Вікіпедія

Кам'янський трамвай

система електричного трамваю Кам'янського

Кам'янський трамвай — трамвайна система у місті Кам'янське.

Кам'янський трамвай
Опис
Країна  Україна
Місто Кам'янське
Дата відкриття 27 листопада 1935
Оператор КП «Трамвай»
Вартість проїзду 6,00 ₴ (з 9 грудня 2021)
Річний пасажиропотік ▲ 10 063,7 тис. пасажирів (2021)[1]
Маршрутна мережа
Кількість маршрутів 4
Довжина мережі 77,6 км[2]
Рухомий склад
Кількість вагонів ▬ 36 пасажирських, 7 службових (01.02.2023)[3]
Основні типи рухомого складу Tatra T3, Tatra T6A5, Татра-Юг Т6Б5, КТМ-5, КТМ-8, К-1
Кількість депо 1
Технічні дані
Ширина колії 1524 мм
Тип живлення контактна мережа
Електрифікація 600 В
CMNS: Кам'янський трамвай у Вікісховищі

Історія ред.

Проєкт будівництва трамваю у місті було розроблено 1934 року, а вже у квітні 1935 року розпочалося будівництво першої лінії.

Урочисте відкриття першої лінії відбулося 27 листопада 1935 року. Маршрут № 1 завдовжки 12,6 км проходив від копрового цеху Коксохіму Першотравневою вулицею, Базарним узвозом, вулицями Сировця, 2-ю Дачною (нині — Москворецька) та 3-ю Дачною (нині — Спортивна; у зворотній бік) до цементного заводу.

Другу лінію відкрито 12 грудня 1937 року спочатку як одноколійну (друга колія збудована у березні 1938 року) — від центру проспектами Леніна та Ювілейним до вулиці Народної. Сюди спрямований маршрут № 2.

У листопаді 1939 року відкрито другу чергу першої лінії — її було подовжено від копрового цеху ДКХЗ до самого ДКХЗ на північний схід.

Станом на 1941 рік довжина мережі становила 25,6 км, у депо перебувало 27 двовісних вагонів — 15 моторних та 12 причіпних.

Впродовж німецької окупації (серпень 1941 року — листопад 1943 року) трамвайний рух у місті не діяв. Після визволення міста рух поновився у червні 1944 року.

У повоєнну добу, у 1949—1954 роках, до міста надійшли 23 вживані вагони з Харкова, Москви та Києва.

24 квітня 1949 року вперше після війни відбулося розширення мережі — маршрут № 2 подовжено до станції Баглій (нині — Запоріжжя-Кам'янське), а ще за рік — у травні 1950 року — вулицею Дніпропетровською та проспектом Конституції СРСР до Соцмістечка.

З 1951 року почали надходити нові трамваї КТМ-1/КТП-1.

 
Площа ДМК

1950-ті роки стали періодом розширення мережі на схід. Впродовж 1953—1959 років у три черги було збудовано лінію проспетом Аношкіна до вулиці 4-ї Заводської. Сюди пішов новий маршрут № 3. Було відкрито кільце біля ДМК шляхом подовження лінії від Прометея ближче до самого заводу.

1960 року відкрито нове трамвайне депо поблизу станції Баглій. Розвивалася мережа і у 1960-ті роки. 1965 року маршрут № 1 подовжено на захід від цементного заводу вулицями Макіївською, Криворізькою та Виборзькою до селища Романкове (вулиця Одеська). 1966 року маршрут № 3 подовжено від 4-ї Заводської до селища Карнаухівка.

Наприкінці 1960-х років повністю списані довоєнні вагони, натомість парк поповнювався вагонами КТМ-1/КТП-1 та КТМ-2/КТП-2.

1971 року відкрита нова лінія вулицями Сировця, Комсомольським проспектом та вулицею Генерала Глаголєва до вулиці Скаліка. Сюди спрямовано маршрут № 1.

 
Tatra T3SU

З 1972 року у місто почав надходити новий рухомий склад — вагони чеського виробництва Tatra T3SU. До 1988 року їх надійде разом 205 вагонів і впродовж 1985—1988 років єдиним типом рухомого складу у місті будуть саме ці вагони.

1975 року було відкрито нове трамвайне депо на 100 місць поблизу цементного заводу.

1977 року було відкрито нову лінію вулицею Чапаєва, що сполучила дві магістральні лінії — Ювілейний проспект та проспект Аношкіна.

1986 року відкрито продовження маршруту № 2 на схід — вулицями Тульською, Подільською (в один бік), Волзькою (в один бік), Дунайською (в один бік) та Леваневського (в один бік) та утворено велике кільце навколо кварталу.

У другій половині 1980-х років почали надходити нові вагони КТМ-5 (КТМ-5М3).

1990 року вдбулися чергові зміни мережі — через розширення промислового майданчика ДМК лінію вулицею Першотравневою перенесено південніше — на вулиці Широку та Садову. Завдяки цьому лінія стала довшою на 1,6 км. Це найновіша лінія у місті, більше розширень мережі не відбувалося. На початку 1990-х років діяло 7 маршрутів та в двох депо перебував 221 вагон.

Натомість корективи у розвиток трамвая внесла трагедія, що сталася 2 липня 1996 року. Трамвай КТМ-5М3 № 1044, що рухався маршрутом № 2А вниз вулицею Чапаєва, через відмову гальм на великому ухилі врізався у стіну на розі вулиці Чапаєва та проспекту Аношкіна. Ця трагедія забрала життя 34 людей і ще близько 100 людей отримали травми. Після трагедії було припинено рух вулицею Чапаєва, а саму лінію розібрано 2003 року[4].

Впродовж 1996—1997 років половину із 50 вагонів КТМ-5, що перебували тоді на балансі, було списано. Депо № 2 перетворено на службу колії.

 
Tatra T6B5

Впродовж 1993—1997 років надійшло 27 вагонів КТМ-8, а впродовж 1996—2000 років — 5 вагонів Tatra T6B5.

Станом на 2011 рік довжина мережі становила 78,9 км.

11 березня 2016 року Кам'янське отримало два капітально відремонтовані трамваї[5].

З 12 вересня 2017 року по 6 листопада 2017 року в місті проводилися випробування нової розробки ТОВ «Татра-Юг» трамвая Tatra К-1М6[6][7].

13 березня 2018 року один-в-один повторилася ситуація понад 20-річної давності: у трамвайного вагона на крутому спуску не спрацювала жодна з трьох систем гальмування. У трамвайного вагона № 664, всередині якого знаходилися близько 100 пасажирів, що прямував за маршрутом № 2, повністю відмовили гальма на одному з найкрутіших спусків міста — проспекті Свободи в районі пам'ятника Брежнєву. Тільки завдяки професіоналізму водія Наталії Пілютикової трамвай вдалося зупинити. Наступного дня, 14 березня, вагон № 664 був знову випущений на лінію (за маршрутом № 4), де він знову зламався через раптове знеструмлення. Сталося це в районі зупинки «ДДГРЕС»[8].

Маршрути ред.

   — Скасовані маршрути
Перелік трамвайних маршрутів в місті Кам'янське
№ Пункт відправлення Маршрут прямування Пункт прибуття Примітки
1 ДМК Вулиця Сергія Слісаренка
2 ДМК Вулиця Дунайська
  2а  ДМК просп. Аношкіна — вул. Чапаєва Вулиця Дунайська Закритий 1996 року
3 ДМК Карнаухівка
4 ДКХЗ Вулиця Одеська
  5   Вулиця Скаліка просп. Аношкіна Карнаухівка
  6   Карнаухівка просп. Аношкіна — вул. Чапаєва Вулиця Дунайська Закритий 1996 року
  7   ДКХЗ Вулиця Спортивна Скорочена версія маршруту № 4
  8   Вулиця Маяковського Вулиця Дунайська Скорочена версія маршруту № 2
  9   ДМК Вулиця Маяковського Скорочена версія маршруту № 2

Схеми маршрутів ред.

