вересня 1939)
• Генерал-майор охоронної поліції запасу (13 вересня 1939)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор поліції (20 квітня 1940)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (30 січня 1944)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Військова медаль (Османська імперія)
• Медаль «За відвагу» (Гессен)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (24 серпня 1938)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Право на носіння зіг-рун на формі поліції порядку
• Почесний знак Німецького Червоного Хреста 2-го класу
• Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го, 2-го і 1-го ступеня (25 років)
• Йольський свічник (грудень 1939)
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Почесний знак протиповітряної оборони 2-го класу (30 березня 1940)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами

Література

• Andreas Schulz, Günter Wegmann: Die Generale der Waffen-SS und der Polizei. Band 4: Podzun–Schimana. Biblio-Verlag, Bissendorf 2009, ISBN 978-37648-2595-2, S. 253–259.