Канапацький Гасан Амуратович

Гасан (Хасан) Амуратович Канапацький (пол. Hassan Konopacki; 25 лютого 1879(18790225), Мінськ - 11 травня 1953, Бидгощ)  — білоруський військовий і національний діяч міжвоєнного часу у Вільнюсі, полковник, командир білоруських військових частин в польській армії (1919 -1921).

Гасан Канапацький
біл. Гасан Амуратавіч Канапацкі
Народження	25 лютого 1879(1879-02-25) Мінськ, Білорусь
Смерть	11 травня 1953(1953-05-11) (74 роки) Бидгощ, Куявсько-Поморське воєводство Польща
Країна	Республіка Польща
Рід військ	Артилерія
Освіта	Полоцький кадетський корпус, Петербурзька артилерійська школа імені вел. кн. Костянтина Павловича
Роки служби	1897—1920
Член	Білоруська військова комісія
Звання	полковник
Війни / битви	Російсько-японська війна і Перша світова війна
По відставці	редактор часопису «Білоруський радник» (21 листопада 1927 — 2 квітня 1928), очільник батьківського комітету Вільнюської Білоруської гімназії(1941—1943)
Діти	Macey Konopackid
Нагороди
Канапацький Гасан Амуратович у Вікісховищі

Біографія

Походив зі шляхетського роду татарського походження, син колезького асесора Амурата Канапацького. Закінчив Полоцький кадетський корпус, Петербурзьку артилерійську школу імені вел. кн. Костянтина Павловича (1897), брав участь у російсько-японській 1904—1905 і Першій світовій війнах. У 1917 в чині полковника командував 69-ю артилерійською бригадою Західного фронту. Під час війни був отруєний газами, лікувався і служив у Мінську в евакуаційному пункті (травень — жовтень 1917). 10 травня 1918, після розформування 69-ї артилерійської бригади, здав гроші і документи Московському обласному комісару військових справ і повернувся до Мінська.

22 жовтня 1919 увійшов до складу Білоруської військової комісії, був призначений командиром білоруських військових частин. У 1920 переїхав до Вільнюса. Брав активну участь у білоруському русі: був заступником голови Ради старших Білоруського музично-драматичного гуртка і секретарем Білоруських громадянських зборів (БГС), після розколу в БГС 21 вересня 1924 — заступником голови в утвореній Тимчасовій білоруській раді (до квітня 1925), яка співпрацювала з польською владою, протистояла Білоруському посольському клубу. В цей час зблизився з Франциском Олехновичем, Арсенієм Павлюкевичем, Макаром Костевичем (Кравцовим) і був членом товариства. 21 листопада 1927 — 2 квітня 1928 керівник редакції журналу «Білоруський радник» у Вільнюсі.

На з'їзді Західної Білорусії 26 — 28 червня 1926, скликаному Тимчасовою білоруською радою, брав участь як представник товариства «Просвіта». З 1937 працював у бухгалтерії Земського банку. У 1941–1943 був головою батьківського комітету Віленської білоруської гімназії, писав фейлетони в «Білоруський голос».

У другій половині 1944 року Гасан Конопацький був заарештований органами НКВС у Вільнюсі і доставлений до в'язниці в Мінську. Там він провів майже рік. Тоді ж його старшу доньку Тамару заарештували за допомогу бійцям АК. Однак у 1946 році вони були звільнені.

У червні 1946 разом із сім'єю виїхав до Польщі в місто Бидгощ, де і помер.