Рухомий склад ред.

Станом на 1 січня 2010 року на балансі експлуатуючого підприємства перебував 51 пасажирський та 8 службових вагонів, з яких: 71-605 — 8 одиниць (та 1 службовий), 71-608К — 6, 71-608КМ — 7, Tatra T3SU — 25, Tatra T6B5 — 5, Tatra T6A5 — 5[9].

Станом на 1 січня 2016 року перебувало в експлуатації 52 пасажирських, 8 службових вагонів[10].

Станом на 1 червня 2019 року на балансі підприємства перебувало 34 пасажирських, 6 службових вагонів[11].

У 2020 році прибули з Праги 5 вагонів - Tatra T6A5

Трамвайні депо ред.

Енергогосподарство ред.

Станом на 2016 рік діє 14 тягових підстанцій[2].

Розклад руху ред.

З 25 грудня 2015 року усі трамваї міста оснащені GPS-трекерами[12], а вже у березні 2016 року на проспекті Шевченка на зупинці «Москворецька» було встановлено інформаційне табло — перше із запланованих 17 покажчиків руху електротранспорту[5].

Загалом у місті в 2016 році встановлено 35 інформаційних табло, з яких, через крадіжки, станом на березень 2018 року залишилося 30. З січня 2018 року всі електронні табло, які до цього обслуговували різні підрядники, були передані КП «Інформаційні системи»[13].

Вартість проїзду ред.

З 1 січня 2017 року вартість проїзду складала 2,00 ₴ на маршруті № 1 та 2,50 ₴ на маршрутах № 2, 3 та 4. Вартість місячного проїзного квитка — 120,00 ₴[14].

З 5 грудня 2018 року вартість проїзду складала — 3,50 ₴.

З 9 грудня 2021 року вартість проїзду складає 6,00 ₴, вартість місячного проїзного квитка — 216,00 ₴[15].

Примітки ред.

  1. ↑ Основні показники роботи підприємств міського електричного транспорту України у 2021 році // Корпорація «Укрелектротранс».
  2. ↑ а б Технічні показники підприємств міського електричного транспорту України // Державна служба України з безпеки на транспорті.
  3. ↑ Інвентарний парк трамвайних вагонів в містах України станом на 01.02.2023 // Корпорація «Укрелектротранс».
  4. ↑ Аварії та катастрофи за участю електротранспорту (форум). Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021.
  5. ↑ а б Розпочато встановлення електронних табло на трамвайних зупинках [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. Офіційний сайт міста Кам'янське
  6. ↑ Випробування К-1М6 в Кам'янському (відео). Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 21 квітня 2018.
  7. ↑ Крутий трамвай покинув Кам'янське (відео).
  8. ↑ Водій трамваю врятувала місто від чергової найжахливішої трагедії. 16 березня 2018. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 21 квітня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |sobitie.com.ua= (довідка) (рос.)
  9. ↑ Інвентарний парк пасажирських трамвайних вагонів станом на 01.01.2010. urbantransport.kiev.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2008. Процитовано 16 травня 2011.
  10. ↑ Інвентарний парк трамвайних вагонів по містах України станом на 01.01.2016 з аналізом його змін за 2015 рік // Корпорація «Укрелектротранс».
  11. ↑ Статистика рухомого складу // Міський електротранспорт.
  12. ↑ Встановлення GPS-системи на громадському транспорті міста. belousov.dp.ua. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
  13. ↑ Крадіжки інформаційних табло в Кам'янському. sobitie.com.ua. 2 березня 2018. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 21 квітня 2018. (рос.)
  14. ↑ С 1 января каменчане ездят в трамваях по новым тарифам // Событие. — 2017. — 2 січня.
  15. ↑ У Кам’янському відбулось чергове засідання виконавчого комітету міської ради // kam.gov.ua. — 2021. — 24 листопада.

Джерела ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кам'янський трамвай
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кам%27янський_трамвай&oldid=40472426