Вікіпедія

Канлибаєва Жаман Мусагалієвна

казахська вчена, доктор технічних наук, професор

Жаман Мусагалієвна Канлибаєва (каз. Жамал Мұсағалиқызы Қаңлыбаева; нар. 25 червня 1923, Семипалатинськ, Семипалатинська губернія, Киргизька АРСР, СРСР — 2 лютого 1974, Алма-Ата, Казахська РСР, СРСР) — радянська казахська вчена, доктор технічних наук (1965), професор (1968), член-кореспондент АН Казахської РСР (1970)[1]. Основний напрямок діяльності — вивчення руху гірських порід за допомогою радіоактивних ізотопів[⇨].

Канлибаєва Жаман Мусагалієвна
Народилася 25 червня 1923(1923-06-25)
Семей, Киргизька Автономна Соціалістична Радянська Республіка, РСФРР, СРСР
Померла 2 лютого 1974(1974-02-02) (50 років)
Алма-Ата, Казахська РСР, СРСР
Країна  Казахстан
Діяльність геологиня
Alma mater Казахський національний технічний університет
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»

Біографія ред.

Народилася в 1923 році в сім'ї робітника (згодом політпрацівника) Мусагалі Канлибаєва[2]. Пішла в школу в 1931 році (в 9 років, відразу до другого класу) через часту зміну місця проживання[2]. У 1940 році вступила на гідрогеологічний відділення[2] Казахського гірничо-металургійного інституту[3] (нині Казахський національний технічний університет ім. К. І. Сатпаєва), але після першого семестру перевелася на маркшейдерська відділення, яке закінчила в 1946 році (дипломний проект, захищений на «відмінно», готувала на рудниках Леніногорська). У 1946—1974 роках молодший, старший науковий співробітник, потім завідувач маркшейдерського відділу Інституту гірничої справи АН Казахстану[4].

У 1952 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Розрахунок зрушень поверхні під впливом підземних розробок в Карагандинському басейні»[5] (науковий керівник — професор Степан Гаврилович Авершин), ставши першою казашкою, що отримала ступінь кандидата технічних наук в галузі гірничої справи[6]. У 1965 році захистила докторську дисертацію на тему «Закономірності і методика вивчення процесу зрушення гірських порід в масиві і деякі питання підземних розробок (На прикладі Карагандинського басейну)»[7].

Померла 2 лютого 1974 року від відсутності післяопераційного догляду[8].

Сім'я ред.

Чоловік Казім Абулгазін (протягом 28 років — головний інспектор Казахстану з охорони праці; познайомилася в читальному залі гірничо-металургійного інституту). Дочка Гульнара (музикознавець, професор[9]), син Рустем, сестра Діналла, брати Ораз і Аристан[9], внуки[10].

Визнання і нагороди ред.

Була головою вченої ради Інституту гірничої справи Академії наук Казахської РСР, членом вченої ради Казахського політехнічного інституту, членом відділення наук про Всесвіт і Землю, науковим консультантом комбінату «Карагандавугілля». Депутат Верховної Ради Казахської РСР 7-го скликання, протягом ряду років була членом правління Всесоюзного та Республіканського товариств «Знання». У 1968—1974 роках — член президії Комітету радянських жінок[11].

Перша казашка і перша тюркська жінка-маркшейдер, перша жінка, яка спустилася в англійську шахту[12][13]. Перший в світі вчений, яка вивчала закономірності зрушення гірських порід за допомогою радіоактивних ізотопів[14].

Нагороджена орденом «Знак Пошани», знаком «Шахтарська слава»[15] всіх трьох ступенів[16], ювілейною медаллю «За доблесну працю», іншими медалями, Почесними грамотами Верховної Ради Казахської РСР[17].

Про Жаман Канлибаєву знятий документальний фільм (автор сценарію Нурлан Жармагамбетов, режисер Володимир Татенко)[18][3].

Наукова діяльність ред.

Основні наукові праці присвячені вивченню із застосуванням радіоактивних ізотопів процесу зрушення гірських порід в товщі масиву. Запропонувала новий метод вивчення фізики процесів, що відбуваються в гірських масивах, які зруйновані за допомогою радіоактивних ізотопів. Її роботи послужили основою при прогнозуванні процесу зрушення гірських порід в товщі масиву і вирішенні ряду інженерних задач в ході видобутку вугілля[19].

У 1963 році взяла участь у Міжнародній конференції з механіки гірських порід (Краків, Польща), в 1964 році — в Міжнародному конгресі з механіки гірських порід в США, де була єдиною жінкою серед вчених з 14 країн[20].

Читала лекції на гірських факультетах університетів в Ньюкаслі, Шеффілді, Ноттінгемі і Імперіал-коледжі в Лондоні, Політехнічній і Гірській шкілах в Парижі[21]. Особистий архів зберігається в Центральному державному архіві.

Науковий керівник 12 кандидатів наук[22].

Автор 65 наукових публікацій: монографій, статей і брошур[23]. Деякі роботи:

  • Фізико-математичні властивості гірських порід і їх вплив на процес зрушення масиву, А., 1972;
  • Метод спостережень за зрушенням гірських порід в товщі масиву за допомогою радіоактивних ізотопів, А., 1973.

Посилання ред.

  • Некоторые работы. РГБ. Архів оригіналу за 26 листопада 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
  • Жамал Канлыбаева: хозяйка медной горы. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 5 квітня 2020.

Примітки ред.

  1. ↑ Канлыбаева, Жамал Мусагаликызы // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. III. — ISBN 9965-9746-4-0. (рос.)
  2. ↑ а б в Тлеубердина З. (14 липня 2011). Хозяйка гор и степи. Нур Медиа. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  3. ↑ а б История университета. Сайт Satbayev University. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 4 листопада 2019.
  4. ↑ Шулембаева Р. (12 липня 2013). Горная звезда Жамал. Республиканская газета «Казахстанская правда». Архів оригіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  5. ↑ Канлыбаева, Жамал Мусагалиевна. Расчет сдвижений поверхности под влиянием подземных разработок в Карагандинском бассейне (Текст): Автореферат дис. на соискание учен. степ. канд. техн. наук. Оф. сайт РГБ. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
  6. ↑ Тлеубердина З. (14 липня 2011). Хозяйка гор и степи. Нур Медиа. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  7. ↑ Канлыбаева, Жамал Мусагалиевна. Закономерности и методика изучения процесса сдвижения горных пород в массиве и некоторые вопросы подземных разработок (Текст): (На примере Караганд. бассейна) : Автореферат дис. на соискание ученой степени доктора технических наук. Оф. сайт РГБ. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
  8. ↑ Шимырбаева Г. (6 лютого 2003). Промелькнувший метеор. Nomad. Республиканская газета «Казахстанская правда». Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 4 листопада 2019.
  9. ↑ а б Шулембаева Р. (12 липня 2013). Горная звезда Жамал. Республиканская газета «Казахстанская правда». Архів оригіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  10. ↑ Шимырбаева Г. (6 лютого 2003). Промелькнувший метеор. Nomad. Республиканская газета «Казахстанская правда». Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 4 листопада 2019.
  11. ↑ Канлыбаева, Жамал Мусагаликызы // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. III. — ISBN 9965-9746-4-0. (рос.)
  12. ↑ Тлеубердина З. (14 липня 2011). Хозяйка гор и степи. Нур Медиа. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  13. ↑ Шулембаева Р. (12 липня 2013). Горная звезда Жамал. Республиканская газета «Казахстанская правда». Архів оригіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  14. ↑ Шимырбаева Г. (6 лютого 2003). Промелькнувший метеор. Nomad. Республиканская газета «Казахстанская правда». Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 4 листопада 2019.
  15. ↑ Тлеубердина З. (14 липня 2011). Хозяйка гор и степи. Нур Медиа. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  16. ↑ Шимырбаева Г. (6 лютого 2003). Промелькнувший метеор. Nomad. Республиканская газета «Казахстанская правда». Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 4 листопада 2019.
  17. ↑ Канлыбаева, Жамал Мусагаликызы // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. III. — ISBN 9965-9746-4-0. (рос.)
  18. ↑ Шимырбаева Г. (6 лютого 2003). Промелькнувший метеор. Nomad. Республиканская газета «Казахстанская правда». Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 4 листопада 2019.
  19. ↑ Канлыбаева, Жамал Мусагаликызы // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. III. — ISBN 9965-9746-4-0. (рос.)
  20. ↑ Тлеубердина З. (14 липня 2011). Хозяйка гор и степи. Нур Медиа. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  21. ↑ Тлеубердина З. (14 липня 2011). Хозяйка гор и степи. Нур Медиа. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
  22. ↑ Шимырбаева Г. (6 лютого 2003). Промелькнувший метеор. Nomad. Республиканская газета «Казахстанская правда». Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 4 листопада 2019.
  23. ↑ Тлеубердина З. (14 липня 2011). Хозяйка гор и степи. Нур Медиа. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 4 листопада 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Канлибаєва_Жаман_Мусагалієвна&oldid=34981681