Капаклієве
Капаклі́єве (Булгарка[2]; до 16 травня 1964 р. — Капаклієвка (Капакліївка)) — село в Україні, у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 26 осіб. Відноситься до Новоукраїнського старостинського округу.
| село Капаклієве | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район
|
| Громада | Роздільнянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51140130220035348 |
| Облікова картка | Капаклієве |
| Основні дані | |
| Засноване | 1793 (231 рік) |
| Населення | ▲26 (01.01.2019)[1] |
| Площа | 0,505 км² |
| Густота населення | 91,09 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67406 |
| Телефонний код | +380 4853 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°48′25″ пн. ш. 30°12′20″ сх. д. / 46.80694° пн. ш. 30.20556° сх. д.Координати: 46°48′25″ пн. ш. 30°12′20″ сх. д. / 46.80694° пн. ш. 30.20556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
43 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17 |
| Карта | |
  Капаклієве | |
 Капаклієве | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Повз Капаклієве проходить автошлях обласного значення О160506 (ст. Вигода - Роздільна).
Історія ред.
У 1856 році на Капаклієвому хуторі приватних власників Муянових було 26 дворів[3].
В 1887 році в присілку Капаклієвка Більчанської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 109 чоловіків та 113 жінок[4].
У 1896 році в присілку Капаклієвка при балці Свиній, було 64 двори, у яких мешкало 398 людей (203 чоловіки і 195 жінок). У населеному пункті була лавка, винна лавка, корчма[5].
На 1916 рік в селі Капаклієвка Куртівської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 228 людей (108 чоловіків і 120 жінок)[6].
В селі існувала церква Великомученика Георгія, яка була знищена більшовиками. З встановленням румунської окупації у 1941 році, місцеві жителі створили церковну раду і почали відбудовувати храм. Церковним старостою був пан Георгі. Храм відновили: оновили позолоту іконостасу, зробили новий розпис стелі церкви тощо. Суттєвою була допомога від примара села — пана Зінов'єва. Храм був освячений та відновили богослужіння, які тимчасово проводив священник з села Куртівка[7].
Станом на 1 вересня 1946 року село входило до складу Петро-Євдокіївської сільської ради[8].
У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Новоукраїнської сільради.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 81 особа, з яких 38 чоловіків та 43 жінки.[9]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 46 осіб.[10]
| 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | |
| кількість дворів | 25 | 25 | 25 | 25 |
| кількість населення | 29 | 27 | 25 | 26 |
| в т.ч.: дітей дошкільного віку | - | - | - | - |
| дітей шкільного віку | - | - | - | - |
| громадян пенсійного віку | 7 | 7 | 6 | 4 |
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 91,30 % |
| російська | 8,70 % |
Пам'ятки ред.
- В селі знаходяться руїни церкви великомученика Георгія, яка була збудована у 1868 році.
Примітки ред.
- ↑ Паспорт Новоукраїнської сільської ради. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ Лист 30-8 c привязкой, Тигина (Бендеры). Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 4 березня 2021.
- ↑ Пивовар А. В. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. – Київ: Академперіодика, 2009. – С. 64.
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 8.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 308.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). Одесскіи уѣздъ — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 353.(рос.)
- ↑ Капаклеевский храм // Одесса № 181. — 06 серпня 1942 року. — С. 3.(рос.)
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |