Каракол
Каракол (кирг. Каракол — Чорна рука) — місто в Киргизстані, адміністративний центр Іссик-Кульської області. В 1889–1922 і 1939–1992 роках носив назву Пржевальськ. Населення (2009) — 63,4 тис. осіб.
| Каракол кир. Каракол | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 42°29′26″ пн. ш. 78°23′37″ сх. д. / 42.490555555583775° пн. ш. 78.39361111113878167° сх. д.Координати: 42°29′26″ пн. ш. 78°23′37″ сх. д. / 42.490555555583775° пн. ш. 78.39361111113878167° сх. д. | |||||
| Країна | Киргизстан | ||||
| Регіон | Іссик-Кульська область | ||||
| Столиця для | Іссик-Кульська область, Пржевальський повітd, Q4213915? і Q4377576? | ||||
| Засновано | 1869 | ||||
| Площа | 48,05 км² | ||||
| Населення | 63400 | ||||
| Висота НРМ | 1690 м | ||||
| Міста-побратими | Ешвіль (Північна Кароліна) | ||||
| Часовий пояс | UTC+6 | ||||
| GeoNames | 1528121 | ||||
| OSM | ↑178025 ·R (Іссик-Кульська область) | ||||
| Поштові індекси | 722200 | ||||
| Міська влада | |||||
| Вебсайт | karakol.com.kg | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
  Каракол Каракол (Киргизстан) | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Каракол у Вікісховищі | |||||
Географія ред.
Місто розташоване у східній частині області, біля підніжжя хребта Терскей-Алатоо, у нижній течії річки Каракол, за 12 км від узбережжя озера Іссик-Куль, на висоті 1690–1850 метрів над рівнем моря. Відстань до міста Бішкек — 400 км, до найближчої залізничної станції Баликчі 220 км по автодорозі та водним шляхом — 184 км.
Каракол — найкраще місце для прибережних досліджень та трекінгу. Місто приваблює треккерів, мандрівників та альпіністів з усіх континентів своїми мальовничими та первозданними гірськими ландшафтами.
В ущелині-каньйоні Каракол хребта Терськей-Алатоо за 7 км від міста серед величних хвойних лісів діє гірськолижна база «Каракол» з 5 підйомниками (перепад висот від 3450 м до 2300 м)[1],[2],[3]. У радянські часи її використовували для проведення тренувань Олімпійської збірної країни.
З панорамної вершини 3040 м над рівнем моря, куди йде підйомник, відкриваються прекрасні види на високогірне озеро Іссик-Куль та найближчі п'ятитисячники (найвищий на хребті пік Каракол — 5281 м і гострий пік Джигіт — 5173 м).
Від Каракола на захід по південному березі Іссик-Куля за 30 км знаходяться курорти Джети-Огуз (Сім биків) та Жили-Су (Тепла вода). На схід за 10 км — курорт Джергалан[4], а за 50 км — у відрогах Тянь-Шаню льодовикове озеро Мерцбахера. Від нього трекінг до МАЛ «Хан-Тенгрі».
Клімат ред.
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується континентальним субарктичним кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 15.9 °C (60.6 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -13.2 °С (8.2 °F).[5]
| Клімат Каракола | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середня температура, °C | −13,2 | −11,5 | −3,1 | 5,2 | 9,9 | 13,4 | 15,9 | 15,2 | 10,6 | 3,8 | −4,2 | −10,2 | 2,7 |
| Норма опадів, мм | 8.9 | 10.3 | 19.4 | 35.3 | 50.6 | 56.1 | 59.9 | 53 | 36.8 | 24.6 | 16.5 | 11 | 382.4 |
| Днів з опадами | 7,1 | 7,8 | 9,2 | 9,4 | 12 | 12 | 10,7 | 8 | 6,4 | 6,6 | 7,2 | 6,6 | 103 |
| Вологість повітря, % | 69.4 | 69.6 | 59.4 | 46.6 | 47.2 | 45 | 43 | 41.2 | 42.5 | 49.6 | 58.7 | 68.7 | 53.4 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Історія ред.
Місто було закладене 1869 року, як військово-адміністративний центр на караванній дорозі з Чуйської долини в Кашгарію, штабс-капітаном бароном Каульбарсому, якому було дано завдання вибрати зручне місце для нового міста. І ось першого липня 1869 року вулиці, площі та гостинний двір були закладені. Ця дата і стала вважатися днем народження міста Каракол, названого так за назвою річки, на якій він розташований.
Місто має строгу прямокутну систему планування, потопає в зелені садів, оскільки раніше кожного забудовника ставилося в обов'язок посадити сад і алею перед будинком. Було вирішено будувати місто-сад. Трохи інакше ніж в інших містах Середньої Азії виглядали і самі будівлі. До 1887 року будувалися переважно глинобитні будинки. Але після сильного землетрусу 1887 року, місто забудовувався переважно дерев'яними будинками з ґаночками, прикрашеними багатою вигадливою різьбою.
До 1872 року у Караколі було збудовано 132 двір. До 1897 року населення становило 8108 осіб. Останнім часом в місті проживає 65443 особи.
Місто кілька разів змінювало свою назву: до 1889 року воно називалося Каракол, потім було перейменоване за указом царя в місто Пржевальськ, на честь відомого російського мандрівника Н. М. Пржевальського, який під час своєї п'ятої подорожі помер у Караколі від черевного тифу. За його бажанням він був похований на березі Іссик-Куля.
1922 року місту було повернуто назву Каракол. 1939 року у зв'язку зі сторіччям з дня народження М. М. Пржевальського місто знову перейменоване в Пржевальськ. 1992 року після здобуття Киргизстаном незалежності знову перейменований в Каракол.
На початку 20-го сторіччя Каракол був містом порівняно високої культури. Звідси відправлялися учасники численних експедицій в центральну Азію, це були відомі вчені та мандрівники.
1887 року Я. І. Корольковим в місті була заснована перша в сучасному Киргизстані метеостанція. Перша публічна бібліотека відкрита Барсовим Н. М., 1907 року був організований кінний завод з ініціативи штабс-капітана В. П'яновського.
З економічної точки зору місто розвивалося як торговельний та адміністративний центр всього Приіссиккулля. 1894 року 34% всього бюджету міста становили доходи від торгівлі.
Одночасно стали виникати і промислові підприємства. До 1914 року в місті і його околицях діяло 60 промислових підприємств, але вони переважно були невеликими.
У радянський час Пржевальськ був тихим закутковим містечком. Мабуть тому, недалеко біля села Покровка розташувалася військова база по випробуванню торпедних катерів.
Останнім часом місто Каракол є промисловим центром Іссик-Кульської області: АТ «Іссиккульелектро» (машинобудування); харчова та переробна промисловість — АТ «Каракол-Буудай» (переробка зерна), АТ «Ак-Булак» (переробка молока), АТ «Сейїл» (виробництво безалкогольних напоїв), АТ «Тоштук» (виробництво та переробка м'яса); АТ «Темір-Бетон» (виробництво будівельних матеріалів); ТзОВ «Ата-Кенч» (легка промисловість). Урядом Киргизстану заснована ВЕЗ (вільно-економічна зона) «Каракол».
З навчальних закладів у місті діє університет, Каракольська філія НОУ ВПО «Московський інститут підприємництва та права», медичне училище, педагогічне училище, кооперативне училище та ін, а також 11 загальноосвітніх шкіл, ліцей та гімназія.
Є краєзнавчий музей, обладнаний виставкою, що розкриває культуру киргизів та їх історію починаючи з епохи бронзової доби, а також експонатами, котрі представляють світ природи.
Міські символи ред.
Герб міста Пржевальська був височайше затверджений 19 березня 1908 року[6] —
|
«У чорному щиті срібний глобус із золотим меридіаном та підставки, супроводжуваний зверху золотою з п'ятьма променями зіркою. У золотому краї щита два навхрест покладені червлені колосся, обтяжені в точці перетину натуральною бджолою. У вільній частині герб Семирічинськї області. Щит увінчаний срібною у три зубці баштовою короною та оточений двома золотими колосками, з'єднаними Олександрівською стрічкою» | 
|
Сучасні герб і прапор міста Каракола були затверджені за підсумками конкурсу зі створення символів міста (герба, прапора та гімну), організованого в березні 2007 року міською радою та мерією міста[7]. Основна композиція герба та прапора складається з елементів сонця та голови оленя з рогами.
Населення ред.
За даними перепису населення Киргизстану 2009 року чисельність населення міста склала 63 377 осіб, у тому числі[8]:
- киргизи — 43 951 особа або 69,3%
- росіяни — 10 762 особи або 17,0%
- уйгури — 2493 особи або 3,9%
- узбеки — 2156 людина або 3,4%
- татари — 1102 особи або 1,7%
- дунгани — 942 особи або 1,5%
- казахи — 678 осіб або 1,1%
- калмики — 544 особи або 0,9%
Місто Каракол з підлеглими населеними пунктами на 2009 рік населяють 66 294 особи, у тому числі:[8]
- киргизи — 44 878 осіб або 67,7%
- росіяни — 12 343 особи або 18,6%
- уйгури — 2530 осіб або 3,8%
- узбеки — 2182 особи або 3,3%
- татари — 1152 особи або 1,8%
- дунгани — 943 особи або 1,4%
- казахи — 708 осіб або 1,1%
- калмики — 679 осіб або 1,0%
Населення міста 1897 року — 8100 осіб, у тому числі:
Пам'ятки ред.
Православний Свято-Троїцький собор (1895), Дунганська мечеть (1910), меморіальний музей (1957), могила та пам'ятник Н. М. Пржевальського.
Примітки ред.
- ↑ Горнолыжная база «Каракол». Архів оригіналу за 6 червня 2013. Процитовано 6 червня 2013.
- ↑ Горнолыжная база «Каракол» — Киргизия. Архів оригіналу за 9 грудня 2013. Процитовано 6 червня 2013.
- ↑ Каракол на Новый Год — фото. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 червня 2013.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 6 червня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Клімат Каракола. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
- ↑ на Геральдических щитах. Золотые пчелы. На сайте «Российские соотечественники Иссык-Куля» [Архівовано 20 листопада 2012 у Wayback Machine.].
- ↑ Гербы Кыргызстана. р. Каракол Иссык-Кульская область На сайте Геральдикум [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Перепись населения Киргизии 2009. Иссык-Кульская область (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2011. Процитовано 10 серпня 2011.
Посилання ред.
- Офіційний сайт органів місцевого самоврядування м. Каракола
- Фотографії міста Каракол [Архівовано 18 липня 2012 у Wayback Machine.]
- Назва вулиць міста Каракол: Старе — Нове [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Опис прапора та герба на офіційному сайті органів місцевого самоврядування м. Каракола [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Каракол — місто в якому я живу! [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.]